донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.08.2011 р.           справа №9/65

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:ОСОБА_1 –за довіреністю №77/1 від 17.01.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю №617/705 від 31.12.2010р.

ОСОБА_3 –за довіреністю №617/704 від 31.12.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від16.06.2011 року

у справі№9/65  (головуючий суддя  Марченко О.А., судді: Макарова Ю.В., Соболєва С.М. )

за позовомПублічного акціонерного товариства «Словважмаш»,                м. Слов»янськ Донецької області

до відповідача
Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю,                      м. Маріуполь Донецької області

простягнення заборгованості в розмірі 1 294 354,79грн., пені в розмірі 64 717,74грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Публічне акціонерне товариство «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю,  м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 1 289 554,77грн., інфляційних в розмірі 212  776,54грн., 3% річних в розмірі 61 474,67грн., пені в розмірі 64 477,73грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької  області від 16.06.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області задоволені частково. Стягнуто з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області борг в розмірі 1 289 554,77грн., інфляційні в розмірі 212 776,54грн., 3% річних в розмірі 61 474,67грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Донецької області від 16.06.11р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Словважмаш»,  м. Слов»янськ Донецької області надав в судовому засіданні відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін та просить долучити його до матеріалів справи. Судова колегія долучила до матеріалів справи.

Відповідач, Зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Словважмаш” та Зовнішньоекономічним підприємством «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю,  м. Маріуполь Донецької області був укладений договір №617/06-418 (далі по тексту –договір), відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов’язувався поставити вузли та металоконструкції газгольдерів конвертного газу (LDG-80), доменного газу (BFG-100) та коксового газу (COG-50), згідно інжинірингу генерального проектувальника (MB Engineering LTD Clayton Walker Devision, Англія), у кількості та номенклатурі, узгодженою у відповідних специфікаціях додатків та/або доповнень, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами даного договору.

       Найменування Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ, Донецька область було змінено на Публічне акціонерне товариство   „Словважмаш”, про що були внесені відповідні зміни до статуту.

        Відповідно до п.3.1 договору, покупець здійснює оплату продукції у відповідності з умовами відповідних додатків та/або доповнень, які є невід’ємною частиною даного договору.

        Пунктами 4.2, 4.4, 4.6 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється комплектно та у строки, згідно графіку виконання проекту з будівництва газгольдерів, які є невід’ємною частиною даного договору. Транспортування продукції до пункту призначення здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом. Датою поставки продукції вважається дата передачі перевізником покупцю продукції на склад вантажоотримувача ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, м.Алчевськ.

        Договір набирає чинність з дати його підписання та перерахування на рахунок продавця першої частини авансового платежу та діє до повного виконання сторонами зобов»язань в повному обсязі ( п.13.6 договору) та підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.

В додатках  до договору №1 від 12.11.2007р., №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р., №7 від 14.07.2008р., №8 від 26.08.2008р. та додаткової угоди №1 від 02.09.2008р. сторонами були визначені асортимент, кількість, вартість, строки поставки та оплати продукції.

Так, додатками до договору №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 23% загальної вартості продукції –перший авансовий платіж до 01.08.2008р., 47% загальної вартості продукції –авансовий платіж до 01.09.2008р., 30% загальної вартості продукції –оплата по факту поставки продукції, додатком до договору №8 від 26.08.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 23% загальної вартості продукції –перший авансовий платіж до 10.09.2008р., 47% загальної вартості продукції –авансовий платіж до 01.10.2008р., 30% загальної вартості продукції – оплата по факту поставки продукції та додатком до договору №7 від 14.07.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 70% загальної вартості продукції –авансовий платіж, 30% загальної вартості продукції –у відповідності з графіком платежів, який узгоджується додатково.

На виконання умов договору, позивачем здійснено поставку товару у квітні –грудні  2008р., відповідачу здійснено поставку товару, що підтверджується  наказами-накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей, а також товарно-транспортними накладними.

Товар отриманий відповідачем через представників відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких є  в матеріалах справи.

Відповідачем  зобов»язання з оплати прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 2 828 616,74грн., тому рахується борг в розмірі 1 289 554,77грн., в зв»язку з чим  позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1 289 554,77грн., інфляційних в розмірі 212 776,54грн., 3% річних в розмірі 61 474,67грн., пені в розмірі 64 477,73грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

За договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за наказами-накладними, які підписані  обома сторонами без розбіжностей і зауважень, була здійснена відповідно до умов  укладеного між сторонами договору №617/06-418 від 12.11.2007р., на який є посилання у накладних та довіреностях на отримання товару та який є підставою даного позову.

У додатках до договору №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р., №7 від 14.07.2008р., №8 від 26.08.2008р. визначені строки оплати продукції. Так, оскільки графік платежів у відповідності до додатку до договору №7 від 14.07.2008р. між сторонами не укладався, а відповідачем здійснена часткова оплата продукції без визначення в призначенні платежу додатку до договору, за яким здійснена оплата, судова колегія дійшла висновку, що сторони діяли в рамках домовленості, що остаточна оплата здійснюється по факту поставки продукції, а саме в день поставки.

Крім того, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані  належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленого товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області суму основного боргу  в розмірі  1 289 554,77грн.

Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 212 776,54грн. за період з 17.10.2009р. по 19.05.2011р. та 3% річних в розмірі 61 474,67грн. з 17.10.2009р. по 19.05.2011р.  на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області інфляційні в розмірі 212 776,54грн., як  збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 61 474,67грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 64 477,73грн. за період з 02.08.2008р. по 31.05.2011р. відповідно до               п. 10.2 договору, яким встановлено, що у випадку порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від вартості неоплаченої у строк продукції за кожний день прострочки, але не більше 5% вартості.

Позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожною видатковою накладною з урахуванням часткової оплати.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 258 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він  не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки позивач звернувся до господарського суду  - 31.03.2011р.

Дослідивши питання застосування строку позовної давності, судова колегія вважає, що дійсно розраховувати пеню необхідно було з 02.08.2009р по 12.09.2009р., але оскільки позивач звернувся до суду у березні 2011р., тому  судом першої інстанції правомірно застосовані приписи ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовлено у стягненні пені в розмірі 64 477,73грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької  області від 16.06.2011 року у справі №9/65 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання  апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011 року у справі №9/65 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011 року у справі №9/65   –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                  Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                        Г.І. Діброва

                                                                                                                            Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Донец. обл.