ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 31/136-47/175 | 04.10.06 |
За позовом | Прокурора Летичівського району Хмельницької області в інтересах Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства “Летичівське лісове господарство”. |
До | Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця”. |
Про | стягнення 69987,12 грн. Суддя Станік С.Р. |
Представники: Від прокуратури: Від позивача: Від відповідача: | не з’явився.; Ніколайчук В.С. –юрисконсульт.; Микуляк В.В. –нач. відд.; Жигало О.С. –юрисконсульт.; Лагода О.А. –нач. відд. актово-претензійної та позовної роботи.; |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в порядку ст. 2 ГПК України з позовом в інтересах держави до відповідача про стягнення списаних з особового рахунку вантажовідправника - ДП “Летичівське лісове господарство” –коштів в розмірі 69987,12 грн. за травень-серпень 2005 року за перестановку колісних пар по всіх відправках.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 року № 31/136 (суддя Качан Н.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2006 року рішення Господарського суду міста Києва № 31/136 від 18.04.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що Господарським судом міста Києва дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 31/136 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2006 року справу № 31/136-47/175 було призначено до розгляду на 20.09.2006 року.
Повноважний представник від прокуратури Летичівського району Хмельницької області в судове засідання 20.09.2006 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по даній справі не надходило.
В судовому засіданні 20.09.2006 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовільнити.
Повноважні представники відповідача у судовому засіданні 20.09.2006 року проти задоволення позовних вимог заперечували.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2006 року справу № 31/136-47/175 було відкладено до 04.10.2006 року.
Повноважний представник від прокуратури Летичівського району Хмельницької області в судове засідання 04.10.2006 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по даній справі не надходило.
В судовому засіданні 04.10.2006 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовільнити.
Також, у ході судового засідання 04.10.2006 року, повноважний представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Державного підприємства “Львівська залізниця”, у задоволені якого відповідачу було відмовлено, у зв’язку з тим, що останнім не обґрунтовано та не надано належних доказів, що рішення по справі №31/136-47/175 може вплинути на права або обов’язки Державного підприємства “Львівська залізниця” щодо однієї з сторін та не визначено на стороні якого з учасників процесу повинно бути залучене дане підприємство.
Повноважні представники відповідача у судовому засіданні 04.10.2006 року проти задоволення позовних вимог заперечували.
Так, позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було неправомірно списано з особового рахунку позивача 69987,12 грн. за переустановку колісних пар на станції переходу Чоп по всіх відправках за травень –серпень 2005 року, всупереч Правилам розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, договору №177 від 13.04.2005 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та п. 3 статті 15 Угоди “Про міжнародне залізничне вантажне сполучення”, наслідком чого стало направлення відповідачем позивачу за надані додаткові послуги по переустановці колісних пар на станції переходу Чоп не накопичувальних карток (на виконання п. 2.6 згаданих Правил розрахунків за перевезення вантажів), а переліків № 28 від 07.09.2005 року, № 29 від 23.09.2005 року, № 33 від 27.09.2005 року, № 37 від 29.09.2005 року, № 40 від 03.10.2005 року, № 49 від 06.10.2005 року та № 50 від 07.10.2005 року, на підставі яких були списані 69987,12 грн. недобору (збору) за переустановку колісних пар на станції переходу Чоп по всіх відправках за травень –серпень 2005 року, що підтверджується довідками про стягнення з особового рахунку позивача вищезазначеної суми недобору (збору) №7280370 від 07.09.2005 року, №7280370 від 23.09.2005 року, №7280370 від 27.09.2005 року, №7280370 від 29.09.2005 року, №7280370 від 03.10.2005 року, №7280370 від 06.10.2005 року та №7280370 від 07.10.2005 року.
Заперечення відповідача мотивовані відсутністю з боку ДТГО “Південно-Західна залізниця” порушення порядку стягнення (списання) з позивача вищенаведеної (сумарної) суми збору за переустановку завантажених вагонів з візків широкої колії на візки іншої колії та повною відповідністю дій відповідача як Угоді “Про міжнародне залізничне вантажне сполучення”, в тому числі Службовій Інструкції до останньої, так Правилам розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1) затверджених Наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.1999 року та договору №177 від 13.04.2005 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Прокурора Летичівського району Хмельницької області в інтересах Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства “Летичівське лісове господарство” до Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця”, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між ДП “Летичівське лісове господарство”, з однієї сторони, та ДТГО “Південно-Західна залізниця”, з –другої, було укладено Договір про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року, згідно п. 1.1 якого предметом даного договору є надання ДТГО “Південно-Західна залізниця” ДП “Летичівське лісове господарство” послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.
