Справа № 2а- 3273/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2009 року м. Донецьк
Калінінський районний суду м. Донецька у складі судді Ткаченко Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області про відновлення пропущеного строку за захистом порушених прав та про зобов’язання нарахування недоплаченої до пенсії щомісячної державної допомоги, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області, який уточнила, та просить відновити пропущений строк за захистом порушених прав та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до її пенсії, як дитині війни за 2006-2008 p.p.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії в Україні за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися відповідачем. Рішенням Конституційного Суду України № 6 -рп2007 від 9.07.2007 року визначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неконституційним, оскільки відповідно, до ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Позивачка просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав, так як її законне право було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, крім того її не було повідомлено відповідачем про належні йому виплати, тому про факт порушених його прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просить суд розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача, діюча за дорученням ОСОБА_2, у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутність та надала заперечення проти позовних вимог, в яких просить відмовити у задоволені позову позивача у повному обсязі та визнати дії відповідача правомірними, посилаючись на те, що ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 1.01.2006 року, а ст. 6 цього Закону - протягом року - поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету, ці статті не були визнані неконституційними, та у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року законодавчим органом не було прийнято жодних нормативних актів на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, а також в якому порядку обчислювати вказаний розмір, а тому не має підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Підпунктом 2 п.41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме текст ст. 6 викладено у такій редакції: Дітям війни (крім тих на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційної о суду України від 22.05.2008 року визнані такими що не відповідають. Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». На підставі цього рішення нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратила свою чинність. А ні рішенням Конституційного суду України, а ні іншими нормативно - правовими актами не передбачено відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 1.01.2008 року. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 року КM України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у відповідних твердих розмірах, а тому саме за цим порядком органами Пенсійного фонду України виплачується доплата до пенсій «дітям війни».
Оскільки усі сторони, які беруть участь у розгляді цієї справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України у порядку письмового провадження.
На підставі вивчених документів, які є у справі, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 3).
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дію статті 6 цього Закону зупинено на 2006 рік, згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у 2006 році.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
9.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410, 06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни -на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року, діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
А тому вимоги позивачки щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 гривень, з 1 липня - 48, 20 гривень, з 1 жовтня - 49, 80 гривень.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідна до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльності відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України.«Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1.04.2008 року встановлено - 481 грн., з 1.07.2008-482 грн., з 1.10.2008- 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом, та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною З статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Постановляючи судове рішення у даній справі, необхідно виходити з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8- рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.
Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року.
Суд задовольняє вимоги позивачки щодо відновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд дістається висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачкою з поважних причин, оскільки вона тривалий час сподівалася на ге, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить їй доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, необхідно взяти до уваги при цьому і положення статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи, бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведена правомірність свого рішення щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області задовольнити частково:
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Донецького Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови через Калінінський районний суд м. Донецька.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького Апеляційного адміністративного суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Калінінський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.