27.09.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6172/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича < Текст >
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Дерій Н.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Обласної медико-соціальної експертної комісією № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання дій незаконними та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
27.05.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 від 21.12.2010 року про невизнання ОСОБА_3 інвалідок незаконним і необґрунтованим, направити документи ОСОБА_3 до обласної МСЕК для розгляду питання про встановлення групи інвалідності згідно з діючим законодавством, в разі потреби направити ОСОБА_3 на додаткове обстеження, якщо виникнуть незрозумілі питання стосовно її здоров’я в будь-яку міськлікарню, крім інституту медико-соціальних проблем інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив вимоги Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 року № 183, не в повному обсязі здійснив оцінку комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів, не у повній мірі врахував характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, стан компенсаційно-адапційних можливостей організму, потребу в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови та зміст праці, освіти, професійної підготовки, вік, необхідність і можливість працевлаштування позивача.
Ухвалою від 27.07.2011 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.08.2011 року замінено первинного відповідача – Комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» належним відповідачем – Обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи».
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржуване рішення прийнято ним у відповідності до чинного законодавства України; при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався діагнозом Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що первинно позивач був оглянутий Амур-Нижньодніпровською медико-соціальною експертною комісією, яка у свою чергу направила позивача до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4.
Обласна медико-соціальна експертна комісія № 4 у свою чергу направила позивача для вирішення експертних питань на обстеження до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, у відповідності до висновку № 6516 якого виявлена в процесі обстеження патологія і ступінь вираженості функціональних порушень з боку опорно-рухового апарату у теперішній час обмежують життєдіяльність позивача у легкому ступені, що не дає підстав для визначення грпи інвалідності згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 року № 183.
У відповідності до вказаного вище висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Обласна медико-соціальна експертна комісія № 4 прийняла медекспертне рішення про відсутність на час огляду правових підстав для встановлення позивачу групи інвалідності.
Суд зазначає, що права та обов’язки медико-соціальних експертних комісій визначені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», у відповідності до якого обласна медико-соціальна експертна комісія вправі проводити у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій, направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).
На підставі викладеного судом не встановлено, порушення з боку Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 порядку огляду осіб, які звернулися для встановлення інвалідності, оскільки остання вправі проводити у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також направляти особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності.
На підставі викладеного судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що Обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 під час огляду позивача було допущено порушення Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» в частині порядку огляду осіб, які звернулися для встановлення інвалідності.
У відповідності до п.25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
У відповідності до ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-праові справи фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У відповідності до пункту 4 постанови Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
У відповідності до ч.5 ст.18 КАС України у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
З огляду на вищевикладене, Обласна медико-соціальна експертна комісія № 4 є суб’єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції на основі законодавства, а тому спори за частиною 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Згідно зі ст.3 зазначеного Закону інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів. Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3, п.17, п.20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінпраці та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Відповідно до п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно з п.1.1 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. №183, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004р. за №516/9115, в цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні: інвалідність - соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги; обмеження життєдіяльності - неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об'ємі, звичайних для людини, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить її в незручне становище порівняно зі здоровими і проявляється частковою або повною втратою здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також значним обмеженням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації; ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується однією або поєднанням декількох зазначених найважливіших її критеріїв; здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє йому займатися різного роду трудовою діяльністю; порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1.1 Інструкції виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Відповідно до п.1.2 Інструкції І про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. №183 інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими Республіканському в АР Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів.
При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування.
Суд зазначає, що у розділі 4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. №183 наведені анатомічні дефекти і прирівняні до них стани, за наявності яких особі встановлюється група інвалідності, серед яких, зокрема, вказаний виражений верхній або нижній парапарез.
Судом зазначає, що у матеріалах справи знаходяться діагнози стаціонарних неврологічних відділень 4 та 5 міськлікарень поставлений позивачу: вертеброгена цервикальна мієлопатія з комбінованим парапарезом у руках та ногах.
Крім того, у матеріалах справи знаходиться діагноз психіатра Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності поставлений позивачу: дисоціативний розлад змішаний у вигляді порушення моторики і чуттєвості кінцівок, явищ атоксії з установками.
У відповідності до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Таким чином, судом встановлено, що висновок Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності для Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 мав рекомендаційний характер та повинен був оцінюватися поряд з іншими діагнозами позивача, які були в наявності у Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 на день прийняття оспорюваного рішення.
У зв’язку з чим суд вважає, що Обласна медико-соціальна експертна комісія № 4 при прийнятті оспорюваного рішення не урахувала усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме: врахувала при прийнятті рішення лише висновок Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності та безпідставно не врахувала інші діагнози позивача, які були в наявності у Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 на день прийняття оспорюваного рішення, зокрема діагнози, які зазначали наявність у позивача парапарезу верхніх та нижніх кінцівок.
Крім того, судом встановлено, що Обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано конкретні умови і зміст праці позивача, освіта та професійна підготовка позивача, вік позивача, необхідність і можливість працевлаштування останнього, що є необхідним під час прийняття рішення про визначення інвалідності.
У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач просить визнати незаконним та необґрунтованим рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 про невизнання інвалідом № 214 від 21.12.2010 року, а також положення ч.4 ст. 105 КАС України, у відповідності до яких адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю або окремих його положень, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 про невизнання інвалідом № 214 від 21.12.2010 року, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача.
Щодо заявленої позовної вимоги про направлення документів ОСОБА_3 до обласної МСЕК для розгляду питання про встановлення групи інвалідності згідно з діючим законодавством, то остання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до п. 2 ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Встановлені судом недоліки та порушення при проведенні обстеження позивача Обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 дають підстави для повторного огляду позивача, а не тільки її документів, з метою встановлення їй групи інвалідності з урахуванням усіх факторів, що мають бути оцінені згідно з наведеними приписами законодавства України для визначення ступеню розладу здоров’я позивача.
На підставі викладено суд вважає за необхідне зобов’язати Обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 здійснити новий огляд ОСОБА_3 та її документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності.
Щодо позовної вимоги позивача: в разі потреби направити ОСОБА_3 на додаткове обстеження, якщо виникнуть незрозумілі питання стосовно її здоров’я в будь-яку міськлікарню, крім інституту медико-соціальних проблем інвалідності, то суд відмовляє у її задоволенні виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень постанови Кабінету міністрів України 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» медико-соціальна експертна комісія вправі самостійно приймати рішення про необхідність додаткового обстеження особи, що звертаються для встановлення інвалідності
Суд не вправі своїми рішеннями підміняти медико-соціальну експертну комісію та втручатися у її діяльність, а також приймати рішення, які віднесені до компетенції медико-соціальної експертної комісії і тим самим виконувати не властиві для суду функції.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд –
Керуючись ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання інвалідом № 214 від 21.12.2010 року.
Зобов’язати Обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» здійснити новий огляд ОСОБА_3 та її документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1,70 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26 вересня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >