донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №32/5009/1855/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
прокурор:Цулка О.В. –за посвідченням №027
від Міністерства оборони України:ОСОБА_1 –за довіреністю №220/609/д від 27.12.2010р.
від Військової частини:не з»явився
від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю №29/08-11 від 09.08.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВійськового прокурора Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Військової частини А1201, с. Богданівка Кіровоградської області
на рішення господарського суду Запорізької області
від08.06.2011 року
у справі№32/5009/1855/11 (суддя Колодій Н.А.)
за позовомВійськового прокурора Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Військової частини А1201, с. Богданівка Кіровоградської області
до відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК», м. Запоріжжя
простягнення заборгованості з витрат на збереження порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Військової частини А1201, с. Богданівка Кіровоградської області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з витрат на збереження порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.11р. у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Військової частини А1201, с. Богданівка Кіровоградської області було відмовлено.
Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А1201, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград та представник Міністерства оборони України в судовому засіданні наполягають на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Військова частина А1201 до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 21.07.2011р., але через канцелярію суду, надала клопотання та просить розглянути справу без участі представника, скаргу підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК», м. Запоріжжя в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін, про що надав відзив.
Заслухавши пояснення прокурора, Міністерства оборони України, відповідача та перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2003 р. між Військовою частиною А1201 та ЗАТ «Інтер-Васт» був укладений договір зберігання № 36/2003, відповідно до умов якого ЗАТ «Інтер-Васт» передає, а військова частина А1201 приймає і зобов'язується зберігати на території військової частини елементи непридатних боєприпасів. Прийом - передача майна здійснюється на підставі двостороннього акту прийому - передачі.
Договір № 36/2003 від 01.07.2003р. набирає чинності з 1 липня 2003 року та діє протягом терміну виконання робіт по утилізації боєприпасів ( п. 7.1 договору).
Як стверджує позивач, згідно умов вищезазначеного договору на території військової частини А1201 зберігались різні елементи боєприпасів, отриманих в результаті розбирання, що належали ТОВ «Інтер-Васт», зокрема, порохові заряди РСИ 12К (Ш961У) та РСИ 12К(4АН2).
В подальшому, 08.08.2007р. Відділом державної виконавчої служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції в порядку примусового виконання у зведеному провадженні про стягнення з ЗАТ «Інтер-Васт» на користь стягувачів грошових коштів на суму 577502,54грн., було накладено арешт на майно ЗАТ «Інтер-Васт», що зберігалося на території військової частини А1201 за договором № 36/2003, а саме: порохові заряди РСИ 12К (Ш961У) в кількості 782 тони; порохові заряди РСИ 12К (Ш961У) в кількості 3042 тони.
За результатами проведення Філією 12 ПП «Нива-В.Ш.»аукціону з реалізації майна порохових зарядів РСИ 12К (Ш961У) та РСИ 12К (4АН2) ЗАТ «Інтер-Васт»відповідно до протоколів №№ 1210033, 1210034 від 13.05.2010 року переможцем аукціону було визнано ТОВ «ВВК».
Постановою ВДВС Знам'янського міськрайонного управління юстиції від 22.05.2010р. у зв'язку з реалізацією на аукціоні зазначених порохових зарядів ТОВ «ВВК», арешт, накладений 08.08.2007 р., був знятий.
Військова частина неодноразово зверталася з листами №1112 від 09.06.2010р., №1542 від 16.08.2010р. до ТОВ «ВВК»як переможця конкурсу з пропозицією укласти договір зберігання даних боєприпасів, які знаходяться на території Військової частини на підставі договору зберігання №36/2003 від 01.07.2003р. Проте, в зв’язку з недосягненням згоди щодо укладення договору зберігання з відповідачем, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість з витрат понесених на зберігання боєприпасів відповідача на суму 334 517,61грн.
У відповідності до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України встановлені наступні способи захисту порушених прав: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, договір зберігання №36/2003 від 01.07.2003р., укладений з ЗАТ «Інтер-Васт»є чинним, оскільки докази закінчення робіт з утилізації боєприпасів в матеріалах справи відсутні. Водночас, прокурором не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України фактичної передачі від ЗАТ «Інтер-Васт»до Військової частини на зберігання даних боєприпасів, а саме: акту приймання-передачі.
В даному випадку, між Військовою частиною А1201 та ТОВ «ВВК»виник переддоговірний спір щодо необхідності укладення договору зберігання в порядку ст. 181 Господарського кодексу України. Разом з тим, матеріали свідчать, що договір на зберігання даних боєприпасів між Військовою частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВК»не укладався, а тому і обов»язків у останнього щодо відшкодування витрат на зберігання не виникало.
Прокурор за позовною заявою просить стягнути заборгованість з витрат на зберігання порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн., в зв»язку з порушенням відповідачем ст. 526 Цивільного кодексу України. Прокурором не надано заяви відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо зміни підстави позовних вимог до початку розгляду справи, а суд не може виходити за межі позовних вимог згідно п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що прокурором не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції неналежного виконання відповідачем згідно ст. 526 Цивільного кодексу України обов»язку щодо відшкодування витрат на зберігання даних боєприпасів згідно вимог чинного законодавства та наявності у відповідача саме заборгованості з витрат на зберігання порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн., які знаходяться на території Військової частини, то судова колегія дійшла висновку, що правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВК», м. Запоріжжя саме заборгованості з витрат на збереження порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн., відсутні.
Тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з витрат на збереження порохових зарядів в розмірі 334 517,61грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 року у справі №32/5009/1855/11 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військового прокурора Кіровоградського гарнізону м. Кіровоград в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Військової частини А1201, с. Богданівка Кіровоградської області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 року у справі №32/5009/1855/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011 року у справі №32/5009/1855/11 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.9 прим:1 –у справу; 2 –прокурору; 3 –військ. прок.; 4 – облпрокурору; 5 –мін.оборони;6 –війс.част.;7 –відповідачу;8 –ДАГС;9–ГС Запоріз. обл.