У п. 2.3 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” зобов’язується проводити розрахунки безготівкові та готівкою з ДП “Летичівське лісове господарство” за перевезення вантажів і надавати додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати ДП “Летичівське лісове господарство” відповідні розрахункові документи через станцію Деражня і для проведення розрахунків і обліку сплачених сум ДТГО “Південно-Західна залізниця” відкриває для ДП “Летичівське лісове господарство” особовий рахунок з присвоєнням коду №7280370 після попередньої оплати.
У п. 3.1 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що плата за перевезення, проїзд провідників, супроводження та охорону вантажів, додаткові операції, на які наведено готові плати, визначається у відповідності до тарифного керівництва №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.
Також, у п. 3.2 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що у міру виконання перевезень та надання послуг ДТГО “Південно-Західна залізниця” списує відповідні суми (провізну плату, податкові збори, штрафи) з особового рахунку ДП “Летичівське лісове господарство” на підставі перевізних документів, накопичу вальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та ін.
У п. 3.3 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони дійшли згоди, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” не пізніше третього робочого дня після списання коштів надає ДП “Летичівське лісове господарство” через станцію саме –перелік списаних сум.
У п. 4.2 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” несе відповідальність перед ДП “Летичівське лісове господарство” за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до ДП “Летичівське лісове господарство”.
У п. 7.1 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” надає ДП “Летичівське лісове господарство” послуги на станціях Жмеринської дирекції за умов наявності коштів на його особовому рахунку.
У п. 7.5 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року сторони погодили, що даний договір укладено строком на один рік і якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконанні перевезення та надані послуги.
Так, телеграфним розпорядженням по узгодженню з ДТГО “Південно-Західна залізниця”, в травні –серпні 2005 року ДП “Летичівське лісове господарство” були надані дозволи на відвантаження деревини паливної в Угорщину через Чоп по колії 1435 мм. з перевантаженням по станції Єсень для Фіми “Деко Біомаса” та призначенням на Польщу через Ізов, тобто перевезення здійснювалось по залізницях України, Польщі та Угорщини, що сторонами не оспорювалось та не заперечувалось, заяв, клопотань чи письмових пояснень з цього приводу з загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №31/136-47/175 не надходило.
Так, на адресу вищезгаданої Фірми “Деко Біомаса” ДП “Летичівське лісове господарство” протягом травня –серпня місяців 2005 року по залізничних накладних №№ 32313949, 32313948, 32313946, 32788322, 32788318, 32788314, 32788313, 32788311, 32788307, 32313993, 32313990, 32313988, 32313989, 32313987, 32313991, 32313992, 32313994, 32313983, 32313982, 32313981, 32313979, 32313974, 32313967, 32313969, 32313960, 32313954, 32313956, 32292534, 32292533, 32292530, 32292527, 32292521, 32292524, 32292522, 32292523, 32292520, 32292516, 32292517, 32292512, 32292511, 32313996, 32313995, 32292550, 32292552, 32292551, 32292553, 32292554, 32292558, 32292557, 32292561, 32292560 та 32292564 було відвантажено п’ятдесят два вагони деревини паливної у вигляді колод, де у графах 4 вищеперелічених залізничних накладних “Особливі заяви відправника (яким згідно граф 1 даних накладних визначено позивача)” було чітко зазначено, що перестановка колісних пар здійснюватиметься по станції Єсень, що сторонами не оспорювалось та не заперечувалось, заяв, клопотань чи письмових пояснень з цього приводу з загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №31/136-47/175 не надходило.
Однак, відповідачем, окрім сум провізної плати визначених у графах 54 вищезазначених накладних та сплачених позивачем за перевезення згаданого вантажу, що сторонами не заперечувалось, було списано збір за перестановку колісних пар на загальну суму –69987,12 грн., зважаючи що останній не було стягнуто по відправкам згідно залізничних накладних №№ 32313949, 32313948, 32313946, 32788322, 32788318, 32788314, 32788313, 32788311, 32788307, 32313993, 32313990, 32313988, 32313989, 32313987, 32313991, 32313992, 32313994, 32313983, 32313982, 32313981, 32313979, 32313974, 32313967, 32313969, 32313960, 32313954, 32313956, 32292534, 32292533, 32292530, 32292527, 32292521, 32292524, 32292522, 32292523, 32292520, 32292516, 32292517, 32292512, 32292511, 32313996, 32313995, 32292550, 32292552, 32292551, 32292553, 32292554, 32292558, 32292557, 32292561, 32292560 та 32292564, внаслідок чого вихідною станцією було виявлено недобір тарифу, допущений працівниками станцій відправлення Південно-західної залізниці, що чітко вбачається та підтверджується надісланими позивачу відповідачем переліками № 28 від 07.09.2005 року, № 29 від 23.09.2005 року, № 33 від 27.09.2005 року, № 37 від 29.09.2005 року, № 40 від 03.10.2005 року, № 49 від 06.10.2005 року та № 50 від 07.10.2005 року, на підставі яких були списані з ДП “Летичівське лісове господарство” –69987,12 грн. недобору (збору) за переустановку колісних пар на станції переходу Чоп по всіх відправках за травень –серпень 2005 року, що підтверджується довідками про стягнення з особового рахунку позивача вищезазначеної суми недобору (збору) №7280370 від 07.09.2005 року, №7280370 від 23.09.2005 року, №7280370 від 27.09.2005 року, №7280370 від 29.09.2005 року, №7280370 від 03.10.2005 року, №7280370 від 06.10.2005 року та №7280370 від 07.10.2005 року.
