Справа № 2а-4141 2009 р.

ПОСТАНОВА

 Іменем України

02 липня 2009 р. Суддя Калінінського районного суду м. Донецька Домарєв О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради «Про перерахунок та виплату що разової грошової допомоги до п’ятого травня», -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради, про поновлення йому строку для звернення до суду із заявою та стягнення недоотриманої соціальної допомоги -одноразової щорічної грошової допомоги до "5 Травня", яка сплачується згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2004, 2005, 2006, 2008, 2009 р., про визнання дій відповідача з цього приводу неправомірними, про зобов’язання відповідача в подальшому проводити виплати відповідно до вказаної норми закону. Позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, знаходиться на обліку в УПСЗН Калінінського району м. Донецька. Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він має право щорічно отримувати до п’ятого травня щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, в порушення вказаних норм, відповідач виплату вказаної соціальної допомоги здійснював не у повному обсязі, а саме: у 2004 р. - 120 грн., у 2005 р. - 250 грн., у 2006 р. - 250 грн., у 2007 р. - 280 грн., у 2008 р. - 310 грн., у 2009 р. - 340 грн.. Посилаючись на ст. ст.19, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішення Конституційного Суду України, позивач просить відновити його право, так як відповідачем порушені його право на отримання вказаної соціальної допомоги у повному обсязі. Заявник вважає, що йому за вказані роки недоплачена сума у розмірі 10520 грн. 95 коп., яку він просить стягнути з відповідача, визнавши його дії в цій частині неправомірними.

Оскільки усі сторони, які приймають участь у розгляді цієї справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України у порядку письмового провадження.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради, Казанцева Г.О., надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги відповідачем не визнаються, що виплати проводяться відповідно до Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 "Про розмірі разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", де зазначаються розміри щорічних соціальних виплат. Статтею 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» встановлений розмір виплат інвалідом третій групи у розмірі 250 грн. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту» зупинено на 2007 рік. Таким чином, позивачу виплати проводилися відповідно до діючого законодавства. Крім того, відповідачем зазначено, що позивач пропустив строки звернення до суду з даними позовними вимогами, що є підставою для відмови у задоволені позову. А також, вважає вимоги позивача про зобов’язання відповідача у подальшому виплачувати допомогу до п’ятого травня в повному обсязі неправомірними, оскільки в межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, в наслідок чого ці вимоги є безпідставними, оскільки встановлюють обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обгрунтований, але підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та перебуває на обліку в УТСЗН Калінінської районної в м. Донецьку ради.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17 цього ж Закону передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Стосовно позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявами про перерахунок і виплату заявлених соціальних допомог. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.

А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачем допомог.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки з підстав пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку позивачем не наведено і судом не встановлено.

Враховуючи те, що позивач звернулася з позовом до суду в серпні 2009 року, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст. 100 КАСУ.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 р. відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідувань», розмір виплати разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій складає 340 грн., які були сплачені відповідачем, тому суд вважає за доцільне у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рок.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", мінімальна пенсія за віком на 01.04.2008р. становила 481 грн.

Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України, права та пільги для інвалідів війни, встановлені раніше законодавством України, і не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, нормативні акти органів державної влади, які обмежують права та пільги інвалідів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Відповідно до ст.ст. 17, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"", основні соціальні державні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише законодавством України та є виключно обов’язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування та інших.

Конституцією України державу проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті б, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Таким чином, судом встановлено, що позивач фактично отримав від відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради, грошову допомогу до "5 Травня" у 2008 році в розмірі 310 грн., при цьому відповідач керувався положенням Закону України "Про державний бюджет України на 2008р."

Але, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", в частині встановлення розміру щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі менш ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сплата позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня у 2008 р. є такою, що порушує норми спеціального закону, права позивача. Отже, на підставі вказаного, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 р. повинна була становити 481x5-310= 2095 грн.

Так, відповідно до принципу верховенства права та законності, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення недоотриманої одноразової щорічної допомоги до "5 Травня" за 2008 р. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

В цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому виплату вказаної допомоги проводити відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, так як, вимоги є не обгрунтованими, оскільки встановлюють обов’язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин між сторонами, без наявності порушення відповідачем прав позивача. Захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому.

Керуючись ст.ст. 7-11, 15, 17, 70-72, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, Конституцією України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008. Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.02.1992 p., Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку ради «Про перерахунок та виплату що разової грошової допомоги до п’ятого травня» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м. Донецька Ради в частині відмови ОСОБА_1 здійснити донарахування розміру компенсаційних виплат щорічної допомоги до "5 Травня" за 2008 р.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної м.Донецька Ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до "5 Травня" за 2008р. у розмірі 2095 грн., за рахунок коштів Державного бюджету України.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через Калінінський районний суд м. Донецька. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою до суду апеляційної інстанції. Заява про. апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 КАС України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.