28.09.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/6258/11
За позовом: ОСОБА_1
До: Дніпропетровської міської ради
Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську
Треті особи, які не заявляють
самостійних вимог
на предмет спору: Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»
ОСОБА_2
Про: визнання недійсними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії
Суддя Златін С.В.
Секретар Лісна А.М.
представник позивача – ОСОБА_3
представник відповідача 1 –ОСОБА_4
представник відповідача 2 –ОСОБА_4
представник відповідача 3 –не з’явився
представник третьої особи 1 –не з’явився
представник третьої особи 2 –ОСОБА_2
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
27.05.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд
визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 в частині передачі мені у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року;
визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року;
зобов'язати Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області внести зміни до державного кадастру та зареєструвати за мною земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0613 га;
визнати незаконною та зобов'язати Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що зареєстрована за гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046.
Ухвалою суду від 30.05.2011 року ухвалою суду позовну заяву в частині заявлених позовних вимог: визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 в частині передачі мені у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року - залишити без руху, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та надано позивачу строк до 24.06.2011 року для подачі клопотання про відновлення строку звернення до адміністративного суду; в іншій частині заявлених позовних вимог відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою суду від 11.08.2011 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 в частині передачі мені у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року та встановлено, що ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 було протиправно скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 343, у відповідності до якого позивачу було приватизовано земельну ділянку площею 0,0613 га, та приватизовано позивачу земельну ділянку вже меншого розміру 0,06067 га. Позивач зазначив, що підприємством «Гінтіз», яке проводило інвентаризацію меж земельних ділянок на замовлення позивача, була допущена помилка при інвентаризації меж земельної ділянки під АДРЕСА_1, яке належить третій особі –ОСОБА_2, у зв’язку з чим частина земельної ділянки під АДРЕСА_1, яке належить позивачу, помилково була включена до ділянки АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що межі земельних ділянок під АДРЕСА_1 не відповідають схемі розподілу АДРЕСА_1 та рішенню Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 року № 977.
Відповідач 1 та 2 –Дніпропетровська міська рада та Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані позивачем рішення прийняті на підставах в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для їх скасування немає.
Відповідач 3 - Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа - Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»у судовому засіданні просила суд розглянути справу у відповідності до законодавства України та просила суд виключити її з кола осіб, які беруть участь у справі. Ухвалою суду від 19.07.2011 року відмовлено у задоволенні клопотань Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»про виключення її з коли осіб, які беруть участь у справі.
Третя особа –ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року та зобов’язання Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області внести зміни до державного кадастру; в частині вимог про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 в частині передачі мені у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року ОСОБА_2 вказувала на те, що вищевказане рішення є незаконним, оскільки прийнято Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з перевищенням наданих їй законодавством України повноважень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності
Таким чином, спір між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою, Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради предметом якого є оскарження рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 та рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 стосовно передачі земельних ділянок у приватну власність належить до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві об’єднано вимоги як до органів місцевого самоврядування так і до органу державної влади, то у відповідності до ч.1 ст. 21 КАС України така справа підсудна окружному адміністративному суду.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 343 було, зокрема, передано позивачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,0613 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, 9.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року, у зв’язку з уточненням площ земельних ділянок, їх юридичних адрес, прізвищ, імен та по-батькові власників землі рішення виконавчого комітету міської ради визнано такими, що втратили чинність, стосовно осіб, які вказані у додатку до Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року, в тому числі і позивача, та передано безоплатно у приватну власність позивачу вже 0,06067 га.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України в редакції 1992 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками як в межах, так і за межами населених пунктів мали відповідні ради. Ці повноваження до 12 червня 1997 року (дня набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування») могли делегуватися виконавчим комітетам місцевих рад.
Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Отже, з 12 червня 1997 року питання про безоплатну передачу у приватну власність громадян земельних ділянок вирішується виключно на пленарних засіданнях відповідної ради та не може делегуватися виконавчим комітетам.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року прийнято вже після набрання чинності Законом України «Про місцеве самоврядування», а отже Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради на момент прийняття вищевказаного рішення не мав повноважень розпорядження земельними ділянками.
Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не надано на запити суду доказів того, що рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року в подальшому було перезатверджено (схвалено) рішенням Дніпропетровської міської ради.
