Справа № 1-110/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      30 червня  2011 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді –Марусяк М.О.

при секретарі –Ступчук Л.Б.

з участю прокурора –Данканич В.М.

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів справу про обвинувачення

                     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                     уродженця та мешканця  АДРЕСА_1, українця, громадянина України, інваліда 1 групи,

                     з середньою  освітою, одруженого, на утриманні має четверо

                     неповнолітніх дітей, раніше не судимого, -

у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 149 ч. 3,  358 ч. 1, 358 ч. 3   КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

   Підсудний ОСОБА_2, в період з червня по липень
2007 року, маючи на меті здійснення торгівлі людьми та незаконної угоди щодо передачі людини, в цілях її подальшої   експлуатації    (вилучення   органів для подальшої трансплантації реципієнту), спланувавши наперед свої дії, умисно, будучи знайомим із ОСОБА_3 та усвідомлюючи, що останній внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин перебуває в уразливому стані, використовуючи це в своїх протизаконних цілях, вербував ОСОБА_3  надати згоду на проведення хірургічного вилучення у нього нирки для трансплантації, за що обіцяв заплатити йому грошову винагороду в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США.

          Після проведення вербування ОСОБА_3 та отримання від нього згоди на вилучення нирки, підсудний ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою вилучення органів для подальшої трансплантації реципієнту, організував виїзд ОСОБА_3 в м. Київ, де 24 липня 2007 року, в інституті хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова, хірургічним шляхом вилучили від останнього нирку для подальшої трансплантації  реципієнту - ОСОБА_2

Крім того, скориставшись  уразливим  станом  ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_2, завербував та перемістив ОСОБА_3  в м. Київ, де йому було проведено операцію по видаленню нирки, за що  ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 лише 6 000 доларів США,  а інші обіцяні в сумі 4 000 доларів США до цього часу не повернув.  Згідно СМЕ №107  від 16 вересня 2010 року ОСОБА_3 була  зроблена операція: донорська нефректомія зліва, наслідки  загоювання якої  у вигляді  рубця  були  виявлені експертом. Вище вказані  тілесні  ушкодження  являються  наслідками перенесеної операції (нефректомія) і потягли за собою втрату загальної працездатності не менше ніж на 1/3 (60%) і за даною ознакою, згідно п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»,  затверджених наказом №6 МОЗ України від  17.01.1995  року,  їх  слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження.

                   Крім того, підсудний ОСОБА_2, усвідомлюючи, що операцію по пересадці нирки можна зробити лише між родичами, виготовив у червні-липні 2007 року, довідку із змістом про те, що ОСОБА_3, являється йому близьким родичем, про те, даний зміст не відповідає дійсності, з метою використати дану довідку в НІХТ ім. О.О.Шалімова для проведення операції. Підписав дану довідку за голову Рахівського районного товариства циган ОСОБА_5 та переконав голову сільської ради с. Розтоки, Рахівського району, ОСОБА_6, що інформація у довідці правдива і підписи у ній зробив голова Рахівського районного товариства ромів - ОСОБА_5 Після чого, голова сільської ради с. Розтоки ОСОБА_6, будучи переконаний, що інформація у довідці відповідає дійсності, завірив дані підписи печаткою Розтіцької сільської ради Рахівського району, Закарпатської області.

Далі, після проведення вербування ОСОБА_3 та отримання від нього згоди на вилучення нирки, підсудний ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність з метою експлуатації (вилучення органів для подальшої трансплантації реципієнту, організував виїзд (переміщення) ОСОБА_3 в м. Київ, до Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова, де використав завідомо підроблений документ, пред’явив підроблену довідку про те, що ОСОБА_3 являється йому близьким родичем. 24 липня 2007 року в Національному інституту хірургії та трансплантології ім. О.Шалімова, хірургічним шляхом вилучили від ОСОБА_3 нирку для подальшої трансплантації реципієнту - ОСОБА_2

                  Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні  свою вину у скоєному  визнав повністю та показав суду.

         Він інвалід першої групи, народився з однією ниркою, яка також почала відмовляти. Йому  терміново потрібно було замінити нирку, тому він та його родичі шукали донора. Група крові родичів йому не підходила і нирка відповідно також. Одного дня на площі в м. Рахів, до нього підійшов громадянин, який представився як ОСОБА_3 і сказав, що може йому продати нирку. Він повідомив ОСОБА_3, що готовий заплатити за нирку 25 000 гривень, на що той погодився дав йому свій номер мобільного телефону. ОСОБА_9 сказав, що проживає в смт. Тересва, Тячівського району. Він сказав, ОСОБА_3, що на наступний день заїде за ним і вони поїдуть в м. Ужгород для проходження обстеження. Наступного дня на автомобілі поїхав разом з дружиною ОСОБА_10 в м. Ужгород. По дорозі, в смт. Тересва, Тячівського району на автобусній зупинці підібрав ОСОБА_3. Вони приїхали в обласну лікарню, де були  4 дні, здавали відповідні аналізи. Коли повернулися додому він сказав ОСОБА_3, що передзвонить, коли потрібно буде їхати в Київ. Через деякий час він знову поїхав в м. Ужгород, в лікарню, де йому перелили кров після чого  вирішив їхати в клініку ім. О.О.Шалімова в м. Києві, для обстеження і пересадки нирки.  Згодом, під час розмови з священником  ОСОБА_12, він сказав, що дуже хворий, потребує пересадки нирки і запитав священника чи може допомогти вирішити це питання в м. Київ. На що  ОСОБА_12 повідомив, що має знайомих у м. Київ, і зможе допомогти у лікуванні.  Також ОСОБА_12 сказав йому, що потрібно  довідку від донора, про те, що вони між собою родичі. Йому ставало все гірше і гірше і він готовий був на все, щоб врятувати своє життя. Після цього ОСОБА_12 прийшов до нього і показав  довідку в якій було зазначено, що він є родичем ОСОБА_14 і сказав,  що потрібно підписати довідку у голови сільської ради. Він пішов до голови сільської ради с. Розтоки, Рахівського району ОСОБА_6  показав довідку і сказав, що її потрібно підписати. Голова запитав, чи дійсно вони з ОСОБА_3 є родичами, на що він відповів що родичі. ОСОБА_6 сказав, що може завірити лише підписи на даній довідці, адже інформацію сам не перевіряв, при цьому повідомив, щоб дану довідку підписав голова Рахівського районного товариства ромів ОСОБА_5. ОСОБА_5.  його брат, який на той час був на лікуванні в м. Івано-Франківськ. Оскільки йому терміново потрібно було робити операцію, тому він розписався на довідці сам. Пішов до ОСОБА_6 і сказав, що підписав дану довідку у ОСОБА_5,  ОСОБА_6 йому повірив і поставив відповідні печатки на підписах. Підписану та завірену довідку віддав ОСОБА_12. ОСОБА_12 запитав у нього 2000 доларів США, які потрібно заплатити за те, щоб домовитися про безкоштовну операцію. Він дав  ОСОБА_12 2000 доларів США. Через деякий час ОСОБА_12 повідомив йому, що за операцію потрібно буде заплатити 11 000 доларів США на що він не погодився, оскільки не мав таких грошей.  Ще через тиждень ОСОБА_12 приїхав з м. Києва і сказав, що домовився за ціну у 5 000 доларів за операцію. Йому було вже зовсім погано і  тому він погодився заплатити ці гроші. ОСОБА_15 повідомив, що потрібно їхати в м. Київ на обстеження. В інституті зустрівся з ОСОБА_12, дав  гроші, а  той мав передати їх лікарю. Він особисто не бачив, щоб ОСОБА_12 передавав гроші лікарям.  Після чого, ОСОБА_12 сказав, щоб він їхав в м.  Ужгород, а він  повідомить, коли потрібно робити операцію. Він поїхав в м. Ужгород і проходив лікування. Десь через тиждень йому стало дуже погано вдома і він поїхав в Рахівську районну лікарню, де  йому надали допомогу, далі на швидкій його відвезли в лікарню м. Івано-Франківськ, а далі в м. Київ. Він прийшов до себе після проведення операції в клініці ім. О.О. Шалімова, хто проводив операцію не знає. Йому пересадили нирку від ОСОБА_3, в лікарні знаходився близько 3 місяців.  Приблизно  через 2 місяці після операції  заплатив ОСОБА_3 25 тисяч гривень. З липня 2010 року по даний час проходить амбулаторне лікування в сателітному відділенні Тячівського ЦРЛ  три рази на тиждень по чотири години, методом програмного гемодіалізу, у зв’язку з відторгненням донорської нирки, яку йому пересадили від потерпілого ОСОБА_3. У вчиненому щиро розкаюється, при цьому стверджує, що злочин скоїв через вкрай важке становище зумовлене його тяжкою хворобою, та важке матеріальне становище, відсутність необхідних коштів для лікування, просить суворо  його не карати.   

