Справа № 2-а-1420/11

2011 рік

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

  22 червня 2011 року                                                                                  м. Білгород-Дністровський

           Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

головуючого - одноособово судді  Толкаченко О.О.,

розглянувши в порядку скороченого провадження у залі суду в м. Білгород-Дністровському  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білгород-Дністровський Одеської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень такими, що порушують законні права та інтереси, зобов’язання встановити та сплатити пенсійні виплати в підвищеному розмірі,

 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у місті Білгород - Дністровський Одеської області з адміністративним  позовом  про визнання незаконними дій, та зобов’язання   призначити  довічну  пенсію, в якому просить визнати незаконними дії відповідача  щодо призначення та виплати їй державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2-ої групи за захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі, ніж передбачено, такими, що порушують її законні права та інтереси. Зобов'язати відповідача перерахувати та призначити йому пенсію у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.12.2010 року по теперішній час та в майбутньому. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є постраждаллою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позивачу, як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, ІІ групи інвалідності, основної та додаткової пенсій, не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Конституції України.

Відповідач не направив до суду заперечення.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії та має ІІ групу інвалідності, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський.

На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата основної та додаткової пенсій згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року), в повному обсязі відповідачем не здійснено.

Суд вважає такі дії Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: - інвалідам II групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року), були змінені п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним i не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року неконституційними, слід застосовувати положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року).

У 2010, 2011 р.р., дія вищенаведених статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не були обмежені у дії.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити державну та додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.

Суд не може погодитись з доводами Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському, що стосуються здійснення розрахунку і виплати державної та додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нового розміру додаткової пенсії даній категорії осіб.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов’язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що починаючи з 25 липня 2010 року, при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06 червня 1996 року) та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування вищезазначених виплат у іншому розмірі.  

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача в подальшому призначити та виплачувати йому основну (державну) пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в подальшому, то суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові, доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню починаючи з 25 липня 2010 року по 18 квітня 2011 року. .

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 46 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 11, 21, 71, 128, 158-164, 167,183-2, 256 КАС України суд, -

 П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у місті Білгород-Дністровський Одеської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень такими, що порушують законні права та інтереси, зобов’язання встановити та сплатити пенсійні виплати в підвищеному розмірі – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровського, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну особі віднесеної до 1 (першої) категорії, всупереч вимогам ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 грудня 2010 року по 26 травня 2011 року включно.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду м. Білгород-Дністровського вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, як інвалідом ІІ групи, сум державної пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи 01 грудня 2010 року по 26 травня 2011 року включно з урахуванням проведених нарахувань.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський  вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, які інвалідом ІІ групи, сум додаткової пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 01 грудня 2010 року по 26 травня 2011 року включно з урахуванням проведених нарахувань.

В задоволенні решти адміністративного позову –відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у місті Білгород - Дністровський Одеської області зобов'язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов'язань за один місяць.    

Постанова  може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування  судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу , постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Суддя:                                                                                                                                                      О.О. Толкаченко