КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2011 року 2а-3696/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
час прийняття постанови: 16 год. 40 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2. (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області
скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі по тексту –позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області (далі по тексту –відповідач) про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2011р. ВП № 27700454.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 17 серпня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 17 серпня 2011 року, жодна зі сторін не з’явились, у зв’язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 25 серпня 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надіслав заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених в запереченнях та розглядати справу без участі його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області розглянувши матеріали про порушення ОСОБА_3 вимог містобудівного законодавства, а саме, проведення будівельних робіт по реконструкції господарських споруд, розташованих за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Олександрівка, пров. Український, 2, під приміщення інкубатору без розробленої проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що призвело до порушення вимог статей 28, 29 Закону України «Про планування та забудову територій»та статті 5 Закону України «Про основи містобудування»прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення № 197, яку надіслано до Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області для примусового виконання.
Постановою ВП № 27700454 від 20 липня 2011 року державним виконавцем відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження на підставі його невідповідності вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту –Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).
Виконавче провадження відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 17 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Державний виконавець відповідно до частини 1 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 26 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Так, як встановлено судом, підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження ВП № 27700454 є невідповідність виконавчого документа статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, відсутність дати набрання постановою чинності та терміну пред’явлення постанови до виконання.
Приписами частини 1 статті 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачені обов’язкові вимоги до виконавчого документу, де зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, з аналізу правових норм вбачається, що передбачені статтею 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV вимоги є обов’язковими для будь-якого виконавчого документу, недотримання яких є порушенням Закону України «Про виконавче провадження»та як наслідок, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно, державний виконавець, з’ясувавши, що виконавчий документ подано з порушенням вимог спеціального закону, відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Правова позиція з аналогічних спорів висвітлена в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 09.01.2008р. № 7/9/1/13-08 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)».
Крім того, слід зазначити, що з метою забезпечення контролю за стягненням штрафів та недопущення відмов у відкритті виконавчого провадження в разі примусового стягнення штрафу органами державної виконавчої служби по причині недотримання положень зазначеного Закону щодо обов'язкових вимог до виконавчого документа державними органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення вносяться зміни до процесуальних документів у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»(Лист від 16.03.2011р. № 20/1-082-ЕП «Щодо Закону України від 04.11.2010 року N 2677-VI»).
З вищенаведеного вбачається, що невідповідність винесеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.06.2011р. № 197 вимогам Закону України «Про виконавче провадження»призвела до порушення вказаного Закону, так як наслідок, правомірності прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2011р. ВП № 27700454.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.07.2011р. ВП № 27700454 правомірними, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.