            Потерпілий ОСОБА_3, в судовому засіданні показав, що він разом з мамою, ОСОБА_16, проживав у гуртожитку, що розташований в АДРЕСА_2. Влітку 2005 року познайомився з ОСОБА_17, який запропонував  поїхати з ним на роботу в Росію на заробітки. Він погодився,  там працював 3 місяці, але йому не виплатили всі гроші за роботу і він повернувся додому. На той час мати була на пенсії, однак через хворобу, грошей не вистачало, тому він  утримував її. ОСОБА_17 запропонував працювати у нього. З листопада 2005 року почав працювати в будинку громадянина ОСОБА_17 в смт. Тересва,  Тячівського району, виконуючи різні роботи по господарству. Так, на початку червня 2007 року до ОСОБА_18 додому приїхали   родичі його дружини з м. Рахів, а саме ОСОБА_5 з дружиною - ОСОБА_19 та ОСОБА_2 зі своєю дружиною - ОСОБА_10. Під час розмови  ОСОБА_5 запитав,  яка в нього група крові, на що відповів, що йому невідомо. ОСОБА_20 розповів що в нього проблеми з нирками і йому терміново потрібно робити пересадку однієї нирки та запропонував бути донором,  віддати нирку, за що заплатить гроші. Однак всі пропозиції він категорично відмовлявся, а ОСОБА_2 продовжував вмовляти його. Через деякий час обміркувавши погодився поїхати зробити обстеження тому, що практично не мав грошей для прожиття, а крім цього необхідно було утримувати хвору матір. Пройшовши обстеження в обласній лікарні м. Ужгород, далі повернувся в смт. Тересва до ОСОБА_17 Приблизно через два тижні знову приїхав ОСОБА_2 та повідомив, що в нього хороші результати аналізів і потрібно їхати в м. Київ перевірити сумісництво крові. Коли приїхав додому до ОСОБА_2, там зустрів –священника, якого називали о. ОСОБА_12, як йому відомо, це духовний наставник циганської общини в м. Рахів. Крім того, отець ОСОБА_12 (в миру ОСОБА_12)  являвся братом ОСОБА_17  ОСОБА_21 та ОСОБА_12 довго про щось між собою розмовляли по-циганськи. Потім ОСОБА_2 знову почав вмовляти, щоб він погодився на його пропозицію, якщо кров буде сумісна. Наступного дня син ОСОБА_2 - ОСОБА_22, на автомобілі ВАЗ 2107, відвіз його, ОСОБА_2 і ОСОБА_10 в м. Івано-Франківськ на залізничний вокзал. ОСОБА_2 нічного не говорив своєму сину про операцію, говорив, що їде на лікування. В м. Києві, на залізничному вокзалі, їх зустріли о.ОСОБА_12, та племінник ОСОБА_2  - ОСОБА_22. Всі разом поїхали до якогось медичного закладу. Це був інститут імені  О. О. Шалімова. Там ОСОБА_22 залишився чекати в автомобілі, а він, ОСОБА_2, ОСОБА_10, батюшка ОСОБА_12 пішли в двір інституту. Далі батюшка ОСОБА_12 пішов в середину приміщення інститут, звідки через деякий час вийшов з незнайомим лікарем. Пізніше йому стало відомо, що це був ОСОБА_23.

Далі, він, ОСОБА_2 та його дружина пішли на квартиру, в будинку, що розташований навпроти інституту, де переночували. Квартиру знайшов ОСОБА_2 і за неї заплатив. Наступного дня всі разом знову пішли в інститут, де його та ОСОБА_2 помістили в одну з палат на другому поверсі, поряд з ординаторською. У інституті були три дні, на протязі яких він проходив різні обстеження та здавав аналізи. При цьому, в лікарні був оформлений під своїм прізвищем та підписував якісь документи в тому числі, про те, що лікарня не несе відповідальності у разі настання нещасного випадку. Після проходження всіх обстежень стало відомо, що його кров несумісна з кров'ю ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_2 довго про щось розмовляв з лікарем ОСОБА_23. Пізніше стало відомо, що по якійсь причині лікарі відмовилися проводити пересадку нирки ОСОБА_2. Тому поїхали з лікарні. Він поїхав  в смт. Тересва, додому до ОСОБА_17 Приблизно через  місяць, після повернення з м. Києва, до ОСОБА_17 знову приїхав племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_22, який забрав його та відвіз в м. Рахів, до ОСОБА_5. На той момент там вже були ОСОБА_2 та батюшка ОСОБА_12. Від них стало відомо, що потрібно їхати в м. Запоріжжя для того, щоб там повторно пройти аналізи на предмет сумісництва крові. Таким чином, він разом з ОСОБА_2 та незнайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_42, на автомобілі марки „Шевроле" червоного кольору,) поїхали в м. Запоріжжя до обласної лікарні, де він знову  здав аналізи на сумісність крові з ОСОБА_2 Після здачі аналізів поїхали додому. Під час вищевказаних поїздок в інститут в м. Київ та в обласну лікарню м. Запоріжжя, ОСОБА_2 постійно наголошував йому, щоб представлявся лікарям як його племінник. Для чого це було потрібно спочатку не знав. Однак в подальшому дізнався, що лікарі в м. Києві не хотіли робити пересадку нирки ОСОБА_2 від сторонньої людини, так як це заборонено. Через декілька днів він знову разом з ОСОБА_2 та його дружиною поїхали в м. Києві. Їх зустріли батюшка ОСОБА_12 та племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_22, які відвезли на автомобілі Мітсубісі в інститут імені О.О. Шалімова.  По дорозі про операцію ніхто не говорив. Далі, він, ОСОБА_2 та його дружина знову пішли на квартиру, де були раніше, що навпроти інституту, де  переночували. Наступного дня, зранку в інституті зустрілися з лікарем ОСОБА_23, який пояснив, що повторно потрібно здати кров на аналізи та знову зробити „страч - мач". Також лікар запитав його ким йому приходиться ОСОБА_2. В свою чергу, за вказівкою ОСОБА_2, він представився як племінник. Тоді ж в інституті знову дали підписати документи, про те, що інститут та лікарі не несуть відповідальності у разі настання нещасного випадку під час операції по видаленню в нього нирки та пересадки її ОСОБА_2. Вказані документи були оформлені на його ім'я та він підписав їх особистим підписом. Того ж дня, їх з ОСОБА_2 влаштували в одну палату інституту, що знаходилась на другому поверсі. Крім них двох в палаті лежав ще один чоловік з м. Києва на ім'я „ОСОБА_17", якому також мали робити операцію. В нього та в ОСОБА_2 взяли кров на аналізи з вени та з пальця, після чого повторно провели аналіз „страч - мач",  на предмет сумісництва крові. Після здачі всіх аналізів, він залишився у  палаті лікарні, а ОСОБА_2 пішов на квартиру до своєї дружини, так як доба перебування в палаті інституту коштувала 700 гривень. В лікарні він був сім днів. За цей час його готували до операції, а на восьмий день, тобто 24 липня 2007 року, лікар ОСОБА_23, разом з іншими невідомими лікарями провели операцію по видаленню в нього лівої нирки. До проведення операції, до нього кожного дня приходили батюшка ОСОБА_12, ОСОБА_2, його дружина та племінник. При цьому, ОСОБА_2 пообіцяв, що після операції, я і домовлялись дасть свій автомобіль „ВАЗ -2107", який оцінив в сім тисяч доларів США та решту грошей в сумі дві тисячі доларів США.  В той же день, коли в нього видалили нирку, відбулася операція по пересадці нирки ОСОБА_2. Після операції його перевели в іншу палату, де крім нього лежали два чоловіки  та одна жінка. Одного з чоловіків візуально знав, так як це був мешканець смт. Тересва, Тячівського району на ім’я  ОСОБА_5, якому також повинні були робити пересадку нирки. Однак пізніше стало відомо, що йому так і не пересадили нирку, не знайшли донора, тому він помер. Після операції, пробув у лікарні ще десять днів, де знаходився під постійним доглядом лікарів. Через десять днів лікарі  зняли шви і наступного дня він поїхав в смт. Тересву на автобусі сполученням „Київ - Тячів". ОСОБА_2 дав йому гроші в сумі 200 доларів США на дорогу та проживання, а сам залишився в інституті в окремій палаті, так як потрібно було час та догляд лікарів, щоб нирка пристосувалась  до його організму. Після приїзду додому зателефонував ОСОБА_2, та повідомив, що хоче забрати автомобіль „ВАЗ-2107", який ОСОБА_2 пообіцяв віддати за нирку. Тому разом з ОСОБА_17 та його зятем - ОСОБА_5 поїхали в м. Рахів додому до ОСОБА_2, звідки забрали автомобіль та привезли його додому до ОСОБА_17, де автомобіль знаходився в подальшому. В нотаріальній конторі біля РАЦСу, по вул. І.Франка, в м. Рахів, на нього та на ОСОБА_17 було оформлено доручення на право керування автомобілем. ОСОБА_2 був ще лікарні, хто оформляв доручення на автомобіль з його родичів не пам’ятає. За  доручення він особисто заплатив гроші в сумі 300 гривень. Приблизно через один місяць зателефонував ОСОБА_2, який на той час ще знаходився в інституті, та  повідомив, щоб заплатив решту грошей, які обіцяв, так як він після операції не міг працювати і потрібні були гроші на прожиття. В свою чергу, ОСОБА_2 сказав, щоб приїхав до нього в м. Київ, де дасть частину грошей, а іншу частину пізніше. На автобусі маршрутом „Тячів -Київ" поїхав у м. Київ, в інститут, де ОСОБА_2 дав йому гроші в сумі 400 доларів США, та пообіцяв, що повністю розрахується коли повернеться з лікарні. Тоді він віддав на зберігання ОСОБА_2 ключі від  автомобіля,  яким так і не користувався. Коли повертався від ОСОБА_2, в інституті ім.. О.О. Шалімова випадково зустрів свого колишнього сусіда - ОСОБА_25, який раніше проживав на четвертому поверсі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, де і на даний час проживає його мати. Під час розмови від ОСОБА_25 стало відомо, що йому так само видалили у вказаному інституті нирку, яку продав за гроші. Тоді відразу попросив не називати його прізвища, так як він у вказаній клініці оформлений під чужим прізвищем, тому, що інакше в нього не мали права видалити нирку для пересадки сторонній людині. Після повернення ОСОБА_25 додому, в нього знову виник конфлікт з ОСОБА_17, так як ОСОБА_17 постійно користувався автомобілем. Тоді він віддав автомобіль ОСОБА_2,  для того, щоб тримав його в м. Рахів, так як він не мав місця. Через деякий час дізнався, що ОСОБА_2 також користується автомобілем. Декілька разів мав з ним розмову про те, щоб повернув автомобіль та переоформив. ОСОБА_8 постійно під різними вигадками відстрочував переоформлення автомобіля. Згодом, він сказав ОСОБА_2, що йому не потрібен  автомобіль, хай виплатить  гроші, тобто як вони  і домовлялись 7000 доларів США. В подальшому на постійні прохання розрахуватись з ним ОСОБА_2 один раз дав йому п'ятдесят доларів США. Далі на його день народження дав двісті доларів США. Востаннє в березні 2008 року дав йому п'ятсот доларів США. Крім того,  у вересні 2007 року ОСОБА_2 дав йому мобільний телефон марки „Сіменс" моделі „С-75", за який вирахував  двісті доларів США,  із загальної суми боргу. Також періодично ОСОБА_2 на прохання давав невеликі суми грошей, всього виплатив десь шість тисяч доларів США. На даний час до підсудного ОСОБА_2, він, як потерпілий, немає жодних претензій морального та матеріального характеру, просить підсудного суворо не карати та не позбавляти волі.

Свідок ОСОБА_23,  будучи допитаний в ході досудового слідства, показав, що з 1979 року працює лікарем урологом в інституті урології м. Києва, з 1999 року був призначений завідуючим даного відділення. А в 2000 році завідуючим відділення трансплантології та гемодіалізу НІХТ АМН України. На початку липня 2007 року до нього приходив ОСОБА_12 з ОСОБА_2, якого потрібно було лікувати. Згодом ОСОБА_2 повідомив, що якщо йому необхідно робити операцію по пересадці нирки, то  донором буде його син. Через деякий час ОСОБА_2  надав документи, що чоловік який буде донором являється  його  сином. (т.1 а.с 119-122).

Свідок ОСОБА_26, будучи допитаний в ході досудового слідства показав, що в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, проводяться операції з трансплантації нирки та печінки з 2006 року. На проведення таких операцій НІХТ ім. О. О.Шалімова акредитований, має також спеціальний дозвіл (ліцензію) на зайняття лікувальною діяльністю по трансплантації. Операції по трансплантації проводять не менше трьох лікарів хірургів, а відділення трансплантації має мати відповідний штатний розпис. При цьому, в НІХТ ім. О.О. Шалімова немає відповідно посад саме лікарів-трансплантологів. Такі лікарі мають посаду лікаря хірурга-трансплантолога, що дає їм можливість проводити операції не тільки по трансплантації. За ведення історії хвороби відповідальний лікуючий лікар та завідуючий відділенням, їх підписи знаходяться на першій сторінці історії хвороби (сторінка, що слідує за титульною сторінкою). В разі відсутності завідуючого відділом відповідальність за роботу відділу несе старший науковий співробітник відділу, а завідуючого відділенням несе відповідальність призначений наказом лікар ординатор, тобто будь-який лікар відповідного відділенню. Старша медична сестра відділення відповідальна за здачу історії хвороби в архів. Перед проведенням операції по трансплантації нирки комісія інституту розглядає документи про родинні зв'язки донора та реципієнта та письмову згоду донора на операцію по трансплантації за день до проведення операції, тому що так прийнято по міжнародним нормам, щоб донор мав час обдумати своє рішення. Якщо всі документи про родинні зв'язки пред'явлено і особа дала згоду на добровільне донорство проводиться відповідна операція. На етапі госпіталізації донора за родинний зв'язок його з реципієнтом питають у відділенні трансплантації нирки, і за це відповідає завідуючий відділом трансплантації нирки або завідуючий відділенням трансплантації нирки, вони також мають подивитись та перевірити документи про родинний зв'язок. При цьому, донора ніхто не госпіталізує, якщо не буде встановлено його родинний зв'язок із реципієнтом.  На  розсуд  відділення  трансплантації  нирки  копії документів, які підтверджують родинний зв'язок між донором та реципієнтом, можуть підшиватися в історії хвороб донорів, іноді в історії хвороб реципієнтів. Однак, вкладання в історії хвороб документів, які підтверджують родинний зв'язок, не передбачено ніякими нормативними документами чи нормативно-правовими актами. Донору його права і можливі наслідки проведення операції після видалення нирки роз'яснює лікуючий лікар. Операції по трансплантації нирки проводять лікарі відділення трансплантації нирки: це хірурги - трансплантологи, один із них оперуючий хірург, як правило ним є завідуючий відділенням чи відділом, а інші лікарі асистують йому. Анестезію проводять за визначеним планом, який розписує завідуючий відділенням анестезіології, тобто призначає анестезіолога на операцію. Завідуючий відділом є одночасно і хірургом і науковим співробітником, він веде і очолює як клінічну лікувальну роботу відділення трансплантації нирки, так і науковими співробітниками. Завідуючим відділом трансплантації нирки та гемодіалізу є ОСОБА_23, а завідуючим відділенням є ОСОБА_27. Лікуючими лікарями є ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та інші. Для ознайомлення йому було надано копію наявного в медичній картці № 5252 на ОСОБА_31 висновку комітету з біоетики Інституту хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова від 04.09.2007 року про помірність ризику для донора ОСОБА_9 та етичну доцільність трансплантації реципієнту, ОСОБА_32 можливість проведення операції трансплантації донорської нирки від живого родинного донора, а також письмова згода донора ОСОБА_33 від 03.09.2009 року. який ознайомившись з пред'явленими документами показав, він їх підписував, його підпис знаходиться напроти його прізвища. Але ні донора, ні реципієнта він не бачив. При ознайомленні з історією хвороби, перед призначенням операції, він звертав увагу на медичну документацію про стан здоров'я донора в першу чергу, документи про родинні зв'язки донора і реципієнта, але він не дає правову оцінку документам про родинні зв'язки донора та реципієнта. Своїми підписами завіряє тільки підписи свідків на згоді донора. (т. 1 а.с. 101-107);

Свідок ОСОБА_34, допитаний в ході досудового слідства, ствердив, що працює заступником директора з наукової роботи ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології Національної Академії медичних наук України. Основними профілюючими напрямками Інституту являється хірургія органів травлення, судинна хірургія, мінімально інвазивна хірургія, трансплантологія, пластична і естетична хірургія. Діяльністю з трансплантації органів інститут займається приблизно з 2000 року. Мається на увазі, що в інституті проводяться операції по трансплантації органів, але діяльністю щодо відшукання донорів, накопичення бази донорських органів, їх збереження, інститут не займається. До  інституту вправі  звернутись  особи,  які  бажають  виступити донорами,  але таким особам  роз’яснюється,  що інститут не веде  облік,    реєстрацію  донорів    і  не  веде  накопичення  бази донорських органів. В інституті взагалі не ведеться жодних обліків  донорів,  за виключенням тих випадків,  коли реципієнт запросив для донорства свого родича. Зазвичай, лікуючим лікарем, чи завідуючим відділенням реципієнту роз’яснюється про необхідність пересадки органу, і саме реципієнт відшуковує серед родичів для себе донора. В інституті функціонують 2 відділи з трансплантації органів. Зокрема, це відділ хірургії та трансплантації печінки, його очолює ОСОБА_35 та відділ з трансплантації нирки, який очолює ОСОБА_23 У відділі функціонує клінічне відділення, яке займається виключно клінічною роботою, тобто роботою з пацієнтами в доопераційний та післяопераційний періоди, проведення операцій, робота з лікарями, середнім та молодшим персоналом. Очолює відділення з трансплантації нирки ОСОБА_27 Завідуючий відділом ОСОБА_23 та завідуючий відділенням ОСОБА_36 приймають безпосередню участь у проведенні операцій, більшість операцій проводиться саме з їх участю. Для здійснення діяльності з трансплантації органів, в Міністерстві охорони здоров' я України, кожні 3 роки проводиться державна акредитація інституту, після проходження якої видається ліцензія на право здійснення операцій по трансплантації. Фінансування проведення операцій по трансплантації органів проводиться за рахунок державних коштів. В державній установі «Національний інститут хірургії та трансплантології Національної Академії медичних наук України створені та діють атестаційні комісії та комісія з біоетики або так званий комітет з біоетики. З часу, коли Інституту було дозволено заняття діяльністю з трансплантації органів, приблизно з 2000 року, до функцій біоетичної комісії було віднесено і питання вивчення документів та надання висновку щодо етичної сприятливості трансплантації. Під етичною сприятливістю трансплантації слід розуміти ідентифікацію показів донора до трансплантації, наявність інформованої згоди донора і реципієнта на добровільне вилучення та трансплантацію органу, а також перевірка і уточнення документів про родинні зв’язки донора і реципієнта. Створена біоетична комісія з власної ініціативи директора інституту, її склад та діяльність регламентована внутрішніми наказами та положеннями і являє собою внутрішній дорадчий орган. Створення та функції такої комісії Законами України не прописані. З 2004 року, при призначенні його на посаду заступника директора Інституту, одночасно його було призначено головою біоетичної комісії. Він обіймає цю посаду і на даний час. Що стосується надання висновків про етичність трансплантації, в переважній більшості засідання комісії не скликалось. Засідання комісії могло бути скликано при наявності скарг пацієнтів. У інших випадках начальник медичної частини з трансплантації, ОСОБА_26, надавав для розгляду документи, які містяться в історії хвороби і на підставі наявних в історії хвороби документів надавався висновок про етичність трансплантації. Як правило найбільшу увагу при ознайомленні з історією хвороби приділяється наявності висновку лікарів, лабораторним даним, наявності письмової інформованої згоди донора, та документи які підтверджують наявність  родинних зв'язків між донором та реципієнтом. У особі донора та реципієнта зобов'язані пересвідчитись лікуючий лікар, завідуючий відділом, відділенням та начальник медичної частини по трансплантації. Указані відповідальні особи, зобов'язані ідентифікувати осіб по паспорту. Саме, в обов'язки завідуючого відділенням та лікуючого лікаря входить прийняття від особи (донора і реципієнта) документів про родинні зв'язки, отримання згоди на трансплантацію та роз'яснення донору його прав, а також можливих післяопераційних ускладнень. В кожній історії хвороби міститься передопераційний епікриз - консиліум (висновок) лікарів, у складі, як правило завідуючого відділом, завідуючого відділенням та лікуючого лікаря, які у цьому документі фіксують покази для трансплантації та своїми записами і підписами засвідчують, що отримали від донора добровільну згоду на трансплантацію. Крім цього, наявність невимушеної згоди на трансплантацію та поінформованість про можливі ризики після операційних ускладнень, донор засвідчує своїм підписом у інформаційній згоді. Члени біоетичної комісії уважно слідкують за наявністю відповідних записів лікарів у епікризі, а також наявності підпису донора і лікарів на інформаційній згоді, оскільки саме консиліумом лікарів підтверджується, що донором дано добровільну згоду на трансплантацію.

