ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6391/11

вх. № 6391/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 43 від 09.09.11 року;

відповідача- не з"явився; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб кави "Тіссані Україна", м. Київ      3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарус", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 39 954,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб кави "Тіссані Україна", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарус", м. Харків, 34596,80 грн. основного боргу, 2555,24 грн. пені, 989,12 грн. 3% річних, 1813,80 грн. інфляційних витрат та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов дистриб"юторської угоди № 3 від 01.07.09 р.  неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 серпня 2011 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від  16 серпня 2011 року, від 29 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на інший день.

20 вересня 2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 34569,80 грн. основного боргу, 2555,24 грн. пені, 494,50 грн. 3% річних, 1813,80 грн. інфляційних витрат та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

20 вересня 2011 року представник позивача судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

                    Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

          Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб кави "Тіссані Україна", м. Київ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарус", м. Харків (відповідач) була укладена дистриб"юторська угода № 3, у відповідності до умов якої позивач зобов"язався систематично поставляти та передавати у власність відповідача товар у терміни та в порядку, передбачені цим договором та додатками до нього, а відповідач, в свою чергу, приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даної угоди. Пунктом  8.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 45 днів з дня отримання товару. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту, доки одна із сторін письмово заявить про її припинення. При цьому угода припиняється тільки після повного виконання сторонами своїх зобов"язань по угоді.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 209055,48 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи, які підписані обома сторонами.

Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 21659,70 грн., що підтверджується накладними на повернення №№ ВП-0000011 від 18.02.10 р., ВП-0000012 від 18.02.10 р., ВП-0000013 від 18.02.10 р., ВП-000053 від 18.05.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вищезазначено, сторони узгодили умови розрахунку- протягом 45 днів з дня отримання товару.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 152798,98 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 27 від 12.07.11 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 34596,80 грн., що підтверджується поштовим описом та чеком.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 34596,80 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –34596,80 грн.  правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1813,80 грн. та 3% річних у сумі 494,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як такі, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",    пеня    обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що за прострочення термінів розрахунку, передбачених п. 8.1 цієї угоди, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від недоплаченої суми вартості партії товару за кожен календарний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2555,24 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарус" (61035, м. Харків, пр. Гагаріна, 129, кв. 405, р/р № 26003349827001 в ХГРУ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 31643354) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб кави "Тіссані Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107, р/р № 26007010005911 в філії УніКредит Банк ВАТ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 36471225) 34569,80 грн. основного боргу, 2555,24 грн. пені, 494,50 грн. 3% річних, 1813,80 грн. інфляційних витрат, 394,33 грн.  державного мита   та 236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 22 вересня  2011 року.