ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" вересня 2011 р. Справа № 25/064-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 418 124,40 грн.
за участю представників:
від позивача: –не з’явився;
від відповідача: – ОСОБА_2 (довіреність від 15.01.2009р. № б/н);
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібна торгова фірма “Едланд” (далі –позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 418 124,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою суду від 22.06.2011 року розгляд справи призначений на 14.07.2011 року.
13.07.2011 року через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9668 від 13.07.2011 року) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі.
У судовому засіданні 14.07.2011 року суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та відклав розгляд справи на 28.07.2011 року.
В судовому засіданні 28.07.2011 року на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 16.08.2011 року.
01.08.2011 року через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10526 від 01.08.2011 року) від позивача надійшло клопотання від 01.08.2011 року № 045/1 про витребування та зобов’язання у Податкової інспекції та Податкової міліції по місцю знаходженню відповідача в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України матеріалів, а саме:
- реєстрів та копій податкових накладних за 2007 та 2008 роки, якими відповідач при подачі декларацій, обґрунтовував своє право на податковий кредит;
- перевірити бухгалтерську звітність відповідача на предмет обліку відвантаженої йому продукції, її продажу, отримання коштів і в тому числі через касу та шляхом безготівкових розрахунків.
Також в своєму клопотанні просив про доручення органам прокуратури з метою запобіганню можливого знищення здійснити виїмку у відповідача бухгалтерських документів за 2007 –2008 роки.
15.08.2011 року через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11236 від 15.08.2011 року) від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою останній збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 522 774,40 грн. Дану заяву позивач мотивує накладними № 90 від 15.05.2008 року на суму 44 000,00 грн. та № 93 від 20.05.2008 року на суму 60 650,00 грн., а в підтвердження отримання відповідачем вказаного товару надає податкові накладні та товарно-транспортні накладні на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом.
Того ж дня, через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 112386 від 15.08.2011 року) від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сквирську міжрайонну державну податкову інспекцію.
16.08.2011р. у судове засідання представник позивача не з’явився, представник відповідача проти заявлених клопотань та заяви заперечив повністю.
Суд розглянувши у судовому засіданні вищезазначені клопотання та заяву позивача про збільшення позовних вимог зазначав наступне.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.
Дослідивши клопотання про витребування доказів суд дійшов висновку, що документи, які просить витребувати позивач, не підтверджують та не спростовують обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги, а відтак –клопотання не підлягало задоволенню.
Щодо заяви про збільшення позовних вимог суд в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду дану заяву.
Також судом у судовому засіданні було досліджено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сквирську міжрайонну державну податкову інспекцію.
Згідно із ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Проте, в поданому до суду клопотанні відповідач не зазначає на яких підставах третю особу потрібно залучити до участі у справі і яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки вищевказаної третьої особи, що в свою чергу унеможливлює його участь у даній справі в якості третьої особи, у зв’язку з чим суд відхилив зазначене клопотання як недоведене та безпідставне.
Ухвалою від 16.08.2011 року у зв’язку з не явкою представник позивача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 30.08.2011 року.
30.08.2011 року у судовому засіданні представником позивача було надано письмове клопотання про зобов’язання ухвалою суду завірити належним чином Сквирською міжрайонною державною податковою інспекцією поданих ним актів та довідок невиїзної документальної перевірки відповідача з питань правових відносин з позивачем за листопад-грудень 2007 року.
У зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю вищезазначеного клопотання позивача суд відмовив останньому в задоволенні даного клопотання та на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголосив перерву до 05.09.2011 року.
05.09.2011 року через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 63 від 05.09.2011 року) від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом зупинення стягнення на підставі наказу господарського суду Київської області у справі № 19/033-09.
Також, того ж дня через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12126 від 05.09.2011 року) від позивача надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сквирську міжрайонну державну податкову інспекцію та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 12153 від 05.09.2011 року) у зв’язку з тим, що обидва представники позивача знаходять за межами Київської області та не мають змоги прибути в судове засідання.
У судовому засіданні 05.09.2011 року представник відповідача проти клопотань позивача заперечив повністю, мотивуючи це тим, що позивач затягує розгляд справи.
Представник позивача у судове засідання не з’явився.
Суд дослідивши заявлені клопотання позивача відхиляє їх з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 ГПК України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.
Щодо залучення третьої особи суд звертає увагу, що аналогічне клопотання було вирішено судом у судовому засіданні 16.08.2011 року, відповідно суд відхилив зазначене клопотання як недоведене та безпідставне. Також суд звертає увагу позивача на те, якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, ухвала про відхилення не виноситься, а про відхилення заяви та мотиви відхилення суд зазначає в рішенні за результатами розгляду справи по суті, або в ухвалі, якщо розгляд справи закінчується без винесення рішення.
Враховуючи неявку позивача в судове засідання, що не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як стверджує позивач в своїй позовній заяві впродовж 2007 –2008 років ним було передано товар відповідачу по накладним:
- накладна № 723 від 20.02.2007 року на суму 2 222,50 грн.;
- накладна № 730 від 28.02.2007 року на суму 6 750,00 грн.;
- накладна № 731 від 28.02.2007 року на суму 33 750,00 грн.;
- накладна № 732 від 28.02.2007 року на суму 18 846,00 грн.;
- накладна № 762 від 21.03.2007 року на суму 685,00 грн.;
- накладна № 63 від 12.12.2007 року на суму 10 626,40 грн.;
- накладна № 1 від 11.01.2008 року на суму 9 775,40 грн.;
- накладна № 16 від 08.02.2008 року на суму 10 200,00 грн.;
- накладна № 44 від 19.03.2008 року на суму 1 182,50 грн.;
- накладна № 45 від 21.03.2008 року на суму 42 000,00 грн.;
- накладна № 54 від 02.04.2008 року на суму 43 000,00 грн.;
- накладна № 57 від 03.04.2008 року на суму 10 750,00 грн.;
- накладна № 64 від 13.04.2008 року на суму 44 000,00 грн.;
- накладна № 70 від 17.04.2008 року на суму 58 303,00 грн.;
- накладна № 78 від 25.04.2008 року на суму 43 000,00 грн.;
- накладна № 180 від 07.08.2008 року на суму 27 900,00 грн.;
- накладна № 201 від 05.12.2008 року на суму 65 760,00 грн.;
а відповідачем прийнятий товар по довіреностям:
- довіреність серії ЯМФ № 181489 від 20.02.2007 року;
- довіреність серії ЯЗГ № 853019 від 27.02.2007 року;
- довіреність серії ЯМФ № 181490 від 20.03.2007 року;
- довіреність серії ЯНТ № 052950 від 12.12.2007 року;
- довіреність серії ЯНЯ № 703788 від 11.01.2008 року;
- довіреність серії ЯНТ № 053078 від 08.02.(Без року);
- довіреність серії ЯММ № 247834 від 19.03.2008 року;
- довіреність серії ЯММ № 247836 від 02.04.2008 року;
- довіреність серії ЯОО № 023695 від 12.04.2008 року;
- довіреність серії ЯММ № 247849 від 17.04.2008 року;
- довіреність серії ЯМП № 749330 від 07.08.2005 року;
- довіреність серії ЯОЦ № 428637 від 03.12.2008 року;
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що поставка товару відбувалась без узгодження строків оплати, позивач направив на адресу відповідача претензію № 032/1 від 09.06.2011 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 418 124,40 грн.
В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек “Укрпошти” № 0356 від 09.06.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 0931200013682 від 09.06.2011 року з якого вбачається, що уповноважена особа отримала зазначену претензію 11.06.2011 року. Копії залучено до матеріалів справи.
Як було зазначено відповідачем у судових засіданнях на вищезгадану претензію відповідачем від 20.06.2011 року було направлено відповідь, хоча доказів суду не надано. Позивач проти даного факту не заперечив, але дану письмову відповідь суду не надав також.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У судових засіданнях відповідач заперечує отримання товару за всіма вищезазначеними накладними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО -1 та № М-20, затверджених Наказом ДКСУ від 27 липня 1998 року за № 263 накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює відпуск товарно-матеріальних цінностей у трьох примірниках та підписується особою, яка надала дозвіл на відпуск і головним бухгалтером. Перший примірник надається підприємству-одержувачу, другий - залишається у постачальника, третій - КПП для контролю за вивозом за межі території підприємства. Також в накладній в рядку „одержав" вказується особа, яка одержала товарно - матеріальні цінності.
Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на первинному обліковому документі повинен бути підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд дослідивши надані позивачем копії накладних, які містяться в матеріалах справи встановив, що жодна з наданих позивачем накладних не підписана представником відповідача та не скріплена печаткою відповідача, на наданих накладних стоїть лише підписи директора та головного бухгалтера позивача, а також відбиток печатки товариства.
При запереченнях відповідача щодо отримання товару (борошно, крупа та висівки) позивач не надав жодних належних доказів отримання відповідачем товару за кожною із накладних, а додані позивачем доручення на отримання цінностей не є належними доказами щодо одержання товару відповідачем, тим більше, що в довіреності серії ЯНТ № 053078 взагалі немає року видачі, а довіреність серії ЯМП № 749330 датована 2005 роком.
Таким чином зазначені довіреності не відповідають ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дійсно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином. Але у спірній ситуації позивачем не доведено, а судом не встановлено зобов'язань відповідача оплачувати позивачу вартість товару в розмір 522 774,40 грн.
Також суд звертає увагу на те, що судом був зроблений арифметично правильний перерахунок суми заборгованості по наданих позивачем накладних, сума яких в загальному склала 533 400,80 грн., а не як заявляє позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в розмірі 522 774,40 грн.
Щодо наданих позивачем до заяви про збільшення позовних вимог копій товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом, суд знову ж таки звертає увагу, що на жодній накладній напроти графи «вантаж прийняв»немає підпису представника відповідача або відбитку печатки відповідача.
Таким чином, оскільки позивач не довів ті обставини на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення вартості товару, отриманого відповідачем на підставі накладних позовні вимоги підлягають відмові.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
вирішив:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 12.09.2011.