Згідно розробленого бланку інформаційної згоди, дійсність підпису донора засвідчується лікуючим лікарем, завідуючим відділення та начальником медичної частини. До історії хвороби в підтвердження родинних зв'язків між донором та реципієнтом долучаються копія паспорту донора і реципієнта, свідоцтво про одруження, довідка з сільської ради про родинні зв'язки, інші документи, що можуть підтвердити родинність зв'язків.  Документи, які підтверджують наявність родинних зв'язків можуть надаватись і донором і реципієнтом. Конкретного визначення з цього питання в законі не має, але напевно, що документи в більшості випадків подають саме донори лікуючому лікарю або завідуючому відділенням. Так, йому для ознайомлення було надано копію наявного в медичній картці № 5252 на ОСОБА_31 висновок комітету з біоетики Інституту хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова від 04.09.2007 року про помірність ризику для донора ОСОБА_9 та доцільність трансплантації реципієнту, ОСОБА_32 можливість проведення операції трансплантації донорської нирки від живого родинного донора, а також письмова згода донора ОСОБА_9 від 03.09.2009 року. Однак, ознайомившись із вказаними документами показав, що вони не містять його підписів, а тому обставини оформлення даної історії хвороби йому невідомі. (т. 1 , а.с.  108-114).

Свідок ОСОБА_16, в судовому засіданні показала суду, вона проживає разом з сином, у важких матеріально-побутових умовах, є пенсіонеркою.  Їй відомо, що з  листопада  2005  року її син працював  в  будинку  гр.  ОСОБА_17,  за  адресою: Тячівський район,  АДРЕСА_3,  виконував різного роду роботи та допомагав по господарству. За це ОСОБА_17  годував сина, надав йому місце проживання в своєму будинку та періодично давав йому гроші. В цей час вже ніде не працювала в зв'язку з похилим віком га поганим самопочуттям і син як міг допомагав їй. ОСОБА_13 періодично підробляв на різних роботах у сторонніх людей. В ОСОБА_17, син  проживав десь 3-4 роки, а тому бачила його рідко. Через деякий час ОСОБА_13 посварився з ОСОБА_17 і повернувся  додому. ОСОБА_9 нічого їй не розповідав, але одного разу повідомив, що ОСОБА_17 винен йому за якусь роботу 6000 доларів США. Також йому періодично телефонував якийсь „дядя ОСОБА_2", після розмов з яким він одразу ж їхав до смт. Тересва. Одного разу ОСОБА_13 поїхав смт. Тересва на цілий місяць. ОСОБА_11 перестав їздити до смт. Тересва, він знайшов собі роботу в м. Рахів. На даний момент він працює вантажником на оптовій базі харчових продуктів. Про те, що він став донором нирки, їй було невідомо увесь цей час. Про дану ситуацію син розказав лише напередодні, коли вона запитала, чому його викликають до міліції.

       Свідок ОСОБА_6, в судовому засідання ствердив, з квітня 2006 року працював на посаді сільського голови Розтоківської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Як голова сільської ради, на вимогу мешканців, він видавав довідки про засвідчення певних юридичних фактів: довідки про склад сім’ї, довідки про наявність земельних ділянок, довідки про реєстрацію за місцем проживання та інше. При необхідності отримати певну довідку із Розтоківської сільської ради безпосередньо особа, яка бажає отримати довідку, чи її представник (наприклад голова сім’ї може отримати довідку на члена сім’ї), звертається в сільську раду, де в усній формі повідомляє голову сільської ради чи секретаря про зміст необхідної довідки. Після чого, голова чи секретар, перевіряє достовірність відомостей, що повідомляє особа, після чого друкується відповідний текст у довідці, яка реєструється в журналі видачі довідок, що ведеться в сільській раді. Дана довідка підписується головою та ставиться кругла гербова печатка сільської ради. Він знає з вигляду громадянина ОСОБА_3, Однак йому невідомо, з ким перебуває в родинних відносинах ОСОБА_3 Він знайомий з громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки ОСОБА_2 довгий час проживав на території с. Розтоки Рахівського району та  навчався в Розтоківській ЗОШ. А він в той час викладав у цій школі предмет «математика»і навчав ОСОБА_2 Також  він добре знає рідного брата - ОСОБА_5, який є головою Рахівського районного товариства ромів і якого теж навчав в Розтоківській ЗОШ.

У червні 2007 року до нього, як до голови Розтоківської сільської ради, звернувся громадянин ОСОБА_2, який пред'явив надруковану довідку наступного змісту: «Довідка видана про те, що громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження являється близьким родичем (племінником по лінії батька) - громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. Голова с/ради ОСОБА_6, депутат с/ради ОСОБА_32.» для підпису. ОСОБА_2 повідомив, що дана довідка потрібна йому для пред’явлення у паспортний стіл Рахівського РВ УМВС, щоб зареєструвати по місцю свого проживання гр. ОСОБА_3, а без відповідної довідки його зареєструвати неможливо. Він запитав у ОСОБА_2 чи дійсно, викладена у довідці інформація відповідає дійсності, на що ОСОБА_2 запевнив, що він і ОСОБА_3 дійсно є племінниками по лінії батька і це може засвідчити голова Рахівського районного товариства ромів - ОСОБА_5 та депутат сільської ради ОСОБА_37 Дане товариство офіційно зареєстровано. ОСОБА_5, як голова даного товариства часто приходив у Розтоківську сільську раду і з’ясовував різні питання діяльності ромів. Тоді, оскільки ОСОБА_2 відносився до ромського населення, порадив йому  підписати довідку у голови Рахівського районного товариства ромів - ОСОБА_5 та у депутата сільської ради ОСОБА_37, який обраний депутатом від  громади ромів. При цьому, під друкованим текстом на довідці, він написав власноручно текст «Голова Рахівського районного товариства ромів ОСОБА_5»і сказав ОСОБА_2, підписати цю довідку у вказаних осіб. Наприкінці дня ОСОБА_2 знову зайшов до нього в службовий кабінет, показав ту ж саму довідку, на якій вже значився підпис ОСОБА_5. Підпису ОСОБА_37 не було. ОСОБА_2 повідомив, що не знайшов ОСОБА_37, а йому довідка терміново і попросив,  щоб він її підписав і завірив,  а потім знайде ОСОБА_37 і потім у нього підпише. Він повідомив ОСОБА_2, що оскільки особисто не