Оскільки дані суми не були включені в накопичувальні картки, то відповідачем, на думку Прокурора Летичівського району Хмельницької області та Державного підприємства “Летичівське лісове господарство”, порушено п. п. 3.2, 3.3 договору № 177 від 13.04.2005р., п.п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року та п. 3 статті 15 Угоди “Про міжнародне залізничне вантажне сполучення”, через що ДТГО “Південно-Західна залізниця” в силу п. 4.2 Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року несе відповідальність перед ДП “Летичівське лісове господарство” за списання сум з особового рахунку останнього за документами, що не мають відношення до ДП “Летичівське лісове господарство”, у зв’язку з чим відповідач повинен був відшкодувати позивачу кошти у розмірі –69987,12 грн. неправильно списаних з особового рахунку останнього, на виконання п. 4.2 згаданого Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року, внаслідок чого, Прокурор Летичівського району Хмельницької області та Державне підприємство “Летичівське лісове господарство” вважають що неправильно списана сума у розмірі –69987,12 грн. повинна бути стягнута з ДТГО “Південно-Західна залізниця” в судовому порядку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 5 Тарифної політики залізниць України на 2005 фрахтовий рік, Львівська залізниця здійснює перестановку вагонів з вантажами по станції Єсень в Словаччину, Угорщину і т. д.
Також, згідно п. 1 (Тарифне керівництво №1 Загальні положення) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Згідно п. 2 (Тарифне керівництво №1 Загальні положення) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 тарифи на перевезення вантажів у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства.
Згідно п. 7.4 (Тарифне керівництво №1 Загальні положення) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 для експортно-імпортних вантажів у всіх випадках плата за перевезення нараховується згідно з Правилами застосування тарифів (далі - Правила тарифів), наведеними в цьому Збірнику, якщо для таких вантажів не встановлено інших правил.
Пунктом 1 Розділу 1 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 встановлено порядок визначення плати за перевезення вантажів, а саме: для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно: п.п. 1.1. за Тарифним керівництвом N 4 залізниць України визначити відстань від станції відправлення до станції призначення (далі - відстань перевезення, тарифна відстань); п.п. 1.2. визначити, до якого виду відправки належить вантаж, що пред'являється для перевезення, - вагонної, контейнерної або дрібної, і застосувати відповідні правила визначення плати за перевезення; п.п. 1.3. якщо партія вантажу, що пред'являється до перевезення, вважається вагонною відправкою, - визначити, вагон якого типу буде використано для перевезення: універсальний (критий, у тому числі з утепленим кузовом, платформа, напіввагон); спеціалізований чи ізотермічний; цистерна, транспортер чи зчепи з вагонів, і відповідно до цього вибрати тарифну схему.
Також згідно Розділу 1 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 встановлено (п.п. 1.6), що після визначення плати за перевезення необхідно визначити суму додаткових зборів.
Згідно цього ж Розділу 1 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, який встановлює порядок визначення плати за перевезення вантажів у підпункті 14.1 пункту 14 визначає порядок сплати за перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні, зокрема, плата за перевезення експортних вантажів за документами прямого міжнародного залізничного сполучення від станцій відправлення залізниць України до прикордонних станцій (державного кордону) визначається відповідно до загальних правил цього Збірника, якщо не встановлено інших правил.
Згідно цього ж Розділу 1 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, який встановлює порядок визначення плати за перевезення вантажів у підпункті 14.7 цього ж пункту 14 визначено, що за перестановку завантажених вагонів, завантажених контейнерів з вагонів чи вагонів з контейнерами з візків широкої колії на візки іншої колії (європейської або вузької) і навпаки стягується збір у розмірі: 109,3 грн. за вісь (крім вагонів з контейнерами); 91,1 грн. за контейнер масою брутто 20, 24 і 30 т і більше; 30,4 грн. за контейнер масою брутто 5 т; 15,2 грн. за контейнер масою брутто 3 т, 3 (5) т; 33,4 грн. за 1 тонну дрібних відправок.
Вже у Розділі 2 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі –Збірник тарифів) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 встановлено збори, які справляються за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, зокрема: Збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці; Збір за зберігання вантажів; Збір за дезінсекцію вагонів і зернових щитів; Збір за зважування вантажів; Збір за накочування й викочування вагонів на пором і т. д.
