КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2852/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Лісовська О.В.  

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

          Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                             Ганечко О.М., Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації неправомірниими, зобов’язати відповідачів провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період 2010 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відноситься до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії.

Позивач вважає, що він отримував допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне:

Виходячи з положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Доводи відповідача про необхідність застосування постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік нарахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами здійснено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З позовною заявою до суду позивач звернувся 01 грудня 2010 року.

Отже, позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення  ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

                                                                 У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –відмовити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                       В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                              О.М. Ганечко

                                                                                                                         О.Г. Хрімлі