перевіряв  викладеної  у довідці  інформації,  то  тільки  засвідчить підписи ОСОБА_5  та депутата сільської ради ОСОБА_38,  тому знову ж таки на цій же довідці власноручно написав текст «Підписи депутата та голови РРТР завіряю», поставив підпис, гербову печатку Розтоківської сільської ради і передав  довідку ОСОБА_2. В журналі Розтоківської с/р довідка зареєстрована не була, оскільки вона видавалась не сільською радою, а фактично видана Рахівським районним товариством ромів. Він тільки засвідчив підписи ОСОБА_5 Він був впевнений, що ОСОБА_38 також підпише її, оскільки без наявності усіх підписів ця довідка не могла бути прийнята у відповідній установі. ОСОБА_2 попросив, щоб він поставив дату на довідці. Тому, на даній довідці особисто поставив у лівому верхньому куті кутовий штамп Розтоківської сільської ради і поставив там дату, 20.06.2007 року, тобто коли ОСОБА_2 до нього прийшов, щоб завірив підписи. Він  особисто  не перевіряв,  чи дійсно   викладений у довідці текст, яку він завірили і підписали про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійсно є близькими родичами племінниками по лінії батька, відповідає дійсності. Серед мешканців с. Розтоки, осіб з прізвищем ОСОБА_3 не має та не значиться в господарській книзі. Він знає, що в циган дуже багато родичів і дійсно думав, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 можуть бути родичами. За дану довідку він ніяку матеріальну вигоду не отримував.

        Свідок ОСОБА_10, будучи допитаною в ході судового слідства показала,  що  вона проживає разом з ОСОБА_2, з яким мають  восьмеро  дітей, п’ятеро  з яких -  неповнолітні. ЇЇ чоловік є інвалідом 1 групи, у нього хворі нирки. Він народився з однією ниркою, яка в 2007 році почала відмовляти, тому йому терміново потрібно було операцію по пересадці нирки. Він часто їздив на діаліз в РКЛ м. Ужгорода. В один  день чоловік повідомив, що знайшов донора ОСОБА_14 для пересадки нирки. Операція відбулася в НІХТ ім. О.О.Шалімова, організацією  проведення операції займався він сам особисто, а вона їздила з ним, щоб підтримати хворого чоловіка.

      Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні ствердив.  ОСОБА_2, його рідний брат. ОСОБА_2 з дитинства мав хворі нирки. Його брату йому НІХТ ім. О.О.Шалімова робили операцію по пересадці нирки. Хто був донором йому не відомо. Він не виготовляв і не підписував ніяких довідок як голова Рахівського районного товариства циган. Також, він не допомагав своєму брату  у проведенні операції. В той час як ОСОБА_2 перебував у лікарні в м. Києві, він знаходився  в реанімаційному відділенні лікарні м. Івано-Франківськ, із хворобою серця. Щоб не хвилювати його, ніхто з близьких не повідомляв йому про операцію ОСОБА_2.

   Свідок  ОСОБА_39, будучи допитаним в ході досудового слідства показав, що він одружений має 6 дітей, четверо з яких неповнолітні. Постійного місця роботи не має, заробляє на прожиття сім'ї працюючи на сезонних роботах. Так, у травні 2007 року його батько ОСОБА_39 організував бригаду робочих для виїзду в Полтавську область м. Глобіно  для проведення будівельних робіт на фермі. Перебуваючи на заробітках йому зателефонував хтось із родичів, хто саме не пам'ятає і повідомив, що його дядько (брат матері) ОСОБА_2 потребує термінової операції по пересадці нирки, і усі родичі шукають донора, який би міг надати нирку. ОСОБА_2 на той час лікувався в м. Києві, інституті ім.О. Шалімова.  Разом з ним а заробітках  був мешканець м. Рахів, ОСОБА_25. Про те, що в його дядька хвора нирка знала вся бригада. ОСОБА_25 сказав, що згоден віддати свою нирку для пересадки його родичу. На що він відповів, що буде їхати в м. Київ і візьме його з собою. Через декілька днів після розмови, він сказав ОСОБА_25, що їде в м. Київ і якщо той хоче, то щоб їхав з ним, на що ОСОБА_25 погодився.  Він на власному автомобілі, разом з ОСОБА_25, поїхав в м. Київ у клініку ім. О.О.Шалімова, де познайомив ОСОБА_25 з ОСОБА_2. Знайомство відбувалося у дворі клініки, туди вийшов ОСОБА_2, в середину приміщення клініки ОСОБА_25 не заходив. ОСОБА_2 про щось говорив з ОСОБА_25,  про що саме він не чув. Пізніше, йому стало відомо, що вони розмовляли на рахунок нирки. ОСОБА_2 попросив, щоб він відвіз ОСОБА_25 на квартиру, яку винаймала дружина і там поселив ОСОБА_25 на декілька днів. Квартиру показала жінка ОСОБА_2 - ОСОБА_10. Квартира знаходилася на 4 поверсі в будинку через дорогу від клініки. Він переночував на цій квартирі і зранку поїхав у Полтавську область на роботу, а ОСОБА_25 залишився на квартирі. Приблизно через  2 дні зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що аналізи в ОСОБА_25 показали, що йому нирка не підходить і тому попросив приїхати в м. Київ і забрати ОСОБА_25 На другий день знову на автомобілі він виїхав в м. Київ, зустрівся з ОСОБА_2, який повідомив, що ОСОБА_25 йому як донор не підходить і він знайшов собі іншого донора із м. Рахова.  ОСОБА_2 сказав, що розмовляв із ОСОБА_25 і той йому повідомив, що хоче продати свою нирку за гроші і що в клініці багато людей, яким треба пересаджувати нирки і не хоче йти на роботу в Полтавську область.  Під час зустрічі з  ОСОБА_25 він сказав,  що відвезе його   додому в м.  Рахів,  бо роботу в Полтавській області робочі вже закінчують. ОСОБА_40  відповів, що додому не поїде, бо йому потрібно гроші і хоче продати свою нирку і сказав, що вже домовився з людьми, яким продасть свою нирку. Після цього він  поїхав в Полтавську область на роботу, а ОСОБА_25 залишився. Через деякий час знову поїхав в м. Київ, щоб провідати ОСОБА_2 в лікарні після операції. В клініці зустрів  ОСОБА_25,  який  сказав,  що  якщо підійдуть аналізи, то він все ж таки продає свою нирку, але кому саме не повідомив. В Києві він перебував приблизно на протязі 5 днів, а потім повернувся, додому. Приблизно  через  десять  днів  зателефонував  ОСОБА_2  і повідомив,  що ОСОБА_25  зробили операцію і видалили в нього нирку і що дана його нирка не підійшла людині, якій робили операцію по пересадці, кому саме не говорив і попросив приїхати за ОСОБА_25 і відвезти його додому в  м. Рахів. Він поїхав у м. Київ, де зустрівся в клініці з ОСОБА_2.  При цьому, ОСОБА_2 дав йому 7000 доларів США і сказав,  передати гроші  ОСОБА_25, що ці гроші ОСОБА_25 давав йому на зберігання. Він забрав ОСОБА_25 з клініки і
відвіз додому в м. Рахів. По приїзду в м. Рахів дав ОСОБА_25 7000 доларів США і
сказав, що гроші йому передав ОСОБА_2. Тоді він позичив у ОСОБА_25 в борг гроші в сумі 2000 доларів США на рік. На даний час він вже повернув гроші ОСОБА_25 (т. 1 а.с. 107-118).