Окрім того, згідно п.п. 2.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД) здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за –перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.
Згідно п.п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.
Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Крім того, згідно преамбули Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, необхідно керуватися, зокрема угодою про залізничні міжнародні сполучення. Такою угодою є, зокрема, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 01.11.1951 року), до якої Україна приєдналась 05.06.92.
Так, згідно частини 2 статті 15 вищенаведеної Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (мовою оригіналу) при перевозке грузов по транзитным железным дорогам сборы за перегрузку груза в вагоны другой ширины колеи или перестановку вагонов на колесные пары другой ширины колеи на пограничных станциях дороги отправления и транзитных дорог, исчисленные в соответствии с пунктом 2 § 6 статьи 13, взыскиваются с отправителя или получателя в зависимости от того, кто из них производит оплату провозных платежей за перевозку по транзитным железным дорогам.
Також, згідно п. 13.3 Службової Інструкції (яка діє з 01.08.1990 року з відповідними змінами та доповненнями) до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (мовою оригіналу) выходные пограничные станции обязаны проверять расчеты провозных платежей за перевозки по своим железным дорогам, исчисленные станцией отправления и попутными станциями в накладной, и в случае необходимости исправить их.
Також, згідно п. 13.2 Службової Інструкції (яка діє з 01.08.1990 року з відповідними змінами та доповненнями) до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (мовою оригіналу) провозные платежи, которые возникают в пути следования груза от станции отправления до выходной пограничной станции железной дороги отправления и должны дополнительно взиматься с отправителя, оформляются по внутренним правилам, действующим на этой железной дороге.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті вищенаведеного, судом визнається, що згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551 збір за перестановку завантажених вагонів, завантажених контейнерів з вагонів чи вагонів з контейнерами з візків широкої колії на візки іншої колії (європейської або вузької) і навпаки –є складовою частиною провізної плати за перевезення вантажів залізничним транспортом України, через що на порядок стягнення (списання) останнього з вантажовласників (зокрема з позивача) не розповсюджується вимоги частини третьої підпункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 в силу того, що даний порядок встановлений для стягнення (списання) –додаткових послуг (зборів, які справляються за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, які перелічені у Розділі 2 Правил застосування тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551), через що на переконання суду ДТГО “Південно-Західна залізниця” діяла в межах та у чіткій відповідності до норм чинного законодавства не складаючи накопичувальних карток, а стягуючи безпосередньо вищенаведений збір за основним перевізним документом (залізничною накладною СМГС у відповідності з частиною другою підпункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644) та не порушуючи Договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 177 від 13.04.2005 року, де у п. 3.3 сторони погодили, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” не пізніше третього робочого дня після списання коштів надає ДП “Летичівське лісове господарство” через станцію саме –перелік списаних сум, а не згадані накопичу вальні картки, зважаючи також, що надання послуг відповідачем по перестановці коліс позивачем не оспорювалось і не заперечувалось та беручи до уваги що саме позивачем оплачувались провізні платежі за перевезення по транзитним залізничним шляхам України, Польщі та Угорщини, у зв’язку з чим в силу імперативних вимог частини 2 статті 15 наведеної Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року саме з відправника вантажу (яким згідно з граф 1 всіх вище перелічених залізних накладних є ДП “Летичівське лісове господарство”) підлягає стягненню збір за перестановку вагонів на колісні пари іншої ширини колії, внаслідок чого суд приходить до висновку про незаконність, а відтак і необґрунтованість вимог Державного підприємства “Летичівське лісове господарство” щодо правомірно –стягнутих з позивача сум збору у складі перевізної плати в сумарному розмірі –69987,12 грн., які задоволенню в судовому порядку не підлягають.
Окрім того, судом не визнається як підстава для задоволення позовних вимог (посилання представників прокуратури та ДП “Летичівське лісове господарство” у ході розгляду справи) –обставина не внесення до залізничної накладної відповідачем відомостей про вартість робіт за перестановку вагонів на колісні пари іншої ширини колії, зважаючи на юридичний факт (що позивачем не заперечувалось) повідомленості ДП “Летичівське лісове господарство” про перестановку вагонів на колісні пари іншої ширини колії, що безпосередньо зазначено як у залізничних накладних (графи 4 вищеперелічених накладних) так доводилось до відома ДП “Летичівське лісове господарство” телеграфним розпорядженням в травні –серпні 2005 року, внаслідок чого останньому були надані дозволи на відвантаження деревини паливної в Угорщину через Чоп по колії 1435 мм. з перевантаженням по станції Єсень для Фіми “Деко Біомаса” та призначенням на Польщу через Ізов, у зв’язку з чим позовні вимоги додатково визнаються судом необґрунтованим та незаконними, а відтак такими, що задоволенню у судовому порядку не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, -
В И Р І Ш И В :
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р. Станік