ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.11 Справа № 9/5009/1639/11
Суддя Боєва О.С.
За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
до Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
про стягнення суми 30 410 848, 16 грн.
Суддя Боєва О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 6/10 від 11.01.11);
Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2731/20-19 від 17.05.11)
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 34384008,15 грн., з яких: сума 25634971,06 грн. –основний борг, сума 2273520,35 грн. –пеня; сума 4843667,08 грн. –інфляційні втрати, сума 1631849,66 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 04.04.2011р. порушено провадження у справі № 9/5009/1639/11, судове засідання призначено на 27.04.2011р. Ухвалою суду від 27.04.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.05.2011р. У судовому засіданні 25.05.2011р. оголошено перерву до 02.06.2011р. Ухвалою суду від 02.06.2011р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі № 9/5009/1639/11 продовжено на п'ятнадцять днів –до 21.06.2011р., цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 15.06.2011р.
У судовому засіданні 15.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
02.06.2011р. до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму 21993455,25 грн. основного боргу, суму 2 186 630,05 грн. - пені, суму 4 818 066,35 грн. - втрат від інфляції, суму 1 412 696,51 грн. - 3 % річних.
Заява в порядку ст. 22 ГПК України була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 02.06.2011р.
Таким чином, предметом розгляду спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 21 993 455, 25 грн. основного боргу, суми 2 186 630,05 грн. - пені, суми 4 818 066,35 грн. - втрат від інфляції, суми 1 412 696,51 грн. - 3 % річних.
Позивач підтримав зазначені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України та договору № 06/09-1275-ТЕ-13 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (поданого у с/з 27.04.2011р.) та у доповненні до відзиву (поданого у с/з 15.06.2011р.), зазначивши, зокрема, про наступне. По-перше, сума заборгованості станом на 15.06.2011 року зменшилась на 2084967,98 грн. і згідно акту звіряння розрахунків дебіторської заборгованості від 08.06.2011р. становить 19908487,27 грн. По-друге, умовами договору № 06/09-1275-ТЕ-13 від 23.09.2009р. не передбачено відповідальності відповідача перед позивачем у вигляді 3% річних та інфляційних витрат. По-третє, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 “Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася,
транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування”, а також протоколу засідання обласної комісії № 54 від 06.06.2011 року, було укладено договір № 136/503 від 08.06.2011р. “Про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 503 від 11.05.2011р.”, учасниками якого, зокрема, є позивач та відповідач. Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік” та постанови Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.2011 року. В даному випадку, на думку відповідача, є безперечний факт, що заборгованість, яка склалась у відповідача перед позивачем є нічим іншим, як заборгованістю з різниці в тарифах, яку як плату за газ отримає ДК “Газ України” в рахунок погашення заборгованості за договором № 06/09-1275-ТЕ-13 від 23.09.2009 року. Крім того, пунктом 10 укладеного між сторонами договору № 136/503 від 08.06.2011 року вказано: “Сторонам –не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору”. Сума погашення заборгованості за умовами договору № 136/503 складає 19 908 487 грн. - що відповідає заборгованості за договором № 06/09-1275-ТЕ-13 від 23.09.2009 року та періоду її утворення. По-четверте, вважає, що позивач не обґрунтував вимоги про стягнення сум штрафних санкцій, оскільки ним не надано жодного доказу наявності вини відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором. По-п’яте, 12.05.2011 року вступив в силу Закон України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”. Так, норами п. 2.2 Розділу 2 цього Закону передбачено: "підлягає списанню - заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Тобто, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають списанню і не можуть бути предметом розгляду справи. На підставі зазначеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, а також просить відстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу до проведення взаєморозрахунків згідно умов договору № 136/503 від 08.06.2011 року та постанови КМУ № 503 від 11.12.2011р., але не менше ніж до 31.12.2011 року.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд-
ВСТАНОВИВ:
23.09.2009р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник, позивач у справі) та Концерном “Міські теплові мережі” (Покупець, відповідач у справі) був укладений договір № 06/09-1275-ТЕ-13 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався передати у власність відповідачу природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач –прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у статті 2 договору.
У п. 2.1. договору сторони визначили, що позивач передає відповідачу в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі до 108000 тис. куб.м. (в т.ч., жовтень –16000, листопад –40000, грудень –52000).
Згідно з додатковою угодою № 1 від 21.12.2009р. до договору, пункт 2.1. договору доповнено підпунктом 2.1.1., за яким позивач передає відповідачу в період з 01 січня 2010р. по 30 квітня 2010р. газ в обсязі до 193600 куб.м. (в т.ч., січень –68000, лютий –56000, березень –49600, квітень - 20000).
Згідно з додатковою угодою № 2 від 25.05.2010р. до договору, пункт 2.1. договору доповнено підпунктом 2.1.2., за яким позивач передає відповідачу в період з 01 травня 2010р. по 30 вересня 2010р. газ в обсязі до 33200 куб.м. (в т.ч., травень –9000, червень –6000, липень –5400, серпень –5600, вересень - 7200).
Із змісту п. 5.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 26.05.2010р.) слідує, що за 1000 куб.м. природного газу підлягає сплаті сума 872,78 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 4 від 06.08.2010р. до договору, було визначено, що з 01.08.2010р. за 1000 куб.м. природного газу підлягає сплаті сума 1309,20 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться відповідачем грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих
місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа
поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу..
Згідно з п. 11.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 25.05.2010р.), договір діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009р. по 30 вересня 2010р., в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
Із матеріалів справи слідує, що позивач в період з жовтня 2009р. по вересень 2010р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 255 697 345, 15 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за вказаний період.
Однак, вказані в актах передачі-приймання природного газу суми, в установлений договором строк відповідачем не сплачені, станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача за договором від 23.09.2009р. № 06/09-1275-ТЕ-13 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, складала 21 993 455, 25 грн.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Після звернення позивача з позовом до суду, в ході розгляду справи відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, а саме: 1 692 046,17 грн. (пл. доручення № 6835 від 05.05.2011р., банківська виписка від 05.05.2011р.), суму 128 322,80 грн. (пл. доручення № 6918 від 06.05.2011р., банківська виписка від 06.05.2011р.), суму 264 599,01 грн. (пл. доручення № 6919 від 06.05.2011р.), всього –2 084 967, 98 грн.
Враховуючи, що суму 2 084 967, 98 грн. заборгованості сплачено відповідачем після порушення провадження у даній справі, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, станом на момент розгляду справи (на 15.06.2011р.), відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ в сумі 19 908 487, 27 грн.
Відповідач доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу суми 19 908 487, 27 грн. основного боргу не надав. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 19 908 487, 27 грн. основного боргу.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 4 818 066,35 грн. - втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по лютий 2011р. та суми 1 412 696, 51 грн. - 3 % річних за період 11.11.2009р. по 31.03.2011р.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що у розрахунку 3-х відсотків річних допущено помилку при зазначенні дати зарахування грошових коштів в сумі 10 020,11 грн., в сумі 25816, 66 грн., в сумі 48 738, 39 грн. та в сумі 138 415,06 грн. Так, зазначено дати –24.02.2011р. та 29.03.2011р., хоча фактично вказані платежі були здійснені відповідачем - 21.02.2011р. та 28.03.2011р. (платіжні доручення № 1563, № 1564, № 1565 від 21.02.2011р., пл. доручення № 1581 від 28.03.2011р.). В той же час, сам розмір 3% річних визначений позивачем вірно.
Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем правильно.
Таким чином, вимоги про стягнення суми 4 818 066, 35 грн. - втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по лютий 2011р. та суми 1 412 696, 51 грн. - 3 % річних за період 11.11.2009р. по 31.03.2011р. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2186630,05 грн. за загальний період з 30.09.2010р. по 31.03.2011р.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.10. договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним, однак, в розрахунку пені позивачем також допущено помилку при зазначенні дати зарахування грошових коштів в сумі 10 020,11 грн., в сумі 25816, 66 грн., в сумі 48 738, 39 грн. та в сумі 138 415,06 грн. Так, зазначено дати –24.02.2011р. та 29.03.2011р., хоча фактично вказані платежі були здійснені відповідачем - 21.02.2011р. та 28.03.2011р. В той же час, сам розмір пені в сумі 2186630,05 грн. визначений позивачем вірно та підлягає стягненню у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, в т.ч., про безпідставність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені спростовуються викладеним вище.
Щодо посилання відповідача на Закон України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011 року, то слід зазначити про наступне.
Закон України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011р. № v0919227-11, не обмежує суд у встановленні ним факту заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору між певними суб’єктами господарювання, а також у встановленні ним обґрунтованості або не обґрунтованості заявленої до стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та у встановленні обов’язку відповідача сплатити ці кошти.
До того ж п. 3 ст. 3 «Прикінцеві положення»вказаного Закону встановлено, Кабінету Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію. Проте, станом на день слухання справи –15.06.2011р., відповідний порядок не затверджено.
Також, відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу строком до проведення взаєморозрахунків згідно умов договору № 136/503 від 08.06.2011 року та постанови КМУ № 503 від 11.12.2011р., але не менше ніж до 31.12.2011 року.
Так, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 “Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування”, а також протоколу № 54 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Запорізької області від 06.06.2011 року, 08.06.2011р. було укладено договір № 136/503 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, учасниками якого є, зокрема, позивач та відповідач. Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.2011 року.
В пункті 8 договору № 136/503 від 08.06.2011 року встановлено, що сума заборгованості Концерну «Міські теплові мережі»перед Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за природний газ за договором № 06/09-1275-ТЕ-13 від 23.09.2009р. становить 19 908 487 грн.
В пункті ж 10 договору № 136/503 від 08.06.2011 року зазначено до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.
Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому суд не обмежений конкретними строками відстрочки або розстрочки.
Відповідач проти надання відстрочки виконання рішення суду заперечив.
Беручи до уваги обставини, викладені відповідачем у доповненні до відзиву (в якому він клопотав про відстрочку виконання рішення), беручи до уваги інтереси обох сторін, а також умови договору № 136/503 від 08.06.2011 року, суд знаходить за можливе задовольнити клопотання відповідача та на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України надати відстрочку виконання рішення в частині стягнення суми 19 908 487, 27 грн. основного боргу –до 31.12.2011р.
Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 25500 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 6 ст. 83, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; п/р 26004045320001 у АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) суму 19 908 487 грн. 27 коп. основного боргу, суму 2 186 630 грн. 05 коп. - пені, суму 4 818 066 грн. 35 коп. - інфляційних втрат, суму 1 412 696 грн. 51 коп. –3 % річних, суму 25500 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення суми 19 908 487 грн. 27 коп. основного боргу - до 31.12.2011р. Видати наказ.
Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 2 084 967 грн. 98 коп. за відсутністю предмету спору.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 20.06.2011р.