Свідок ОСОБА_12, будучи допитаний в ході досудового слідства ствердив, що він являється священником Київського патріархату Ужгородсько-Закарпатської єпархії і проживає за адресою АДРЕСА_4. Крім того, він є президентом Всеукраїнського фонду «Ромські діти України», де працює на громадських засадах. Раніше проживав у с. Розтоки, Рахівського р-н., де в нього був будинок, але внаслідок повені йог будинок було пошкоджено. В   2007 році знаходився в м.  Києві, і на його мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_19,  дружина циганського барона м. Рахова - ОСОБА_5 повідомила, що рідний брат її  чоловіка  -  ОСОБА_2 дуже  хворий, перебуває в м. Івано-Франківську і щоб він допоміг їм у лікуванні, поговорив з лікарями, бо на них як на циган ніхто не звертає увагу. Він погодився допомогти. Після   цього   передзвонив   в   чергову міністерства охорони   здоров’я  пояснив ситуацію.   Чергова запитала прізвище хворого, після чого  ОСОБА_2 на реамобілі привезли з м. Івано-Франківська в м. Київ,  в  інститут ім.О. Шалімова. Наступного дня він прийшов провідати ОСОБА_2. Біля ОСОБА_2 була його жінка ОСОБА_10. Після цього, зайшов до професора інституту ім. О.О.Шалімова –ОСОБА_41 і запитав його, як здоров’я хворого, той сказав, що у ОСОБА_2 погано з нирками. ОСОБА_2 був у лікарні десь близько місяця, він його навідував десь близько 2 разів. Одного дня йому подзвонила жінка ОСОБА_2 і сказала, щоб він приїхав в інститут. Він відразу приїхав в інститут, підійшов до ОСОБА_2, біля якого сидів ОСОБА_41 та його родичі. Лікар повідомив, що потрібно пересаджувати нирку ОСОБА_2 якщо той хоче жити. При цьому, наголосив, що донор обов’язково має бути його близький родич. Він заспокоїв ОСОБА_2 і пішов  по справах. Після цього, десь через місяць знову подзвонив ОСОБА_2 і сказав, що його виписали і просив про допомогу, що в Ужгороді в обласній лікарні погані умови і попросив сприяти у покращенні його умов перебування в обласній лікарні в м. Ужгороді. Через деякий час  хтось   з родичів ОСОБА_2 подзвонив  і сказав, що їх не приймають на лікування в інституті ім. О.О. Шалімова  і попросили, щоб він з ними поїхав в м. Запоріжжя, де також в обласній лікарні лікують нирки, щоб домовилися з ними про лікування. Він знову погодився допомогти і поїхав в м. Запоріжжя. Він в той час був у Полтавській області і за ним приїхали цигани з Рахівського табору: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та інші, на яких автомобілях  були  не  пам’ятає.  Після  цього,  поїхали  у  м. Запоріжжя. Він, ОСОБА_2,  ОСОБА_5,  ОСОБА_10  знайшли обласну лікарню і пішли до головного лікаря, який повідомив, що така операція  коштує 20000 доларів США. Після чого вони пішли   звідти. Через деякий час хтось із родичів ОСОБА_2  знову подзвонив і попросив,  щоб  домовився  з  лікарями  в  інституті   про лікування. Він  погодився  і  пішов  в  інститут до  зав. відділенням –ОСОБА_36, щоб він знову взяв до себе на лікування ОСОБА_2, бо в Ужгороді його погано лікують. Тоді, лікар написав на аркуші паперу,  що операція  буде коштувати 10000 доларів США, на що він не погоджувався, тому лікар зменшив суму до 5000 доларів і пояснив, що інститут вони утримують на кошти хворих. Після цього він подзвонив ОСОБА_2 і повідомив, щоб  приїжджав на лікування назвав вартість операції 5000 доларів на що ОСОБА_2 погодився.  ОСОБА_2 приїхав в інститут ім. О.О.Шалімова і почав лікуватися. Через деякий час його попросила ОСОБА_10, щоб разом з нею пішов до лікаря  передати  гроші  за  лікування.  Вони пішли   в кабінет до ОСОБА_36,  ОСОБА_10 дала  лікарю гроші в сумі 5000 доларів США.   В липні 2007 року йому подзвонив ОСОБА_2 і сказав, що
йому будуть робити операцію і попросив прийти до нього. Він пішов в інститут ім. О.О. Шалімова разом з владикою Київського  патріархату  Закарпатсько-Ужгородської єпархії Кирилом. Вони довго розмовляли, тоді він побачив, що разом з ОСОБА_2 в палаті знаходився мешканець м.  Рахів - ОСОБА_3. Після операції він  відвідав ОСОБА_2, який лежав у реанімації разом із ОСОБА_3. Йому відомо, що ОСОБА_3 проживав у його двоюрідного брата –ОСОБА_17 в смт. Тересва, Тячівського району, який  працював у нього. (т. 1 а.с. 83-87).

      Вина підсудного ОСОБА_2, окрім повного визнання ним такої  підтверджена дослідженими в ході судового засідання матеріалами справи:

          - протоколом обшуку в НІХТ ім. О.О. Шалімова, звідки були вилучені медичні картки, списки хворих, стаціонарні журнали (т. 3 а.с. 67-74);

          -  протоколом виїмки від НІХТ ім. О.О. Шалімова, звідки  були  вилучені медичні картки на ОСОБА_14, ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 124-156);

          - протоколом огляду від 07 серпня 2010 року, за ким проведено огляд медичної документації, вилученої в Національному інституті хірургії та трансплантології ім.. О. О.Шалімова в приміщенні кабінету № 367 (т. 3 а.с. 82-91);

          - протоколом огляду медичної документації вилученої в НІХТ ім.О. О. Шалімова, від 09 серпня 2010 року(т. 3, а.с. 92-104);

          - протоколом огляду  медичної документації вилученої в НІХТ ім. О.О. Шалімова  від 10 серпня 2010 року (т. 3, а.с. 105-106);

          - протоколом огляду медичної документації вилученої в НІХТ ім.О.О. Шалімова від 14 серпня 2010 року (т. 3, а.с. 107-109);

          - протоколом огляду медичної документації вилученої в НІХТ ім.О. О. Шалімова від 15 серпня 2010 року  (т. 3, а.с.  127-128;

         - протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 під час якої ОСОБА_3 підтвердив, що бачив ОСОБА_12 в НІХТ ім. О.О. Шалімова, як розмовляв з лікарями, але безпосередньо з ним про операцію він нічого не говорив  ( т. 1, а.с. 90-95)

         -  протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 під час якої ОСОБА_2 та ОСОБА_12 показали, що передавали гроші лікарям в НІХТ ім. О.О.Шалімова, але ОСОБА_12 наголосив, що за лікування ОСОБА_2, про проведення операції він не знав. (т. 4, а.с. 28-31);

- проколом пред’явлення осіб для впізнання ОСОБА_3, згідно якого він впізнав ОСОБА_12  і підтвердив що саме його бачив в  НІХТ ім. О.О.Шалімова, як він розмовляв з лікарями (т. 1, а .с. 66-68);

       -  висновком СМЕ № 107 від 16 вересня 2010 року, згідно якого  ОСОБА_3 була зроблена операція: донорська  нефректомія   зліва,   наслідки у  загоювання якої у вигляді  рубця  були  виявлені  експертом. Вище вказані тілесні ушкодження  являються  наслідками  перенесеної операції (нефректомія) і потягли  за  собою  втрату  загальної працездатності не менше ніж на 1/3 (60%) і за даною ознакою, згідно п. 2.1.6 «Правил  судово-медичного  визначення  ступеню  тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, їх слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 5-8);

          -  висновком почеркознавчої експертизи № 2525 від 19.11.2010 року, у відповідності до якого підпис в графі «Голова Рахівського товариства ромів»ОСОБА_5 в довідці від 20.06.2007 року, виконані імовірно гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 2, а.с. 39-45);

          - постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_12 по факту вербування та переміщення ОСОБА_3 та у виготовленні та пред’явлені підробленого документу відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України   (т. 4, а.с. 45-48);

       - постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_22 по факту вербування та переміщення ОСОБА_3    (т. 4, а.с. 43-44);

- постановою про відмову в  порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_19 за виготовлення підробленого документу за попередньою змовою відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (т. 4, а.с. 51-52);

-  довідкою  УОІ УМВС України в Закарпатській області, з якої слідує, що  ОСОБА_2, раніше не судимий (т. 4, а.с. 97)

- медичними довідками з яких вбачається, що ОСОБА_2 на обліках в наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває (т. 4, а.с. 104-105);

-  характеристикою виданою за місцем проживання за якою  ОСОБА_2 характеризується позитивно (т. 4, а.с. 98);

- довідкою про склад сім’ї,  з якої слідує, що на утриманні у ОСОБА_2 є четверо неповнолітніх дітей, та актом обстеження матеріально побутових умов проживання, за яким матеріально-побутові умови промивання ОСОБА_2 важкі (т. 4 , а.с. 99, 102)  .

                 Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_2, органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 149  КК України, кваліфікуючими ознаками якого є торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, об’єктом якої є людини, а саме: вербування, переміщення та одержання людини з метою подальшої експлуатації вилучення органів –нирки для подальшої трансплантації реципієнту з використанням уразливого стану особи, що спричинило тяжкі наслідки.  В ході розгляду справи судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3, погодився на  операцію по видаленню нирки, через те, що перебував у важкому матеріальному становищі, відсутність роботи та засобів для існування, утримання сім’ї є характерною ознакою уразливого стану потерпілого ОСОБА_3 Вірною також являється кваліфікація дій підсудного за ч. 1 ст. 358,  ч. 3 ст. 358 КК України кваліфікуючими ознаками яких є підроблення та  використання завідомо підробленого документу,  який видається чи посвідчується установою, що має право видати та посвідчити такий документ і який надає права з метою використання такого документу.

          Цивільний позов у справі не заявлено.

          Судові витрати, 412 гривень 80 копійок, що становлять вартість почеркознавчої  експертизи слід стягнути з підсудного ОСОБА_2 в користь експертної установи.

         Речові докази: документи, які вилучені в ході обшуку в НІХТ ім.. О.О.Шалімова в каб. № 369 (ОСОБА_23.); документи, вилучені  в ході обшуку в НІХТ ім. О.О. Шалімова в каб. № 367 (ОСОБА_36); результати лабораторного дослідження на ОСОБА_2; медичні картки на ОСОБА_9 № 5252, на ОСОБА_2 № 4775, №3773, № 3487, ОСОБА_3 № 4774, стаціонарний журнал, вилучений  в ході обшуку в НІХТ ім. О.О. Шалімова,  що знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів СУ  УМВС України в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу слід передати на зберігання в НІХТ ім. О.О. Шалімова;  речі, які вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2 - документи на 9 аркушах, металевий виріб у формі зірочки; речі, які вилучені в ході обшуку в ОСОБА_39- стартові пакети Київстар, Білайн,  4 записники,  флакон 1 мл., 2 аркуші паперу -   що знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів СУ  УМВС України в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу слід повернути ОСОБА_2, та ОСОБА_39, відповідно, як законним власникам.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд керується  вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує, те що в ході судового розгляду він повністю  визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, на утриманні має 4 неповнолітніх дітей, проживає у важких матеріально-побутових умовах, інвалід 1 групи, злочини скоїв при важкому збігу обставин, з метою врятувати своє життя.

Обтяжуючих покарання обставин у відношенні підсудного ОСОБА_2  в ході досудового слідства та в суді не встановлено.

Враховуючи наявність вищезазначених обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням особи винного, суд приходить до висновку, що при призначенні покарання за ч. 3 ст. 149 КК України слід застосувати до підсудного ОСОБА_2,  ч. 1 ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті за цей злочин.

На підставі наведеного та керуючись принципами гуманності, необхідності достатнього покарання для виправлення підсудного та запобігання новим злочинам, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_2 можливе без позбавлення волі, оскільки таке за даних обставин було б надмірно суворим покаранням для інваліда 1 групи, який тричі на тиждень проходить амбулаторне лікування в сателітному відділенні Тячівського ЦРЛ   години, методом програмного гемодіалізу, у зв’язку з відторгненням донорської нирки, тому застосовує до підсудного  положення ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк, з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 цього кодексу.

За вчинення злочинів передбачених ст. 358 ч. 1, ст. 358 ч. 3 КК України підсудному ОСОБА_2, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді  штрафів, та  враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КК України, за яким основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів  складанню як між собою так із іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно –спрямувати штрафи для самостійного виконання.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,   –

                                                            З А С У Д И В:

        ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 149  КК, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст.  358 КК України та призначити йому покарання:

-          за ч. 3  ст. 149  КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України  –5 (п’ять) років позбавлення волі;

-          за ч. 1 ст. 358 КК України –у виді штрафу в сумі 510 (п’ятсот десять) гривень;

-          за ч. 3 ст. 358 КК України –у виді штрафу в сумі 600 (шістсот) гривень.

           На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання, призначеного за цим вироком,  якщо він протягом   3  (трьох)   років  не скоїть нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтися в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України штрафи, призначені як основні покарання спрямувати для самостійного виконання.

           Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити  попередній - підписку про невиїзд.

           Судові витрати: 412 гривень 80 копійок, що становлять вартість почеркознавчої  експертизи, стягнути з підсудного ОСОБА_2 в користь експертної установи: одержувач платежу  НДЕКЦ при ГУМУС України в Закарпатській області: банк одержувача УДК в Закарпатській області; рахунок  352240020004211;  МФО 812016; ЄДРПОУ 25575144; свід. Плат. ПДВ 10119511, ІПН 255751407015, призначення платежу «За почеркознавчу експертизу № 2525 від 19.11.2010 року по к/с № 4418910».

            Речові докази: документи, які вилучені в ході обшуку в НІХТ ім. О.О.Шалімова в каб. № 369 (ОСОБА_18.); документи, вилучені  в ході обшуку в НІХТ ім. О.О. Шалімова в каб. № 367 (ОСОБА_36); результати лабораторного дослідження на ОСОБА_2; медичні картки на ОСОБА_9 № 5252, на ОСОБА_2 № 4775, №3773, № 3487, ОСОБА_3 № 4774, стаціонарний журнал, вилучений  в ході обшуку в НІХТ ім. О.О. Шалімова,  що знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів СУ  УМВС України в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу - передати на зберігання в НІХТ ім. О.О. Шалімова;  речі, які вилучені в ході обшуку у ОСОБА_2 - документи на 9 аркушах, металевий виріб у формі зірочки; речі, які вилучені в ході обшуку в ОСОБА_39- стартові пакети Київстар, Білайн,  4 записники,  флакон 1 мл., 2 аркуші паперу -   що знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів СУ  УМВС України в Закарпатській області, по вступу вироку в законну силу - повернути ОСОБА_2, та ОСОБА_39, відповідно, як законним власникам.

          На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                      Суддя:                                                            Марусяк М.О.