донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2011 р. справа №26/73/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Бойко І.А.
При секретарі: Бабечко А.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: Чернець Є.А. –директор;
від відповідача: не з’явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Повного господарського товариства «Резерв»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №26/73/2011 (суддя Єжова С.С.)
за позовом Повного господарського товариства «Резерв»м. Луганськ
до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська»м. Луганськ
про стягнення 69 422,45грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Повне господарське товариство «Резерв»м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська»м. Луганськ, про стягнення суми основного боргу за договором №38 від 07.10.2008р. згідно акту в сумі 21 600,00грн., інфляційних за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. в розмірі 5 748,27грн., 3% річних за період з 30.12.2008р. по 12.04.2011р. в розмірі 1 480,64грн. та пені за період з 12.04.2010р. по 12.04.2011р. в розмірі 3 608,08грн.; крім того, позивач просив стягнути з відповідача основний борг за договором №49 від 04.12.2008р. згідно акту в розмірі 24 628,85грн., інфляційні за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. в розмірі 6 554,33грн., 3% річних за період з 30.12.2008р. по 12.04.2011р. в розмірі 1 688,26грн. те пеню в сумі 4 114,02грн. за період з 12.04.2010р. по 12.04.2011р.
Рішенням від 23.06.2011р. господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив та визнав недійсними з моменту укладення договори №38 від 07.10.2008р. та №49 від 04.12.2008р., укладені між Повним господарським товариством «Резерв»та Державним підприємством «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу шахти «Черкаська».
Такий висновок місцевий господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що Відокремлений підрозділ «Шахта «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля»не є юридичною особою, а представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах положення про ВП «Шахта «Черкаська»та Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля». Згідно довіреності, наданої директору ВП «Шахта «Черкаська»ОСОБА_1, він наділений правом укладати від імені ДП «Луганськвугілля»за погодженням з вказаним підприємством господарські та інші договори, чого ним при укладанні договорів зроблено не було. Крім того, матеріали справи не містять в собі і доказів подальшого схвалення вказаних правочинів відповідачем.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції висновок про відсутність погодження ДП «Луганськвугілля»на укладення спірних договорів було зроблено тільки на підставі пояснень відповідача, без дослідження всіх необхідних доказів. На думку скаржника, доказом погодження ДП «Луганськвугілля»вказаних договорів є наявність на них відбитку мокрої печатки юридичного відділу ДП «Луганськвугілля», а доказами подальшого схвалення спірних угод –підписання відповідачем двосторонніх актів здавання виконаних робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Відповідач у судове засідання не з’явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 20.07.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2008р. між Державним підприємством «Лугансьвугілля»(замовником) в особі директора ВП шахта «Черкаська»ДП «Луганськвугілля»С.В. Боледзюка, що діє на підставі довіреності №03/6-328 від 11.09.08р., та ПГТ «Резерв»(виконавцем) було укладено договір №38, за умовами якого замовник зобов’язався передати, а виконавець –взяти на себе зобов’язання здійснити ремонт токарно-вінторезного станка ДИП-200 в кількості 1шт. згідно калькуляції.
Крім того, 04.12.2008р. між сторонами було укладено договір №49, за умовами якого замовник зобов’язався передати, а виконавець –взяти на себе зобов’язання здійснити ремонт токарно-вінторезного станка 1К-62 в кількості 1шт. згідно калькуляції.
Пунктами 2.2 договорів сторони визначили, що оплата здійснюється по факту виконаних послуг. При отриманні станка з ремонту і підписання акту виконаних робіт, замовник протягом 5 календарних днів перераховує в повному обсязі грошові кошти на розрахунковий рахунок виконавця.
За твердженням позивача, 24.12.2008р. між сторонами були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт надання послуг з ремонту обладнання, згідно яких виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги з ремонту станків на суму 21 600,00грн. та 24 628,85грн. Проте, в матеріалах справи наявні копії зазначених актів, в яких відсутня повна дата їх підписання, а вказано тільки місяць –грудень та рік –2008.
Оскільки у визначені договорами строки суми за ремонт обладнання відповідачем сплачені не були, виконуючому обов’язки генерального директора ДП «Луганськвугілля»були вручені претензії №5 та №5/1 від 26.11.2010р. на суми 21 600,00грн. і 24 628,85грн. відповідно, за твердженням позивача –нарочно. Разом з цим, наявність в нижньому лівому кутку копій вказаних претензій, що містяться в матеріалах справи, підпису невстановленої особи та дати підписання не може вважатись належним доказом направлення претензій відповідачу, а також доказом їх отримання.
Враховуючи залишення відповідачем зазначених претензій без відповіді та задоволення, а також за відсутності оплати виконаних робіт, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення основного боргу за двома договорами, а також пені, 3% річних та інфляційних.
Оцінивши матеріали та обставини справи, перевіривши наявні в них докази, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 ГПК України).
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
З огляду на підписання відповідачем актів виконаних робіт без зауважень і заперечень, судова колегія вважає, що позивачем свої обов’язки за договорами були виконані належним чином, а роботи прийняті відповідачем у повному обсязі.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 2.2. договору встановлено обов’язок відповідача оплатити роботу протягом 5 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
З огляду на відсутність повної дати підписання актів приймання-сдачі виконаних робіт наданих послуг з ремонту обладнання, а зазначення на них «__»грудня 2008р.», судова колегія вважає, що відповідач був зобов’язаний оплатити виконані позивачем роботи в строк до 05.01.2009р. з урахуванням можливості їх підписання в останній день грудня 2008 року. За таких обставин, прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати виконаних робіт почалось з 05.01.2009р.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем свого обов’язку з оплати виконаних позивачем робіт по ремонту станків, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення сум основного боргу за договорами №38 від 07.10.2008р. та №49 від 04.12.2008р. в розмірі 21 600,00грн. та 24 628,85грн. відповідно обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення 3 608,08грн. пені за період з 12.04.2010р. по 12.04.2011р. за договором №38 від 07.10.2008р. та 4 114,02грн. пені за період з 12.04.2010р. по 12.04.2011р. по договору №49 від 04.12.2008р.
Донецький апеляційний господарський суд вважає заявлені вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За змістом вказаної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»(зі змінами та доповненнями) та п.2 ст. 343 ГК України, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується.
Крім того, п.6 ст. 232 ГК України передбачає припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
До того ж, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи встановлену судовою колегією дату початку прострочення виконання відповідачем свого обов’язку з оплати виконаних позивачем робіт за договорами –05.01.2009р., строк позовної давності для вимог про стягнення пені за прострочення оплати сплив 05.01.2010р., в той час як позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 26.04.2011р. Крім того, пеня нарахована позивачем з порушенням встановленого п.6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.
З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 7 722,10грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі викладеного, позивачем були нараховані до стягнення 1480,64грн. 3% річних за період з 30.12.2008р. по 12.04.2011р. та 5 748,27грн. інфляційних з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. за договором №38 від 07.10.2008р., а також 1 688,26грн. 3% річних за період з 30.12.2008р. по 12.04.2011р. і 6 554, 33грн. інфляційних за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. згідно договору №49 від 04.12.2008р.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, судова колегія вважає їх арифметично не вірними та такими, що не повністю відповідають вимогам чинного законодавства у зв’язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати виконаних робіт.
Так, за розрахунком судової колегії, за договором №38 від 07.10.2008р. 3% річних за період з 05.01.2009р. по 12.04.2011р. (827 днів) складають 1468,21грн., а за договором №49 від 04.12.2008р. за період з 05.01.2009р. по 12.04.2011р. (827 днів) –1674,09грн.
Крім того, за розрахунком судової колегії, сума інфляційних за договором №38 від 07.10.2008р. за період січень 2009р. –березень 2011р. складає 5 745,60грн., а за договором №49 від 04.12.2008р. за період січень 2009р. –березень 2011р. –6 551,27грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме: за договором №38 від 07.10.2008р. - 3% річних в сумі 1468,21грн. та інфляційні в розмірі 5 745,60грн., а за договором №49 від 04.12.2008р. - 3% річних в сумі 1674,09грн. та інфляційні в розмірі 6 551,27грн., вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог та визнання договорів №38 від 07.10.2008р. та №49 від 04.12.2008р. недійсними судова колегія вважає безпідставним з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту вказаних договорів, з боку Державного підприємства «Луганськвугілля» вони підписані директором відокремленого підрозділу шахти «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля»ОСОБА_1 та скріплені печаткою відокремленого підрозділу шахти «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля».
Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ «Шахта «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля», вказаний відокремлений підрозділ створений на підставі наказу Державного підприємства «Луганськвугілля» №3 від 07.04.2003р. та відповідно до п.3.2 вказаного Положення не є юридичною особою, а представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього Положення і Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля».
Згідно п.5.1 Положення, управління підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради директорів Підприємства, а п.5.6 передбачено, що керівник підрозділу за довіреністю від імені підприємства укладає господарські та інші договори. Тобто, керівник підрозділу має право укладати договори від імені Підприємства на підставі довіреності.
В матеріалах справи міститься довіреність №03/6-328 від 11.09.2008р., видана директору відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля»ОСОБА_1, та відповідно якої останній має право за погодженням з Державним підприємством «Луганськвугілля»укладати господарські та інші договори від імені ДП «Луганськвугілля».
За висновком судової колегії, саме факт видачі вказаної довіреності і є погодженням ДП «Луганськвугілля»на укладення директором ВП «Шахта «Черкаська»спірних договорів, що виключає можливість стверджувати про вчинення їх з боку відповідача особою без достатнього обсягу повноважень, а отже, спростовує висновки місцевого господарського суду про недійсність вказаних договорів.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2011р. у справі №26/73/2011 не ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання первісного позову та апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній частині вимог.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Повного господарського товариства «Резерв»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №26/73/2011 –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №26/73/2011 - скасувати.
Позовні вимоги Повного господарського товариства «Резерв»м. Луганськ до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська» м. Луганськ задовольнити частково.
Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля»м. Луганськ на користь Повного господарського товариства «Резерв» м. Луганськ суму основного боргу за договором №38 від 07.10.2008р. в розмірі 21 600,00грн., 3% річних в сумі 1468,21грн. та інфляційні в розмірі 5 745,60грн.; суму основного боргу за договором №49 від 04.12.2008р. в розмірі 24 628,85грн., 3% річних в сумі 1674,09грн. та інфляційні в розмірі 6 551,27грн.; витрати зі сплати держмита в сумі 617,37грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 209,64грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта «Черкаська»Державного підприємства «Луганськвугілля»м. Луганськ на користь Повного господарського товариства «Резерв» м. Луганськ 308,68грн. витрат зі сплати держмита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
І.А. Бойко
Надруковано примірників –6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС