КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011                                                                                           № 8/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:            Куксова В.В.

          Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1  – представник за довіреністю,  

від відповідача: ОСОБА_2  – представник за довіреністю,  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Київсоюзшляхпроект”

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 р.

у справі №8/8 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМБУДМАШКОМПЛЕКС”

до Акціонерного товариства закритого типу „Київсоюзшляхпроект”  

про зобов’язання вчинити певні дії,   

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача у відповідності до п.4.1.1 договору про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р., внести у спільну діяльність будівлю рембази (літ. «А») загальною площею 462,4м2 , що розташована в АДРЕСА_1.

15.04.2010р. позивачем було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов'язати відповідача передати позивачу відповідно до умов договору про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р., будівлю рембази (літ. «А»), загальною площею 462,4 м2, що розташована в АДРЕСА_1, для зарахування на баланс спільної діяльності, та визнати за позивачем право спільної часткової власності на будівлю рембази (літ. «А»), загальною площею 462,4 м2, що розташована в АДРЕСА_1, з часткою у праві спільної часткової власності 95%.  

           Рішенням Господарського суду м. Києва  від 27.05.2010р. у справі №8/8 позов задоволено повністю.  

           Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального права.

          07.07.2010р. відповідачем через канцелярію суду було подано доповнення до апеляційної скарги, в якому посилається на те, що договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р. є таким, що неукладений, оскільки він його не підписував, а товариство, як юридична особа, не схвалювало дії „невідомої” особи, яка поставила свій підпис напроти призвіща Головою правління товариства ОСОБА_3.

       Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

      Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. у справі №8/8 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи, відповідно до ст.79 ГПК України, апеляційне провадження у даній справі було зупинено.

       Оскільки судово-почеркознавча експертиза не була виконана, і матеріали справи разом із повідомленням №453/11-11 від 31.05.2011р. про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у справі №8/8 повернуті до суду, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. провадження у даній справі було поновлено.

        В процесі розгляду даної справи представником відповідача були подані клопотання про витребування у позивача оригіналу договору про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р. та про призначення судово-почеркознавчої експертизи.        Розглянувши в судовому засіданні дані клопотання та заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що вони не підлягають задоволенню як необґрунтовані.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю  задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

          Як було встановлено судом першої інстанції, 12.12.2005р. між ТОВ „Рембудмашкомплекс” та Акціонерним товариством закритого типу інституту по вишукуванню та проектуванню автомобільних шляхів та мостів „КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ” був укладений договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони за цим Договором зобов'язалися на основі об'єднання їх вкладів та зусиль спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети - будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Ежена Потьє, 14-а та подальший продаж (відчуження) квартир, вбудовано-прибудованих приміщень, гаражів та/або автостоянок, що входять до складу житлового будинку, участі у насиченні та формуванні ринку будівництва з метою у майбутньому одержання прибутку.

Відповідно до п.1.2 Договору, цей договір пов'язаний із здійсненням сторонами підприємницької діяльності, а також він має на меті та пов'язаний безпосередньо з отриманням сторонами прибутку.

          Проаналізувавши умови Договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між укладений між сторонами Договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором сумісної (спільної) діяльності або договором простого товариства, який підпадає під правове регулювання норм ст.1130-1143 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.10.1 Договору, цей Договір набрав чинності з моменту його підписання, а саме з 12.12.2005р. та діє до досягнення сторонами мети цього Договору.

Апелянтом відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що Договір є правомірним в силу презумпції, визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України.

         В силу статей 1130, 1132 Цивільного кодексу України та розділів 3-4, 6 Договору сторони зобов'язалися об'єднати свої вклади для досягнення спільної мети - будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Ежена Потьє, 14-а та подальший продаж (відчуження) квартир, вбудовано-прибудованих приміщень, гаражів та/або автостоянок, що входять до складу житлового будинку, участі у насиченні та формуванні ринку будівництва з метою у майбутньому одержання прибутку.

          При цьому позивач зобов'язався внести у спільну діяльність ділову репутацію, ділові зв'язки, професійні знання, надання робочої сили (у разі необхідності), приміщення і комунікацій (зв'язку), необхідних для нормальної роботи, права користування приміщеннями, технології, надання при необхідності наукових співробітників, спеціалістів з необхідними навичками, освітою, знаннями, грошові кошти, необхідні для фінансування будівництва у повному обсязі, тощо; вклад позивача становить 95% загального вкладу сторін у спільну діяльність, відповідач, в свою чергу, зобов'язався внести у спільну діяльність право власності на належне йому майно, а саме будівлю рембази (Літ. «А»), загальною площею 462,4 м2, що розташоване в АДРЕСА_1; вклад відповідача становить 5 % загального вкладу сторін у спільну діяльність.

Відповідно до п.4.1.1 Договору відповідач зобов'язався не пізніше 12-ти календарних місяців після підписання цього Договору передати позивачу за актом по балансовій вартості як вклад у спільну діяльність сторін належне йому нерухоме майно, а саме будівлю рембази (Літ. «А») загальною площею 462,4 м2, що розташоване в АДРЕСА_1.

Пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що при зміні вартості чи обсягів вкладів, що здійснюються сторонами, чи мети цього договору сторони можуть вносити відповідні зміни та доповнення до цього договору, в тому числі уточнюючи свою дольову участь у спільній діяльності. Зміни вносяться шляхом підписання окремого документа повноваженими представниками сторін.

Сторонами не надані письмові докази зміни вартості та обсягів вкладів.

Позивач стверджує, що він, виконуючи умови Договору, здійснив цілу низку дій та правочинів, направлених на досягнення спільної мети та поетапного виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань, зокрема, у відповідності до п.3.1.11 Договору, оформив на себе право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,34 га, яка необхідна для здійснення будівництва будинку в рамках Договору, а також розпочав процес узгодження проектної документації на будинок. Виконання позивачем власних зобов'язань за Договором підтверджено низкою документів, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач, в свою чергу, не виконав власні зобов'язання за Договором належним чином, будівлю рембази (Літ. «А») загальною площею 462,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, як вклад у спільну діяльність за актом не передав.

          Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах  звичайно  ставляться.   Кожна  сторона  повинна  вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

         Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

         В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

        З матеріалів справи вбачається, що майно - будівля рембази (Літ. «А»), загальною площею 462,4 м2, що розташоване в АДРЕСА_1, належить відповідачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.12.1993р., укладеним між Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендного підприємства «Київсоюзшляхпроект», актом прийому передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства від 17.03.1994р. та переліком майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства або у власність покупцю.

Набуття позивачем прав часткової спільної власності на нерухомість у співвідношенні 95 % на 5 % відбулося на підставі норм частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України, пункту 7.1 Договору, які прямо зазначають, що внески сторін за договором у спільну діяльність є спільною частковою власністю.

           Враховуючи вищевстановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач (сторона за Договором) є добросовісним набувачем та спільним частковим власником нерухомості у співвідношенні 95% за позивачем та 5 % за відповідачем.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

 Враховуючи те, що причиною виникнення спору є протиправне невизнання відповідачем права спільної часткової власності позивача на нерухомість, а також порушення відповідачами норм Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших норм, які регулюють режим права власності, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

             Стосовно заперечень апелянта факту укладання договору про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р., посилаючись при цьому на підписання його невідомою особою та необізнаністю товариства щодо існування спірного Договору, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки в матеріалах справи існують докази вчинення апелянтом деяких дій на виконання Договору, а саме: видання позивачу довіреності на ведення спільних справ за Договором (т.3 а.с.33-34); написання листа Київському міському голові про згоду на відчуження на користь позивача земельної ділянки по вул. Ежена Потьє, 14-а під будівництво житлового будинку; укладання з позивачем, як учасником Договору про спільну діяльність Договору №388/07 від 15.03.2007р. на виконання інженерно-геологічних вишукувань для проекту житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням та підземним паркінгом по АДРЕСА_1.

             Отже, зазначені вище обставини одночасно свідчать не тільки про прийняття відповідачем Договору про спільну діяльність до виконання, але й про його схвалення.       

        Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

            Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

         Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду.   

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Київсоюзшляхпроект” на рішення Господарського суду м. Києва  від 27.05.2010 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 27.05.2010 року у справі №8/8 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №8/8 повернути до Господарського суду  м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Авдеєв  П.В.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Коршун Н.М.

28.09.11 (відправлено)