донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.08.2011 р.           справа №21/25

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О.Є., Ломовцевої Н. В.,  

за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:не з’явились;

від відповідача:не з’явились;

від третьої особи:ОСОБА_1 –довіреність  № 29738  від  27.07.2011 р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від12.05.2011р.

у справі№21/25 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомкомпанії Limited»Лімасол, Кіпр

до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м. Маріуполь Донецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруспеціалізована державна податкова інспекція по роботі  з великими платниками податків у м. Донецьку

простягнення 32 044,12 доларів США

В С Т А Н О В И В:

Компанія Limited»(далі –Компанія) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі –Порт) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в іноземній валюті у сумі 32 044,12 доларів США.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.04.2011р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі –Інспекція).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №21/25 задоволено позовні вимоги у повному обсязі з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, місцевий господарський суд виходив з того, що грошові кошти у сумі 32 044,12 доларів США відповідачем отримані від позивача без достатніх на те підстав, оскільки згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає 0% до бази оподатковування, тому грошові кошти у сумі 32 044,12 доларів США, що перераховані позивачем при оплаті послуг порту з перевалки експортних вантажів як податок на додану вартість, є такими, що отримані Портом від Компанії без достатніх на то підстав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Порт звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт наголосив, що оскільки відповідачем були наданні окрім іншого супутні послуги, а також те, що ним здійснювалось обслуговування товарів, а не їх експорт, згідно діючого законодавства ставка податку на додану вартість (далі –ПДВ) за надані послуги повинна становити 20%.

В  судовому  засіданні  19.07.2011 р.  представник  відповідача  підтримав  доводи  апеляційної  скарги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому зсіданні 19.07.2011р. та третя особа у судовому засіданні 02.08.2011р. проти скарги заперечували, вважають рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.   

Представник  позивача  та  відповідача  у судове засідання 02.08.2011 р. не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про що свідчать матеріали справи.  

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, з огляду на встановлені ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників учасників процесу, суд встановив наступне.

16.12.2008р. між сторонами був укладений договір №04-6/07/11 (далі - Договір), відповідно до якого Компанія доручає, а Порт приймає на себе зобов'язання по перевалці з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна, які належать Порту, експортних та транзитних генеральних вантажів, а Компанія зобов'язується оплатити виконані портом роботи та надані послуги (п.1.1Договору, а.с.14-27 том 1).

Відповідно до п.6.1 строк дії Договору встановлений з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Додатковою угодою від 10.12.3009р. сторони подовжили дію договору на 2010р. (тобто до 31.12.2010р.). Договір та додаткова угода підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.28, том 1).

Відповідно до п. 4.3.1 Договору вартість вивантаження вантажів з залізничних вагонів (платформ) або автотранспорту, зберігання, завантаження на судно –за діючими у порту правилам і ставкам. Приміткою у Договорі встановлено, що податок на додану вартість оплачується відповідно до чинного законодавства України.

На виконання умов Договору у лютому–червні 2010р. відповідачем були виконані роботи з перевалки експортних вантажів на загальну суму 160 220,61 доларів США (без ПДВ).

Портом для оплати наданих послуг були виставлені  Компанії рахунки на загальну суму 192 264,73 доларів США з урахування ПДВ за ставкою 20%  -                       32 044,12 доларів США, які позивачем у свою чергу були оплачені в повному обсязі.

Вказані факти сторонами у судових засіданнях обох інстанцій та письмових поясненнях по суті не заперечували.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом спору в даній справі є стягнення безпідставно  перерахованих грошових коштів в іноземній валюті у сумі 32 044,12 доларів США, які є сумою нарахованого ПДВ за послуги, пов’язані з перевалкою експортних та транзитних генеральних вантажів з залізничного  та  автомобільного транспорту на морські судна,  отриманих   відповідачем та перерахованих до Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе  за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Як вже встановлено, заявлена до стягнення сума є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства.

Таким чином, оспорювана сума  податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України.

Та обставина, що відповідач розпорядився оспорюваною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому ст. 1212 Цивільного кодексу України не може застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.

Спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів у відповідності до ст.  12 Господарського процесуального кодексу України і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011  р. у справі №  14/209 (02-4/4-14).

Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011 р. у справі № 21/25  підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються на позивача, витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №21/25 - частково задовольнити.  

Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №21/25 - скасувати.

Провадження у справі №21/25 за позовом компанії Limited»Лімасол, Кіпр до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»        м. Маріуполь Донецької області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в іноземній валюті у сумі 32 044,12 доларів США - припинити.

Стягнути з компанії «Jerkon Limited»Лімасол, Кіпр на користь державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»м. Маріуполь Донецької області витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 80,11 доларів США.

Господарському суду Донецької області у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                                        І. В. Приходько

                     Судді                                                                        О. Є. Донець

     Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС