донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2011 р. справа №15/5009/2575/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Бойко І.А.
При секретарі: Бабечко А.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з’явився;
від третьої особи: ОСОБА_1 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №15/5009/2575/11 (суддя Горохов І.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор» м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»с. Відрадне Запорізької області
про стягнення 510 510,67грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор»м. Полтава, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»с. Відрадне Запорізької області, про стягнення заборгованості в сумі 510 510,67грн.
Рішенням від 23.06.2011р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджене неповернення відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 510 510,67грн., що є порушенням приписів чинного законодавства України.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що ним не було отримано вимоги позивача про повернення авансу за угодою №2 від 01.12.2010р. про розірвання договору підряду №04/08/10 від 04.08.2010р., що було відступлено згідно договору №2 від 01.12.2010р. За таких обставин скаржник наголошує, що оскільки позивач не пред’являв відповідачу вимогу про виконання угоди №2 від 01.12.2010р. в частині повернення авансу, то його звернення до суду з відповідними вимогами є безпідставними, оскільки права позивача не були порушені.
На підставі викладеного, заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення таким, що винесено при неповному з’ясуванні обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв’язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.
Відповідач у судове засідання не з’явився, проте направив на адресу апеляційного господарського суду клопотання б/н від 15.08.2011р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою одного представника та відпусткою іншого. Судова колегія відмовляє заявнику у задоволення вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано доказів знаходження одного з своїх представників у відпустці. Крім того, ухвалою про порушення апеляційного провадження від 20.07.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»(замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денкон»(підрядником) було укладено договір підряду №04/08/10, за умовами якого підрядник зобов’язався виконати електромонтажні роботи ( монтаж силового електрообладнання, КиП та автоматики) в цеху післязбирального обробітку та сортування насіння Заводу по доробці насіння сільськогосподарських культур по Дніпровському шосе в районі літнього центру в Запорізькій області згідно проектної документації, договірної ціни та локального кошторису, які є невід’ємною частиною даного договору.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що для здійснення електромонтажних робіт замовником здійснюється авансовий платіж в розмірі 551 782,37грн. протягом 3 днів після підписання даного договору.
Згідно п. 9.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до строку закінчення робіт з питань умов розрахунків замовника і гарантійних зобов’язань підрядника до повного їх виконання.
Відповідно до вказаної умови договору, замовником було перераховано на поточний банківський рахунок підрядника аванс в розмірі 551 782,37грн.
Між тим, згідно угоди №2 від 01.12.2010р. з огляду на наявність істотних змін обставин, за яких сторони уклали договір підряду, договір №04/08/10 від 04.08.2010р. було розірвано.
Пунктом 2 угоди №2 від 01.12.2010р. сторони визначили обов’язок підрядника повернути аванс в сумі 551 782,37грн. замовнику протягом 10 календарних днів з моменту підписання угоди.
Разом з цим, статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов’язанні, серед яких, зокрема, і передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнасінняпром»(кредитором-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор»(кредитором-2) було укладено договір №2 про відступлення права вимоги, за умовами якого кредитор-1 передав, а кредитор-2 прийняв на себе право вимоги, що належить кредитору-1, і став кредитором за угодою №2 від 01.12.2010р. про розірвання договору підряду №04/08/10 від 04.08.2010р., укладеним між кредитором-1 та ТОВ «Денкон»(боржником).
Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що кредитор-2 одержує право замість кредитора -1 вимагати від боржника належного виконання своїх зобов’язань за угодою.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з цим, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення про відступлення права вимоги №2 від 01.12.2010р., ТОВ «Денкон»було повідомлено про заміну кредитора у зобов’язанні, що підтверджується підписом директора підприємства на зазначеному повідомленні, скріпленим печаткою відповідача.
Крім того, 31.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційним підприємством «Вікор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денкон»було підписано протокол №2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яким у відповідності до ст. 601 ЦК України сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №2 про відступлення права вимоги від 01.12.2010р. в сумі 551 782,37грн., а також наявність боргу позивача перед відповідачем за договором субпідряду №21.12.10 від 21.12.2010р. та актів прийому виконаних будівельних робіт за березень 2011р. в розмірі 41 271,70грн., у зв’язку з чим провели зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 41 271,70грн.
За таких обставин, заборгованість відповідача за угодою №2 від 01.12.2010р. про розірвання договору підряду №04/08/10 від 04.08.2010р. зменшилась до 510 510,67грн.
З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2011р. позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №114 від 06.04.2011р. про перерахування протягом 7 днів з дня її пред’явлення неповерненої суми авансу в розмірі 551 782,37грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Оцінивши матеріали та обставини справи, перевіривши наявні в них докази, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача в розмірі 510 510,67грн., яка на теперішній час не сплачена.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на залишення відповідачем вимоги позивача №114 від 06.04.2011р. без задоволення, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, безпідставними є твердження відповідача в апеляційній скарзі стосовно неотримання ним зазначеної вимоги, оскільки її направлення ТОВ «Денкон»підтверджено квитанцією поштового відділення №8045 від 07.04.2011р.
Не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги і посилання скаржника на те, що повернення авансу відповідачем повинно відбуватись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки є необґрунтованими.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011р. у справі №15/5009/2575/11 ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №15/5009/2575/11 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкон»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2011р. (повний текст від 29.06.2011р.) у справі №15/5009/2575/11 –залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
І.А. Бойко
Надруковано примірників –6
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-третій особі
1-господарському суду
1-ДАГС