донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №30/12пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.,
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:не з»явився
від відповідача1:ОСОБА_1 –за довіреністю б/н від 10.11.2010р.
від відповідача2:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від07.06.2011 року
у справі№30/12пд (суддя Довгалюк В.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк
до відповідачів
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток», м. Донецьк
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Оил», м. Київ
провизнання договору про відступлення права вимоги №2608-10 від 26.08.2010р. недійсним
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток», м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Оил», м. Київ про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2608-10 від 26.08.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.11 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 07.06.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вик Оил», м. Київ до судового засідання не з”явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток», м. Донецьк надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток», м. Донецьк (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Оил», м. Київ (первісний кредитор) був укладений договір №2608-10 про відступлення права вимоги ( далі по тексту –договір), відповідно до п. 1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги належне первісному кредитору і стає кредитором за договором поставки нафтопродуктів №40005337 від 02.01.2008р. між первісним кредитором і боржником. Загальна сума заборгованості, право вимоги за якою передається новому кредитору дорівнює 607 552,38грн.
Договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором ( п.12 договору), підписаний трьома сторонами без розбіжностей і скріплений печатками.
Як стверджує позивач, спірними питаннями є ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, тому договір протиречить вимогам ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України та є недійсним у відповідності до ст. 215 даного кодексу, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2608-10 від 26.08.2010р.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений ( ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, за спірним договором№2608-10 від 26.08.2010р. було відступлено права вимоги за договором поставки нафтопродуктів, який укладений в письмовій формі.
За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Таким чином, посилання позивача щодо необхідності нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги є безпідставним, оскільки норма ст. 657 Цивільного кодексу України встановлює лише обов»язковість нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, а не товарів. Отже, закон не вимагає для даного виду договору саме нотаріальної форми, а ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу не містить імперативної вказівки на обов»язковість нотаріальної форми спірного договору.
Спірна угода за формою і змістом закону не суперечить, відсутні також інші підстави для її визнання недійсною.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів невідповідності договору про відступлення права вимоги №2608-10 від 26.08.2010р. вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв”язку з чим відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2608-10 від 26.08.2010р.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2011 року у справі №30/12пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтком», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2011 року у справі №30/12пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2011 року у справі №30/12пд –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.7 прим:
1 –у справу;
2,3 –позивачу;
4,5 –відповідачам;
6 –ДАГС;
7–ГС Дон. обл.