донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №20/5009/2110/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:не з»явився
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від02.06.2011 року
у справі№20/5009/2110/11 (суддя Гандюкова Л.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт», м. Дніпропетровськ
до відповідача
Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
простягнення боргу в розмірі 42 829,17грн. з урахуванням інфляційних, пені в розмірі 15 406,14грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт», м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення боргу в розмірі 44 394,01грн. з урахуванням інфляційних, пені в розмірі 17 336,34грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2011р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт», м. Дніпропетровськ задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя основний борг в розмірі 34 018,40грн., інфляційні в розмірі 924,69грн., пеню в розмірі 1 011,23грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт», м. Дніпропетровськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на відсутність у позивача права вимоги на стягнення оплати виконаних робіт, оскільки рахунок направлено лише 02.06.2011р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничої комерційної фірми «Електропромремонт», м. Дніпропетровськ до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 18.07.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 11.07.2011р., але через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника, вимоги апеляційної скарги підтримує. Судова колегія розглянула клопотання та задовольнила.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт” (підрядник) та Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”) (замовник) був укладений договір № 574 про виконання робіт ( далі по тексту –договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого підрядник зобов’язувався виконати ремонт за дорученням замовника електродвигуна ДАЗО-4-560Х-8У1 –зав. № 4294/0004П та електродвигуна ДАЗО-4-560Х-8У1 - зав. № 4294/0005П. Обсяг робіт, вартість обладнання та матеріалів визначаються підписаним сторонам локальним кошторисом з договірною ціною (Додаток 1) за одну одиницю, що є невід’ємною частиною договору. Інші ремонтні роботи оформлюються Додатковою угодою до цього договору.
Вартість робіт за умовами п. 2.1 договору, становить 68036,80 грн. з урахуванням ПДВ за два електродвигуни.
Згідно з п. 4.1 договору оплата виконаних робіт по даному договору здійснюється по факту виконаних робіт протягом 20 банківських днів з дня надходження рахунку від підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) відповідно до строків виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної. Одночасно з актом виконаних робіт підрядник зобов’язаний надати замовнику акт приймання-передачі невикористаних матеріалів і повернути залишок матеріалів (їх відходів), демонтованих вузлів, деталей і конструкцій обладнання. Оплата виконаних і прийнятих робіт замовником здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок, вказаний в розділі “Адреса та реквізити сторін” договору або за згодою сторін, векселями у порядку, встановленому чинним законодавством.
Договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до 19.05.2009р., а в частині гарантійних зобов»язань, до повного їх виконання ( п. 13.1 договору) та підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Позивачем, на виконання умов договору були виконані роботи на суму 34 018,40грн., що підтверджується актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р., який підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Відповідачем зобов»язання з оплати виконаних робіт не виконані, тому на адресу відповідача позивачем направлено претензію за №0212-103 від 02.12.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яка залишена останнім без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнення боргу в розмірі 44 394,01грн., з урахуванням інфляційних, пені в розмірі 17 336,34грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 Цивліьного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, позивачем виконані роботи на суму 34 018,40грн. відповідно до умов укладеного договору, що підтвердужється актом приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний без зауважень.
Враховуючи, що відповідачем не надано обгрунтованих зауважень або претензій щодо якості, обсягу та вартості робіт, судова колегія вважає, що відповідачем прийняті роботи відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на неправлення позивачем рахунку разом з актом виконаних робіт, що є підставою згідно п. 4.1 договору, для здійснення розрахунків відхиляється судовою колегією, оскільки відповідач не звільняється від оплати виконаних робіт. За актом виконаних підрядних робіт №2 за вересень 2008р. визначені які саме роботи виконані та їх вартість. Пунктом 4.1 договору оплата виконаних робіт по даному договору здійснюється по факту виконаних робіт протягом 20 банківських днів з дня надходження рахунку від підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). Крім того, позивачем була направлена претензія від 02.12.2010р., тому відповідач повинен здійснити оплату виконаних робіт в порядку, встановленому ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Тому, суд першої інстанції необгрунтовано посилається тільки на першу частину п. 4.1 договору та дійшов висновку про виникнення права вимоги з моменту направлення рахунку 22.02.2011р.
В зв»язку з тим, що відповідач не надав суду належних та допустих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, пред»явлення зауважень щодо виконаних робіт та виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України своїх зобов»язань щодо оплати виконаних робіт в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя основний борг в розмірі 34 018,40грн.
Крім того, позивачем за розрахунком позовних вимог нараховані інфляційні в розмірі 10 375,61грн. за період з листопада 2008р. по квітень 2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нараховувати інфляційні необхідно було згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України і рекомендацій, викладених у листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. –з січня 2011р. по квітень 2011р., так як претензія була направлена 18.12.2010р. і право вимоги у позивача щодо нарахування інфляційних виникло після закінчення семиденного строку з дня пред»явлення претензії.
Тому, судом першої інстанції неправомірно розраховано інфляційні лише за березень - квітень 2011р. виходячи з того, що за журналом вхідної кореспонденції відповідача рахунок отримано 22.02.2011р. та стягнуто інфляційні в розмірі 924,69грн.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду в цій частині підлягає зміні та стягненню з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя підлягають інфляційні в розмірі 1 598,86грн. з січня 2011р. по квітень 2011р., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України, відмовивши позивачу у стягненні інфляційних в розмірі 8 776,75грн.
В зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань позивачем нарахована пеня в розмірі 17 336,34грн. за період з 10.10.2008р. по 31.05.2011р. згідно п. 10.2 договору, яким визначено, що у разі порушення Замовником строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки нарахування пені повинно здійснюватися згідно приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України і з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Тому, вірним періодом нарахування пені є 26.12.2010р. по 31.05.2011р., в зв»язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні, а стягненню з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя підлягає пеня в розмірі 2 268,05грн., відмовивши позивачу у стягненні пені в розмірі 15 068,29грн.
Щодо стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 1000грн., то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
В підтвердження надання послуг адвокатом позивачем надані договір від 11.05.2011р., який укладений між адвокатом ОСОБА_1. з ОСОБА_2, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №39 на ОСОБА_1., квитанція від 11.05.2011р. на суму 1000грн. про оплату ОСОБА_2.
Позивач за заявою №1856-111 від 25.05.2011р. просить стягнути юридичні послуги в розмірі 1000грн. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог і позивачем не надано ні заяв, ні клопотань згідно вимог вищезазначеної статті. Тому, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув витрати на послуги адвокату в розмірі 582,44грн., в зв»язку з чим позивачу відмовляється у стягненні юридичних послуг в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2011 року у справі №20/5009/2110/11 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються частково на позивача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2011 року у справі №20/5009/2110/11 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2011 року у справі №20/5009/2110/11 змінити в частині стягнення пені, інфляційних та розміру юридичних послуг, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ЗАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 305299, ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 14, р/р 26004107990001 в ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 25021316) основний борг в розмірі 34 018,40грн., інфляційні в розмірі 1 598,86грн., пеню в розмірі 2 268,05грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 357,40грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 144,84грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт” у стягненні юридичних послуг в розмірі 1000грн.»
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2011 року у справі №20/5009/2110/11 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 14, р/р 26004107990001 в ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 25021316) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ЗАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 305299, ЄДРПОУ 00186542) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 2,91грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надрук. 5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5–ГС Запоріз. обл.