донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.07.2011 р. справа №2/306пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_4 –за паспортом
від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 15.10.2007р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від14.04.2011 року
у справі№2/306пд (суддя Манжур В.В.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк
до відповідача
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк
пропро зобов’язання усунути перешкоди у користуванні орендованим за договором оренди № 18-05/1-1 від 18.05.2009р. майном, а саме: шляхом забезпечення безперешкодного доступу позивачу, його працівникам та клієнтам до орендованого майна; зобов’язання передати ключі від орендованих приміщень, надати позивачу, його працівникам та клієнтам необхідні для доступу на території, де знаходиться орендоване майно перепустки; стягнення збитків у сумі 49938,40грн.; стягнення суми не отриманого прибутку в розмірі 38000грн., суми ремонту орендованих приміщень в розмірі 585грн., суми на виготовлення баннеров в розмірі 2713,40грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2009році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 8640грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.01.10р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк задоволені частково. Стягнуто з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 6 480грн. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні орендованим за договором оренди № 18-05/1-1 від 18.05.2009р. майном, а саме: шляхом забезпечення безперешкодного доступу ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам до орендованого майна; зобов’язання передати ключі від орендованих приміщень, надати ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам необхідні для доступу на території, де знаходиться орендоване майно перепустки; стягнення збитків у сумі 49938,40грн.; стягнення суми не отриманого прибутку в розмірі 38000грн., суми ремонту орендованих приміщень в розмірі 585грн., суми на виготовлення баннеров в розмірі 2713,40грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. по справі №2/306пд рішення господарського суду Донецької області від 06.01.2010р. по справі №2/306пд було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. по справі №2/306пд рішення господарського суду Донецької області від 06.01.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. по справі №2/306пд скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2011р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк були задоволені частково. Стягнуто з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 6 480грн. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні орендованим за договором оренди № 18-05/1-1 від 18.05.2009р. майном, а саме: шляхом забезпечення безперешкодного доступу ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам до орендованого майна; зобов’язання передати ключі від орендованих приміщень, надати ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам необхідні для доступу на території, де знаходиться орендоване майно перепустки; стягнення збитків у сумі 49938,40грн.; стягнення суми не отриманого прибутку в розмірі 38000грн., суми ремонту орендованих приміщень в розмірі 585грн., суми на виготовлення баннеров в розмірі 2713,40грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 14.04.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник посилається на недоведеність позивачем факту розірвання договору оренди саме з 02.06.2009р., що суд визнав доведеним.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Донецьк в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягає на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди за № 18-05/1-1 (далі по тексту –договір), згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1 якого орендодавець зобов’язувався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов’язувався прийняти у строкове платне користування майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення станції технічного обслуговування, та сплачувати орендареві орендну плату.
Згідно пункту 4.1. договору, строк оренди становить з 18 травня 2009р. по 18 травня 2010р. з моменту приймання площадок та приміщень, що орендуються за актом передачі-приймання, згідно Додатку № 2.
За умовами п. 5.1, 5.3 договору, розмір орендної плати без урахування її індексації визначений в додатку №1 до договору та підлягає оплаті за два місяці (перший та останній місяці перебування орендаря на об’єктах орендодавця) перераховується орендодавцю в готівковому та безготівковому порядку не пізніше 18.05.2009р.; 100% орендної плати перераховується орендодавцю не пізніше 25 числа кожного поточного місяця.
Так, за додатком №1 визначений перелік майна, що орендується та розмір орендної плати, а саме: приміщення під СТО 1 бокс, площею 72м2, вартість оренди об’єкту 1800грн.; приміщення під СТО 2 бокс, площею 72м2, вартість оренди об’єкту 1800грн.; площадка для стоянки автомобілів, біля парканчика, площею 172,5м2, вартість оренди об’єкту 420грн.; підйомний пристрій у другому боксі, 1 шт., вартість оренди об’єкту 200грн.; столи верстаки з тумбами металеві, 3 шт., вартість оренди об’єкту 50грн.; столи металеві 1,5*0,8, 2 шт., вартість оренди об’єкту 30грн.; столи металеві зашиті зверху деревиною, 2 шт., вартість оренди об’єкту 20грн.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень, скріплений печатками обох сторін.
Відповідачем, об’єкти згідно переліку в додатку №1 до договору, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 були передані позивачу відповідно до акту прийому-передачі від 18.05.2009р., який підписанний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.
В подальшому, відповідачем був направлений лист від 01.06.2009р. про дострокове розірвання договору з 01.08.2009р. на підставі п. 10.2 договору, в зв»язку з невиконанням орендарем пп. 9 п. 7.1, пп.3, 4 п. 7.2 договору.
