донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №20/5009/2336/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:не з»явився
від відповідача:не з»явився
від третьої особи: не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАвтогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
на рішення господарського суду Запорізької області
від01.06.2011 року
у справі№20/5009/2336/11 (суддя Гандюкова Л.П.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Запоріжжя
до відповідача
Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_1, м. Запоріжжя
простягнення суми в розмірі 13 429,46грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про стягнення суми в розмірі 13 429,46грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Запоріжжя задоволені в повному обсязі.
Відповідач, Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.11 р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», м. Запоріжжя до судового засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення від 11.07.2011р. та від 19.07.2011р., але через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Відповідач, Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та третя особа, ОСОБА_1, м. Запоріжжя до судового засідання не з”явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 11.07.2011р. та від 12.07.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, ухвалою суд про порушення апеляційного провадження від 06.07.2011р. явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія “Країна” (відповідно до п. 1.2 статуту ПАТ “Страхова компанія “Країна” є правонаступником ВАТ Страхова компанія “Країна” після зміни найменування) та громадянкою ОСОБА_2 був укладений договір автомобільного страхування № 15/016686/ПР/2.1.5.1 ( далі по тексту –договір автомобільного страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов»язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом “Hyundai Accent” держ.номер НОМЕР_1.
За договором автомобільного страхування, страхова сума транспортного засобу складає 84000,00 грн., франшиза за випадком ДТП складає 840,00 грн.
Згідно п.п. 6.1, 6.2, 16.4 договору автомобільного страхування, підлягає відшкодуванню: пряма шкода, заподіяна страхувальнику (вигодонабувачу) у зв’язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків (6.3.1 –6.3.4); необхідні та доцільні витрати, понесені страхувальником (довіреною особою) при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого транспортного засобу; витрати на евакуацію на відстань до 200 км від місця настання страхового випадку, якщо застрахований ТЗ не може рухатись самостійно. Страховик в межах страхової суми здійснює виплату страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану ТЗ в цілому або окремим його деталям чи частинам, з урахуванням франшизи, у результаті настання одного або декількох страхових випадків, а саме: ДТП, незаконне заволодіння ТЗ, протиправні дії третіх осіб, інші випадкові події.
Відповідно до п. 17.6 договору, після виплати страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (регрес), яке мав страхувальник до особи, винної у заподіянні шкоди.
Строк дії договору з 18.10.2008р. по 17.10.2009р. ( п. 8 договору).
02.09.2009р.об 11:00год. на перехресті вул. Кремлівська-вул. Таганська в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ЗАЗ 110307 державний номер НОМЕР_2, що належить АТХ ГУМВС в Запорізькій області, яким керував ОСОБА_1 та “Хюндай Акцент” державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2. і на момент ДТП перебував під керуванням ОСОБА_2., що зафіксовано в довідці ВДАІ м. Запоріжжя №8464954, про що складено протокол про адміністративне порушення.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2009р. №3-3022/09, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, яке сталося 02.09.2009р. по вул. Кремлівська-вул. Таганська в м. Запоріжжя при зіткненні з автомобілем “Hyundai Accent”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 340грн. Даний факт в силу приписів ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, є встановленим та не потребує доказування.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Запорізьким МРЕВ-ДАІ ГУ УМВС України за ВНС НОМЕР_3, легковий хетчбек марки ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності АТГ УМВСУ в Запорізькій області.
За наказом № 25 від 27.07.2009 р. Автогосподарства ГУМВС України в Запорізькій області службовий автомобіль ЗАЗ-110307 державний номерний знак НОМЕР_2 було закріплено за о/у СДСБЕЗ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенантом міліції Кирилюком Ігорем Вікторовичем.
Позивачем був складений страховий акт №15/14301/2.1.5.1 від 15.10.2009р., проведено оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, про що складений звіт № 158 від 14.09.2009р., вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу “Hyundai Accent” д/н НОМЕР_1 складає 16827,47 грн., а за ремонтною калькуляцією № 158/09 від 09.09.2009 р. вартість ремонту складає 18464,71 грн.
За страховим актом визначено розмір страхового відшкодування –13 429,46грн., який був оплачений ОСОБА_2. відповідно до платіжного доручення №595 від 29.10.2009р.
В зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення в порядку регресу суми в розмірі 13 429,46грн. відповідно до ст. ст. 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Стаття 1 Закону України «Про страхування»визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право зворотної вимоги (регресу), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2. до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану ОСОБА_1, шкоду.
Враховуючи, що позивачем заявлені позовні вимоги на підставі ст.ст. 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, то судова колегія дійшла висновку, що між сторонами склалися правовідносини щодо стягнення шкоди.
Оскільки ОСОБА_1, який керував транспортним засобом та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та знаходився у трудових правовідносинах з Автогосподарством Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, тому в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, до страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій було завдано шкоду, перейшло право регресу за договором добровільного страхування майнових інтересів.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем доведено належними та допустими доказами факт заподіяння шкоди робітником відповідача під час виконання ним своїх службових обов»язків, а відповідачем не доведено, що шкода завдана внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області шкоду в розмірі 13 429,46грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2011 року у справі №20/5009/2336/11 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2011 року у справі №20/5009/2336/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2011 року у справі №20/5009/2336/11 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.6 прим:1 –у справу;2,3 –позивачу;4 –відповідачу; 5 –третій особі;6 –ДАГС;7–ГС Запоріз. обл.