У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

13.09.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого:                              Машкаринця І.М.

          суддів:                                           Лізанця П.М., Симаченко Л.І.

з участю прокурора:                   Завальського О.Я.

          засудженого:                               ОСОБА_1

          захисника:                                   ОСОБА_2

          потерпілої:                                   ОСОБА_3

          представника потерпілої:           ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого  ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3 та помічника прокурора Іршавського району на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2011 року.

          Цим вироком

          ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого, гр-на України,-

визнано винним і засуджено  за ч.1 ст.129 КК України на два роки обмеження волі.

          На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування  покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, з покладенням на нього обов»язків, передбачених п.п.2-4 ст.76 КК України.

          Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1668 грн.17 коп. на відшкодування  матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 9 червня 2010 року близько 7 год.20 хв., на своїй земельній ділянці в АДРЕСА_1, під час сварки з потерпілою ОСОБА_3, висловлюючи погрози відрубати голову косою, яку тримав у руці, наніс їй держаком коси удар в ділянку шиї, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

В апеляції захисник засудженого порушує питання про скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування.

Апелянт вважає, що під час досудового та судового слідства допущені грубі порушення вимог кримінально-процесуального закону, що призвели до порушення права ОСОБА_1 на захист та його незаконного засудження, зокрема, мала місце фальсифікація слідчим протоколів слідчих дій з участю обвинуваченого ОСОБА_1 та  свідка ОСОБА_5, які всього один раз викликались до слідчого і підписували ці протоколи, не читаючи їх.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку через невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок м»якості, з направленням справи на новий судовий розгляд.

В доповненні до апеляції прокурором висловлено прохання про скасування вироку та постановлення нового, з призначенням ОСОБА_1 більш суворого покарання.

На обґрунтування своїх доводів прокурор вказує на відсутність підстав для застосування до засудженого вимог ст.75 КК України, так як ОСОБА_1 своєї вини не визнав, заподіяну шкоду потерпілій не відшкодував, вчинив злочин проти життя і здоров»я особи, що свідчить про його  підвищену суспільну небезпеку.

В апеляції потерпіла ОСОБА_3 з цих же підстав порушує питання про скасування вироку та постановлення нового, яким ОСОБА_1 призначити  реальну міру покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, потерпілої ОСОБА_3 і її представника, які підтримали свої апеляції, промову прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  апеляційний суд відмовляє у їх  задоволенні  з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у погрозі вбивством потерпілої ОСОБА_3 за обставин, встановлених судом, ґрунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, які перевірені в судовому засіданні  і належно оцінені судом.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.129  КК України.

Доводи апеляції захисника про незаконне засудження ОСОБА_1 спростовуються сукупністю зібраних у справі доказів, які судом визнані достовірними.

Так, потерпіла ОСОБА_3 під час досудового та судового слідства давала послідовні покази про те, що 9.06.2010 року під час сварки на присадибній земельній ділянці зі своїм сусідом ОСОБА_1 той став погрожувати, що відрубає їй  голову косою, тримаючи в руках косу, підбіг до неї і держаком коси вдарив її в шию. Свої подальші наміри ОСОБА_1 не зміг здійснити, так  як підбігла його дружина, схопила рукою держак коси, не даючи можливості нанесення повторних ударів (а.с.42-43).

Сам ОСОБА_1 впродовж  досудового слідства, будучи допитаним у якості підозрюваного та обвинуваченого, незмінно пояснював, що  під час сварки  погрожував потерпілій ОСОБА_3, що відрубає їй косою голову і щоб налякати її, підійшов до неї з косою, держаком якої штовхнув потерпілу в  шию.

Під час цих допитів ОСОБА_1 визнавав також, що його протиправні дії щодо потерпілої, за які йому соромно,  припинила його дружина ОСОБА_5, однак наміру вбивати потерпілу він не мав і  намагався тільки налякати її (а.с.36-37,84).

Аналогічними є з цього приводу і покази на досудовому слідстві свідка ОСОБА_5( а.с. 50-51).

Ці показання засудженого та свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства, від яких вони відмовились у судовому засіданні, судом перевірені і визнані достовірними.

Пояснення засудженого та вказаного свідка про те, що їх покази на досудовому слідстві сфальсифіковані, спростовуються їх власноручними записами в протоколах про правильність показань, що підтвердив  в судовому засіданні допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_6.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи виявлені на тілі потерпілої ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця на шкіряних покривах лівої бічної поверхні шиї та забою шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень і такі могли бути спричинені в строк події, що мала місце 9.06.2010 року, від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею за ударним механізмом спричинення, яким міг бути держак сільськогосподарської коси.

Механізм спричинення цих тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 та їх локалізація об»єктивно підтверджують показання самої потерпілої, а також показання засудженого та свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства, про обставини, за яких засуджений погрожував потерпілій вбивством та  заподіяв  їй вказані тілесні ушкодження.

З урахуванням фактичних обставин справи суд прийшов до обґрунтованого висновку про реальність сприйняття потерпілою погрози вбивством з боку засудженого, який при цьому тримав у руці косу, держаком якої наніс удар потерпілій і протиправні дії якого   припинила його дружина.

Вказана сукупність доказів, яка викриває ОСОБА_1 у  вчиненні інкримінованого злочину, ретельно проаналізована судом і визнана достовірною. У вироку наведені переконливі мотиви, з яких суд критично оцінив і відкинув покази засудженого під час судового слідства про його непричетність до вчинення цього злочину.

З цих підстав не можна визнати обґрунтованими і доводи апеляції захисника про повернення справи на додаткове розслідування через фальсифікації слідчим доказової бази.

Відповідно до вимог ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування із стадії судового розгляду є можливим тільки з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Наведені ж в апеляції захисника доводи стосуються оцінки судом зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності, а тому не можуть слугувати підставами для повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Покарання ОСОБА_1  судом призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, при цьому враховано ступінь  тяжкості вчиненого злочину, його наслідки,  дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні  двох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом з дитинства, непрацюючу дружину та перестарілу матір.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для скасування вироку  через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м»якості, не має, а тому апеляційні скарги прокурора та потерпілої про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання задоволенню не підлягають.

Цивільний позов у справі  та питання про судові витрати судом вирішені з  дотриманням вимог ст.ст.328 та 331 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, у справі не встановлено.

Враховуючи, що постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, є законним і обґрунтованим, апеляційні скарги захисника засудженого, потерпілого та прокурора, які не містять необхідних і достатніх підстав для скасування вироку, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-

У  Х  В  А  Л  И  В :

Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції захисника засудженого – адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3  та прокурора без задоволення.

Судді: