У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

01.09.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого:                       Машкаринця І.М.

          суддів:                              Дацківа В.В., Симаченко Л.І.                 

          з участю прокурора:               Фотченка С.І.

          засудженого:                    ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1  Закарпатської області  на вирок Мукачіського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2011 року, яким:

                                                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, гр-на України,-

засудженого за  ч.2 ст.121 КК України на сім років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено взяття під варту, відбування строку покарання визначено з 22 березня 2010 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50000 грн.  та на користь НДЕКЦ при УМВС в Закарпатській області відповідно 405 грн.64 коп. та 243 грн.38 коп. судових витрат.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 21 березня 2010 року біля 19 год., за місцем свого проживання  в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, під час виниклої, з ревнощів, сварки з потерпілим ОСОБА_3, умисно наніс останньому декілька ударів ножем в ділянку грудей, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих ран грудної клітини, від яких ОСОБА_3 біля 20 год.50 хв. того ж дня помер на стоянці таксі навпроти будинку №1 на пл.Миру в м.Мукачево.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку з закриттям щодо нього провадження в справі за відсутністю в його діях складу злочину.

На обгрунтування своїх доводів засуджений посилається на те, що з потерпілим  ОСОБА_3 у себе в квартирі сварки не затівав, жодних ударів йому не наносив і тілесних ушкоджень не заподіював, що  підтвердив у судовому засіданні також неповнолітній свідок ОСОБА_4, покази якого судом безпідставно не взяті до уваги.

Натомість судом необгрунтовано розцінені, як достовірні,його покази  під час досудового слідства про заподіяння ним ножового поранення потерпілому ОСОБА_3, які  він дав внаслідок застосованих до нього незаконних методів слідства, про що заявляв суду.

Апелянт вказує, що з огляду на значний проміжок між часом заподіяння ним, по версії обвинувачення, ножового поранення потерпілому та часом настання  смерті ОСОБА_3, а також із-за  значної віддаленості  його квартири від місця настання смерті потерпілого, не виключається можливість заподіяння потерпілому, за маршрутом його слідування, тілесних ушкоджень сторонніми особами, однак ця версія залишилась неперевіреною, що свідчить про однобічність і  неповноту досудового та судового слідства.

При цьому апелянт вважає, що з наявними тілесними ушкодженнями, які супроводжувались за висновком  судово-медичного експерта внутрішньою кровотечею, а за показаннями ряду свідків і масивною зовнішньою кровотечею, потерпілий, після залишення його квартири, не міг на протязі однієї години самостійно пересуватись і подолати до місця настання смерті відстань біля двох кілометрів, не привернувши увагу перехожих.

Про можливість заподіяння  потерпілому по дорозі додому вказаних тілесних ушкоджень сторонніми особами,  на думку апелянта свідчить і висновок судово-криміналістичної експертизи, згідно з яким на куртці потерпілого виявлені декілька наскрізних колото-різаних пошкоджень, хоча в його квартирі потерпілий сидів за столом без верхнього одягу, що виключає можливість заподіяння ним потерпілому цих тілесних ушкоджень в своїй квартирі.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, промову прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд відмовляє у задоволенні апеляції засудженого  з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого за обставин, встановлених судом, ґрунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, які перевірені в судовому засіданні  і належно оцінені судом.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 т.121 КК України.

Доводи апеляції засудженого про його незаконне засудження спростовуються сукупністю зібраних у справі доказів, які судом визнані достовірними.

Так, під час досудового слідства, а саме:  в явці з повинною ( т.1, а.с.-34), допитах у якості підозрюваного ( т.1, а.с.114-117) та обвинуваченого ( т.2, а.с.96-99), які проводились з участю захисника,  ОСОБА_1 незмінно  визнавав, що ввечері  21 березня 2010 року, у себе вдома, на кухні,  наніс кухонним ножем два ножових поранення  в ділянку грудної клітини своєму знайомому ОСОБА_3, в компанії з яким та своєю дружиною ОСОБА_5 в той вечір вдома розпивали спиртні напої.

При цьому ОСОБА_1 послідовно пояснював, що ножові поранення потерпілому заподіяв з ревнощів, так як ОСОБА_3, скориставшись тим, що він приліг відпочити в іншій кімнаті, залицявся на кухні до його дружини.

При відтворенні обстановки і обставин події, яка проводилась з використанням відеозапису та участю захисника, ОСОБА_1 детально розповів та показав, де підібрав на кухні ніж, яким двічі різко вдарив потерпілого ОСОБА_3 в ділянку грудної клітини, розташування потерпілого на кухні в момент нанесення цих ударів та видав слідчому ніж, яким наносив удари потерпілому (т.1, а.с.188-120),

При проведенні вказаної слідчої дії ОСОБА_1 підтвердив також, що після нанесення повторного удару ножем, потерпілий відштовхнув його від себе і  порізався рукою об ніж, після чого взувся і пішов з його квартири в невідомому напрямку.

Аналогічними є і покази на досудовому слідстві свідка ОСОБА_5, яка підтвердила нанесення засудженим на кухні їх квартири удару кухонним ножем потерпілому ОСОБА_3, якого її чоловік приревнував до неї, так як потерпілий чіплявся до неї.

За показаннями цього свідка, після нанесеного її чоловіком удару ножем в ділянку грудей потерпілого, вона помітила на лезі ножа та светрі потерпілого кров, після чого, злякавшись,  вибігла з кухні в іншу кімнату, де почула, що ОСОБА_3 через декілька хвилин вийшов з їх квартири.

Ці показання під час досудового слідства обвинуваченого ОСОБА_1, від яких він відмовився в суді, та показання свідка ОСОБА_5, яка відмовилась від дачі показань у суді на підставі ст.63 Конституції України, судом перевірені у судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально- процесуального закону.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ліва з пошкодженням лівої легені, серцевої сорочки, що супроводжувалося розвитком лівобічного гематоракса, геміперікардом, ускладнилось травматичним та гіповодемічним шоком, що і явилось безпосередньою причиною смерті потерпілого.

Згідно з цим висновком, виявлені на трупі ОСОБА_3 вищевказані тілесні ушкодження, які  відносяться до тяжких тілесних, вкладаються в час події, яка мала місце 21 березня 2010 року і виникли внаслідок дії гостро-ріжучого предмета типу клинка ножа, який мав гострий край і обушок.

Механізм спричинення цих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 та їх локалізація об»єктивно підтверджують показання, дані під час досудового слідства засудженимо та свідком ОСОБА_5 про обставини, за яких  ОСОБА_1 заподіяв  ці тілесні ушкодження потерпілому.

Виявлена  під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3 різана рана правої кісті, яка згідно з висновком  експерта могла виникнути внаслідок дії гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав гострий край (лезо) і обушок ( т.1, а.с.-241), також об»єктивно підтверджує показання засудженого під час досудового слідства про обставини заподіяння потерпілому цього  ушкодження   правої кисті.

За висновком  судової медико-криміналістичної експертизи наявні на тілі потерпілого ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран грудної клітки, різана рана внутрішньої поверхні правої кисті та наявні  колото-різані пошкодження на предметах одягу потерпілого ( куртці та світері) виникли від дії наданого на дослідження клинка кухонного ножа ( (т.2, а.с.5-14), який під час відтворення обстановки і обставин події видав підозрюваний ОСОБА_1 ( т.1, а.с.-120) і який визнаний по справі речовим доказом  (т.2, а.с.-40).

Вказана сукупність доказів, яка викриває засудженого у  вчиненні інкримінованого злочину, ретельно проаналізована судом і визнана достовірною, у вироку наведені переконливі мотиви, з яких суд критично оцінив і відкинув покази засудженого під час судового слідства про його непричетність до вчинення цього злочину, чим спростовуються доводи апеляції ОСОБА_1 про однобічність, неповноту та необ»єктивність досудового слідства та судового розгляду.

Судом належним чином перевірена і заява засудженого в судовому засіданні про застосування до нього незаконних методів ведення  слідства з боку окремих співробітників  Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області.

Факти застосування до ОСОБА_1 під час досудового слідства психологічного та фізичного впливу не підтвердилися як за результатами  службової перевірки (т.2, а.с.186-203), так і під час допиту з цього приводу в суді в якості свідка оперуповноваженого Мукачівського МВ ГУМВС ОСОБА_6 ( т.3. а.с.15-16), по заяві ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів слідства, прокуратурою м.Мукачево прийнято процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України ( т.2, а.с.204-205), яке не оскаржувалось засудженим.

Необгрунтованими колегія суддів визнає і доводи апеляції засудженого про те, що потерпілий з наявним тілесними ушкодженнями не міг тривалий час самостійно пересуватись, оскільки за висновком судово-медичної  експертизи трупа потерпілого ОСОБА_3 з моменту заподіяння йому тілесних ушкоджень і до настання смерті, той міг на протязі до двох годин вчиняти самостійні обдумані дії, в тому числі і пересуватись ( т.1, а.с.-242).

Доводи апеляції засудженого про те, що потерпілий в його квартирі знаходився без верхнього одягу, що виключало можливість заподіяння наскрізних колото-різаних пошкоджень його куртки в квартирі, спростовується послідовними показами ОСОБА_1 з цього приводу під час допитів в якості підозрюваного та обвинуваченого, згідно з якими потерпілий знаходився в його квартирі в матерчатій чи болоньєвій  куртці, яку з себе не знімав ( т.1, а.с.-115,т.2. а.с.97).

Безпідставним є і посилання в апеляції засудженого, як на доказ своєї винуватості, на показання неповнолітнього свідка ОСОБА_4, оскільки як під час досудового слідства (т.1, а.с.102-103), так і в судовому засіданні ( т.3, а.с.19-20) вказаний свідок стверджував, що знаходився в іншій кімнаті і чи наносив на кухні удари ножем  його відчим ( ОСОБА_1.) потерпілому, не бачив.

Показаннями в судовому засіданні  свідків- водіїв міської служби таксі ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та співробітників патрульної служби міського відділу міліції ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (т.3, а.с.7-27), які бачили потерпілого ОСОБА_3 та спостерігали за його поведінкою по дорозі додому, не підтверджується  версія засудженого про те, що потерпілому тілесні ушкодження, які призвели до його смерті, могли бути заподіяні сторонніми особами після того, як той залишив квартиру засудженого.

Покарання ОСОБА_1   судом призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, при цьому враховано ступінь  тяжкості вчиненого злочину, його наслідки,  дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей, наявність обставини, яка обтяжує його покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для пом»якшення цього покарання, яке є справедливим, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, у справі не встановлено.

Враховуючи, що постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, є законним і обґрунтованим, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1, яка не містять необхідних і достатніх підстав для скасування вироку, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-

У  Х  В  А  Л  И  В :

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а скаргу засудженого про  скасування вироку  без задоволення.

Судді: