донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.07.2011 р. справа №39/60пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.,
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:не з”явився
від відповідача:ОСОБА_1 –за довіреністю №68 від 16.05.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретине Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від20.06.2011 року
у справі№ 39/60пд (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретине Донецької області
до відповідача
Маріупольського міського благодійного фонду «Азовмаш», м.Маріуполь Донецької області
провизнання недійсним договору поставки №2/2010 від 19.07.2010р.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретине Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольського міського благодійного фонду «Азовмаш», м.Маріуполь Донецької області про визнання недійсним договору поставки №2/2010 від 19.07.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.11 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретине Донецької області було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 20.06.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретино Донецької області до судового засідання не з”явилося, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 07.07.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надало, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідач, Маріупольський міський благодійний фонд «Азовмаш», м.Маріуполь Донецької області надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт. Очеретино (Постачальник) та Маріупольським міським благодійним фондом «Азовмаш», м.Маріуполь (Покупець) був укладений договір поставки №2/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов»язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації №1, яка є невід»ємною частиною діючого договору.
Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. ( п. 11.1 договору), підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень.
Як стверджує позивач, спірними питаннями є ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, підписання договору не уповноваженими особами, тому договір протиречить вимогам ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України та є недійсним у відповідності до ст. 215 даного кодексу, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору поставки №2/2010 від 19.07.2010р.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений ( ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи договір 2/2010 від 19.07.2010р. за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.
Так, спірний договір з боку ТОВ «Альтком-Керам»був укладений в особі директора Чупріной І.В., що діє на підставі статуту, а з боку Маріупольського міського благодійного фонду «Азовмаш»в особі директора Чудаєвої Н.В., що діє на підставі статуту.
Повноваження директора ТОВ «Альтком-керам»встановлені п. 5.5., 5.6 статуту, а директора Маріупольського міського благодійного фонду «Азовмаш» підтверджуються також статутом.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами здійснені дії на виконання умов спірного договору, а саме: позивачем поставка товару, а відповідачем –його прийняття та оплата.
Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснені дії по схваленню спірного договору, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку спірна угода є дійсною з моменту її укладення та створює цивільні права та обов'язки у ТОВ «Альтком-Керам»з моменту її вчинення.
Посилання позивача щодо необхідності нотаріального посвідчення договору поставки також є безпідставними, оскільки норма ст. 657 Цивільного кодексу України встановлює лише обов»язковість нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, а не товарів. Отже, закон не вимагає для даного виду договору саме нотаріальної форми, а ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу не містить імперативної вказівки на обов»язковість нотаріальної форми спірного договору.
Спірна угода за формою і змістом закону не суперечить, відсутні також інші підстави для її визнання недійсною.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів невідповідності договору поставки №2/2010 від 19.07.2010р. вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв”язку з чим відмовив ТОВ «Альтком-Керам»у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поставки №2/2010 від 19.07.2010р.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 року у справі №39/60пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Керам», смт.Очеретине Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 року у справі №39/60пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 року у справі №39/60пд –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3 –відповідачу;
4 –ДАГС;
5–ГС Дон. обл.