Таким чином, на думку позивача в зв»язку з безпідставним достроковим розірванням орендодавцем договору оренди з 02.06.2009р., звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 8640грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч. 1-3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
У відповідності до ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, 18.05.2009р. позивачем здійснено оплату відповідачу за користування майном готівкою в сумі 8640,00грн., як попередню оплату за два місяці, що не спростовано представником відповідача та підтверджується письмовими поясненнями від 17.11.09р. (т.1, арк.с.106), що містяться в матеріалах справи. Також, факт сплати спірної суми 8640,00 грн. на користь відповідача підтверджується й актом звірки розрахунків від 23.12.2009р., складеним та підписаним обома сторонами ( т.1, арк.с. 108).
В подальшому, відповідачем (орендодавцем) був направлений лист від 01.06.2009р. позивачу (орендарю) про дострокове розірвання договору з 01.08.2009р. на підставі п. 10.2 договору, в зв»язку з невиконанням орендарем пп. 9 п. 7.1, пп.3, 4 п. 7.2 договору.
В свою чергу, на думку позивача ним на адресу відповідача був направлений лист про розірвання договору з 02.06.2009р., акт приймання-передачі приміщення, що підтверджує листом Донецької дирекції Поштамт –Центр поштового зв»язку №1 за №07/5-1590 від 15.12.2009р., а також охоронцям відповідача були передані ключі від приміщення.
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, направлення саме листа про розірвання договору з актом про приймання-передачу приміщення, яке орендувалося, підписаного в односторонньому порядку, а листи Донецької дирекції Поштамт –Центр поштового зв»язку №1 за №07/5-1590 від 15.12.2009р. та №07/5-1590/1 від 25.12.2009р. свідчать лише прийняття рекомендованного листа на ім»я ОСОБА_6, який не був вручений адресату і повернений віправнику 07.06.2009р.
Згідно п. 5.13 договору, всі зміни до договору складаються в письмовій формі в двох примірниках та набирають чинності після їх підписання.
Пунктами 10.1, 10.2 договору передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною своїх обов»язків по договору, за умови попереднього письмового повідомлення сторони за два місяці до припинення договору.
Помилковим є висновок суду першої інстанції, що саме з 02.06.2009р. орендні правовідносини між сторонами були припинені та орендарем було звільнено приміщення, оскільки за умовами п. 12.7 договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.
В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди щодо дострокового розірвання договору оренди згідно п.12.7 договору або рішення господарського суду з цього питання. Укладення позивачем іншого договору оренди з іншим суб»єктом господарювання, а також демонтаж вивісок не свідчить про фактичне звільнення ним приміщення за адресою: АДРЕСА_3 саме 02.06.2009р., так як даний договір оренди з іншим суб»єктом господарювання міг бути укладений ним і на момент укладення спірного договору оренди від 18.05.2009р., а вивіски були демонтовані, оскільки встановлені без згоди орендодавця.
Крім того, позивачем за позовною заявою з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.01.2010р., позивач просив повернути попередню оплату в розмірі 8 640грн., в той же час, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення посилається на ст. 570 Цивільного кодексу України, яка регулює поняття завдатку.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичної передачі приміщення відповідачу саме 02.06.2009р. та розірвання договору оренди відповідно до вимог ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, а також не надано правового обгрунтування повернення саме попередньої оплати за договором оренди, в зв»язку з чим правові підстави для стягнення оплаченої в порядку передплати позивачем орендної плати відсутні, а судом першої інстанції неправомірно стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк суму попередньої оплати в розмірі 6 480грн.
Разом з тим, правомірним є припинення провадження по справі в частині позовних вимог про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні орендованим за договором оренди № 18-05/1-1 від 18.05.2009р. майном, а саме: шляхом забезпечення безперешкодного доступу ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам до орендованого майна; зобов’язання передати ключі від орендованих приміщень, надати ОСОБА_4, його працівникам та клієнтам необхідні для доступу на території, де знаходиться орендоване майно перепустки; стягнення збитків у сумі 49938,40грн.; стягнення суми не отриманого прибутку в розмірі 38000грн., суми ремонту орендованих приміщень в розмірі 585грн., суми на виготовлення баннеров в розмірі 2713,40грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана відмова не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Щодо стягнення витрат на послуги адвокату в розмірі 4 400грн., які заявлені відповідачем по справі, то суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для їх стягнення саме як судових витрат, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно приписів ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Донецьк є відповідачем по справі, який доводить свої заперечення на заявлені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Донецьк вимоги, а тому витрати пов»язані з розглядом справи повинні бути заявлені в іншому позовному провадженні. Отже, судом першої інстанції неправомірно стягнуто з позивача витрати за послуги адвокату в розмірі 500грн., тому Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, м. Донецьк у стягненні витрат на послуги адвокату відмовляється.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду від 14.04.2011р. по справі №2/306пд підлягає скасуванню в частині стягнення суми попередньої плати в розмірі 6480грн., відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 6480грн., а в іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2011 року у справі №2/306пд задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2011 року у справі №2/306пд скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати за договором в розмірі 6480грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 6480грн.
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, м. Донецьк у стягненні витрат на послуги адвокату в розмірі 500грн.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2011р. у справі №2/306пд залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк (83100, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк (83112, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 51грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3 –відповідачу;
4 –ДАГС;
5–ГС Донец. обл.