Сколівський районний суд Львівської області

Справа  № 2-а-532/11

 01.09.2011

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   01 вересня 2011 року                    Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого –судді      Микитина В.Я. ;

при секретарі                                Корнуті Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії із подальшою виплатою щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за період з 11.02.2011 року по 11.08.2011 року, -

 ВСТАНОВИВ:

   Позивач ОСОБА_1 11.08.2011 року звернулася в суд із адміністративною позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача - Управління пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області щодо нарахування та виплати їй як «дитині війни»доплати до пенсії за віком у зменшених розмірах та зобов’язати останнього здійснити перерахунок пенсії по вказаних соціальних виплатах і виплатити за період з 11.02.2011 року і по дату звернення до суду, тобто по 11.08.2011 року.

Позивач у судове засідання не з’явилася, проте до початку судового засідання подала заяву вх. № 4504/11-ВХ від 01.09.2011 року з якої вбачається, що вона просить дану справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач явку компетентного представника у судове засідання не забезпечив, проте подав заперечення вх. № 4499/11-ВХ від 01.09.2011 року, згідно якого, з поданим позовом не погоджується з наступних підстав. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком»як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином, обчислювати вказаний розмір. Також звертає увагу суду на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, який набрав чинності з 19.06.2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 року урядом прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету». Вказаною постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі –49 грн. 80 коп.. Ця постанова діє до 01.01.2012 року.

Також, вказує, що органами ПФУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду. Вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Ухвалою суду від 12.08.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення недоплаченої допомоги за період з 01.01.2006 року по 10.02.2011 року залишено без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду за захистом своїх прав. Дана ухвала набрала законної сили. Провадження у справі відкрито щодо позовних вимог про визнання дій Управління пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за період з 11.02.2011 року по 11.08.2011 року включно.

Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін до чинних законів, не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.  

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч.2 ст.19, ч.1             ст.68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.           

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року            № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення - 2 вересня 1945 року, Другої світової війни було менше 18 років.             

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а, отже, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно –правовими актами.

Відповідно до ст.70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік"  Кабінету Міністрів України було надано право у  2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  Названа  норма  передбачала  встановлення  в  абсолютних  сумах  розмірів  лише  тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму. Встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                               

Суд не бере до уваги заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області.

Отже, до повноважень Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу.

Також, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач  належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не вправі зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30%  доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року, передбачено, що норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання пункту 7 вказаного Закону Кабінету Міністрів України 06.07.2011 року прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп.. Зазначена постанова набрала законної сили 23.07.2011 року –з дня її опублікування.

Тому, позовні вимоги за період з 23.07.2011 року задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі Львівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 11.02.2011 року по 22.07.2011 року включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У решті позовних вимог –відмовити.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18-19, 23, 90, 143, 158, 160-163, 167 КАС України, ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України,  ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд   

 ПОСТАНОВИВ:

   Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 11.02.2011 року по 22.07.2011 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сколівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Суддя                                                                                          В.Я. Микитин