Таким чином, судом встановлено, що рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року суперечить п.1 ч.3 ст. 2 КАС України оскільки прийнято Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з перевищенням повноважень.
На підставі викладеного, суд вважає рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 479 від 22.03.1999 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо заявленої позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року, то суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 118 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 року із змінами та доповненнями), який був чинний на момент прийняття Дніпропетровською міською радою оскаржуваного рішення громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
У відповідності до пояснень Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 13.09.2011 року, останнє не в змозі надати суду документи на підставі яких приймалося рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0267 га за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з тим, що 04.08.2008 року в приміщенні де розташоване Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську відбулася пожежа, під час якої знищено фонд документації із землеустрою.
Судом на підставі пояснень ОСОБА_2 та представника Дніпропетровської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 написала заяву про приватизацію земельної ділянки площею 0,0267 га за адресою: АДРЕСА_1; до заяви ОСОБА_2 додала технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, та які є необхідними для прийняття рішення міською радою про безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0267 га.
Судом встановлено з пояснень представника позивача, третьої особи –ОСОБА_2, а також з пояснень відповідача –Дніпропетровської міської ради та не заперечується останніми, що ОСОБА_2 виготовила технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки 0,0267 га, та які є необхідними для прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо приватизації земельної ділянки.
Факт виготовлення землевпорядної справи земельної ділянки площею 0,0267 га за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується листом Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 08.12.2010 року № У/7239/8, а також рішенням Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16, у якому зазначено, що останнє прийнято на підставі заяв громадян та матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації.
У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 було надано Дніпропетровській міській раді документи передбачені статтею 118 Земельного кодексу України та які є необхідними для прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки, то Дніпропетровська міська рада прийняла рішення про передачу ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га.
Таким чином, судом встановлено, що Дніпропетровська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 47/16 в частині передачі ОСОБА_2, у приватну власність земельної ділянки площею 0,0267 га відповідно до п.1 Додатку до рішення № 47/16 від 31.03.2004 року.
Щодо позовної вимоги визнання незаконною та зобов'язання Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що зареєстрована за гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046, то суд зазначає наступне.
У відповідності до письмових пояснень Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 13.09.2011 року у державному земельному кадастрі право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 не зареєстровано.
З пояснень ОСОБА_2 та представника Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на день розгляду справи не отримувала державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до п.10 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким є державний акт на право власності на земельну ділянку, державним акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.
Згідно п.11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Враховуючи те, що судом встановлено, що право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 не зареєстровано, державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не отримувала, то позовні вимоги про визнання незаконною та зобов'язання Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що зареєстрована за гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0267 га, за кадастровим № 1210100000:02:286:0046 не підлягають задоволенню, оскільки відсутній предмет спору на день розгляду справи у суді.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області внести зміни до державного кадастру та зареєструвати за ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0613 га, то суд зазначає наступне.
Порядок ведення державного земельного кадастру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15, у відповідності до якого державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, право користування землею та договорів оренди землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.
У відповідності до п.10 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким є державний акт на право власності на земельну ділянку, державним акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.
Таким чином, внесення запису до розділу Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою здійснюється тільки після виготовлення та видачі документів перерахованих у п. 10 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Судом встановлено, що у позивача на момент розгляду справи відсутні документи, які посвідчували право на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0613 га.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області внести зміни до державного кадастру та зареєструвати за ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0613 га.
Крім того, суд зазначає, що внесення змін до державного кадастру та за реєстрація права власності на земельну ділянку віднесено до компетенції Держкомзему, у відповідності до постанови Кабінету Мінстрів України від 09.09.2009 року № 1021, якою затверджено порядок ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Суд не в праві своїм рішенням підміняти рішення Держкомзему та прямо вказувати Держкомзему на те, яке саме рішення останній повинен прийняти.
Суд прийнявши рішення про зобов'язання Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області внести зміни до державного кадастру та зареєструвати за ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0613 га в порушення вимог ст. 17 і пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.03.1999 року № 479 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06067 га, відповідно до п.30 Додатку до рішення № 479 від 22.03.1999 року.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути з бюджету міста Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 28 вересня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >