донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №34/48
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 –за довіреністю №77/1 від 17.01.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю №617/705 від 31.12.2010р.
ОСОБА_3. –за довіреністю №617/704 від 31.12.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від06.07.2011 року
у справі№34/48 (суддя Риженко Т.М. )
за позовомПублічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області
до відповідача
Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області
простягнення заборгованості в розмірі 1 645 622,90грн., інфляційних в розмірі 694 625,05грн., 3% річних в розмірі 165 135,49грн., пені в розмірі 82 281,15грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Публічне акціонерне товариство «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 1 645 622,90грн., інфляційних в розмірі 771 385,82грн., 3% річних в розмірі 181 685,21грн., пені в розмірі 82 281,15грн. ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.06.2011р.).
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області задоволені частково. Стягнуто з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області заборгованість в розмірі 1 645 622,90грн., інфляційні в розмірі 771 385,82грн., 3% річних в розмірі 181 685,21грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.07.11р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також призначити товарознавчу експертизу.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Словважмаш», м. Слов»янськ Донецької області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Відповідач, Зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Крім того, відповідач в судовому засіданні просить відкласти розгляд справи для надання часу для укладення мирової угоди. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні в зв»язку з безпідставністю.
Щодо клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи, то судова колегія не вбачає підстав для проведення експертизи, тому клопотання задоволенню не підлягає.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Словважмаш” та Зовнішньоекономічним підприємством «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області був укладений договір №617/06-436 (далі по тексту –договір), відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) зобов’язувався поставити покупцю (відповідачу) обладнання для реконструкції двох двіроз»їмних машин коксової батареї №5.6, виготовлених у відповідності з технічною документацією, яка надається покупцем, за ціною та якістю, кількістю та номенклатурі, комплектності та у строки згідно специфікації, оформлених у письмовому вигляді та які є невід»ємною частиною даного договору, а покупець зобов»язувався прийняти товар та оплатити його згідно умова даного договору.
Найменування Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ, Донецька область було змінено на Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, про що були внесені відповідні зміни до статуту.
Відповідно до п.2.1 договору ціна товару, що поставляється для кожної позиції в специфікаціях Додатках або доповненнях, які є невід»ємною частиною даного договору. Ціна на товар включає в себе вартість виготовлення упаковки, маркировки доставки на склад покупця та послуг шефмонтажу.
За умовами п. 2.3 договору, покупець здійснює платежі у відповідності з умовами та порядком вказаним в специфікаціях додатках, які є невід»ємними частинами даного договору.
Договір набирає чинність з дати його підписання та діє до виконання сторонами зобов»язань в повному обсязі ( п. 9.1 договору) та підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.
Сторонами у додатку №1 до договору, визначена специфікація поставки обладнання з ціною 7 825 832,40грн., а за додатком №2 –графік оплати та порядок оплати.
Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 19.06.2008р., в якій внесені зміни до п. 2.2 договору.
Додатковою угодою №2 від 22.07.2008р. сторонами були внесені зміни до специфікації – додатку №1 та викладено в новій редакції з визначенням ціни –7 847 145,60грн.
На виконання умов договору, позивачем у червні-вересні 2008р. було здійснено поставку товару на суму 7 847 145,60грн., що підтверджується наказами-накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей і зауважень, скріплені печатками.
Товар отриманий представником відповідача згідно довіреностей, копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідачем зобов»язання з оплати прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 6 201 522,70грн., тому рахується борг в розмірі 1 645 622,90грн., в зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1 645 622,90грн., інфляційних в розмірі 771 385,82грн., 3% річних в розмірі 181 685,21грн., пені в розмірі 82 281,15грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 2-3 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, поставка товару за наказами-накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей і зауважень, була здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами договору №617/06-436 від 22.02.2008р., на який є посилання у накладних та довіреностях на отримання товару та який є підставою даного позову.
Крім того, поставка товару підтверджується квитанціями про приймання вантажу та товарно-транспортними накладними.
За умовами додатку №2 до договору, встановлений наступний порядок оплати: лютий 2008р. –3 912 916,20грн., березень 2008р. –689 136грн., квітень 2008р. –857 136грн., травень 2008р. –1 261 344грн., червень 2008р. –1 105 300,20грн. на загальну суму 7 825 832,40грн.
Крім того, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленого товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що сторонами за додатковою угодою №2 було узгоджено поставку саме на суму 7 847 145,60грн., а додатком №2 порядок оплати, тому судова колегія дійшла висновку, що поставка позивачем виконана належним чином, а оплата залишку поставленого товару повинна здійснюватися в порядку встановленому договору з урахуванням вимог ст. 692 Цивільного кодексу України.
В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області заборгованість в розмірі 1 645 622,90грн.
Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 771 385,82грн. за період з березня 2008р. по травень 2011р. та 3% річних в розмірі 181 685,21грн. з 01.03.2008р. по 17.06.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області інфляційні в розмірі 771 385,82грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 181 685,21грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 82 281,15грн. за період з 01.03.2008р. по 21.02.2011р. відповідно до п. 8.2 договору, яким встановлено, що у випадку порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого у строк товару за кожний день прострочки, але не більше 5% від суми неоплаченого товару.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару, але оскільки розмір нарахованої пені більше, ніж 5% від суми неоплаченого товару, тому позивачем заявлений до стягнення розмір пені –82 281,15грн.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 258 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки позивач звернувся до господарського суду - у лютому 2011р.
Дослідивши питання застосування строку позовної давності, судова колегія вважає, що дійсно розраховувати пеню необхідно було розраховувати в межах 6-місячного присікального строку та строку позовної давності у рік, але оскільки позивач звернувся до суду у лютому 2011р., тому судом першої інстанції правомірно застосовані приписи ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовлено у стягненні пені в розмірі 82 281,15грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011 року у справі №34/48 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011 року у справі №34/48 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2011 року у справі №34/48 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.6 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3,4 –відповідачу;
5 –ДАГС;
6–ГС Донец. обл.