донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2011 р. справа №18/65пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1–за довіреністю;
від відповідача:не з’явились;
від третьої особи: ОСОБА_2. –за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області
від14.06.2011р.
у справі№18/65пд/2011 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м. Луганськ
до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівник-17»м. Стаханов Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорувиконавчий комітет Стаханівської міської ради м. Стаханов луганської області
проспонукання укласти договір
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Машинобудівник-17»(далі –відповідач) про спонукання укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору позивача від 01.01.2011 № 29.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.05.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено виконавчий комітет Стаханівської міської ради (далі –третя особа).
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №18/65пд/2011 у позові відмовлено з мотивів необґрунтованості. Зокрема, суд виходив з того, що проект договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору позивача від 01.01.2011 № 29, не містить усіх істотних умов, встановлених Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; вказаний проект договору не відповідає типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, позивач не обґрунтував та не підтвердив доказами розмір тарифів на водопостачання та водовідведення, та обсяг постачання питної води і прийому стоків на 2011 рік, які вказані у проекті договору, запропонованому відповідачу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити і зобов’язати відповідача укласти спірний договір.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у проекті спірного договору усіх істотних умов. Крім того, зазначив, що судом зроблено хибний, на його думку, висновок що спірний договір повинен укладатись на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 933 ), оскільки позивач не є «виконавцем послуг», а вказаний типовий договір укладається з виконавцем послуг та фізичною особою. Також заявником апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов помилкового висновку, що є необґрунтованим розмір тарифів на водопостачання та водовідведення, та обсяг постачання питної води і прийому стоків на 2011 рік, які вказані у проекті договору, оскільки судом не було зобов’язано надати вказані докази, а рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008р. №22/11 затверджені тарифи на послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування.
У судовому засіданні 02.08.2011 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Третя особа у судовому засіданні 02.08.2011 р. проти апеляційної скарги заперечувала, вважає рішення суду прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права., надала відзив б/н від 27.07.2011 р.
У судове засідання 02.08.2011р. представник відповідача не з'явися, відзив на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи про що свідчить поштове повідомлення № 9401300444676.
Враховуючи те, що явка учасників процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.
01.01.2011р. позивачем листом № 373 від 27.12.2010р. було направлено відповідачу два примірники проекту договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2011 № 29. Вказаним проектом договору передбачено, що позивач –виробник послуг зобов’язується надавати відповідачу, як споживачу, послуги з водопостачання та водовідведення, а останній зобов’язується надавати ці саме послуги мешканцям житлового будинку, а також своєчасно та у повному обсязі здійснювати позивачу оплату за надані послуги.
Відповідач у відповіді від 10.01.2011р. відмовився від укладення вищевказаного договору посилаючись на те, що він не має можливості забезпечити виконання обов’язків, встановлених Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; є неприбутковою організацією, не має розрахункового рахунку, штатного розпису; що подібні договори повинні укладатися позивачем з власниками квартир, як це має місце на теперішній час.
Оскільки спірний договір є обов’язковим в силу закону позивач звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача укласти з ним договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору позивача від 01.01.2011р. № 29.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Зокрема, статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
За змістом ст.179 Господарського кодексу України, статей 19-20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, укладення договору про надання послуг з питного водопостачання є обов’язковим для сторін в силу закону.
Як вбачається з п.2.2 Статуту відповідача, підприємство створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 17 по вулиці Одеська в місті Стаханов, зокрема, для забезпечення сприяння членам об’єднання в отриманні житлово-комунальних послуг.
На підставі наказу Фонду комунального майна м. Стаханова від 06.11.2009р. №164 за актом приймання-передачі житлового фонду від 16.11.2009р. на баланс відповідача був переданий житловий будинок, розташований за адресою: м. Стаханов Луганської області, вул. Одеська, 17.
Відповідно до статей 1, 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги»постачання холодної води споживачам та водовідведення є комунальними послугами.
Відповідно до положень ст. 19 вказаного Закону, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при цьому виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 4 ст. 19 Закону).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно матеріалів справи у відповідності до ч. 3 ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» позивач є одночасно виробником та виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.
Вказаним спростовуються доводи скаржника, що позивач не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом
Згідно ст. 29 Закону «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. При цьому у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Відповідально до ч. 1 ст. 19 вказаного закону послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.
Оскільки суд прийшов до висновку, що відповідач є балансоутримувачем багатоквартирного будинку, а позивач є виконавцем, то договір на надання комунальних послуг з постачання холодної води та водовідведення, що є обов’язковим для укладення за законом, повинен укладатися між балансоутримувачем (споживачем, відповідачем) та виконавцем (позивачем).
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що у спірному проекті договору відсутні встановлені актами законодавства істотні умови.
Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки передбачені положеннями ст. 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, як-то: порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі зниження їх якості; порядок визначення якості наданих послуг; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); порядок здійснення ремонту, дійсно відсутні у спірному проекті договору.
За таких обставин доводи апелянта в цієї частині також не приймаються колегією суддів до уваги.
Положеннями ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Як вже встановлено, споживачем за спірним проектом договору є відповідач, а виконавцем (виробником) є позивач.
Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933), передбачає у якості споживача послуги власника (наймача) житлового приміщення.
За наявності вказівки закону на обов’язковість укладення договору між сторонами на основі типового, зважаючи на відсутність затвердження повноважними державними органами відповідного типового договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач при складанні проекту договору, запропонованого відповідачу, повинен був враховувати положення вищевказаного типового договору, з урахуванням особливостей статусу сторін і характеру їх відносин.
Проте, вищевказані положення типового договору відсутні у проекті договору, який запропоновано позивачем відповідачу.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтування доказами розміру тарифів на водопостачання та водовідведення та обсягу постачання питної води і прийому стоків на 2011 рік, які вказані у проекті договору, запропонованому відповідачу з огляду на те, що рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008р. №22/11 затверджені тарифи на послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування згідно положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, вказане не спростовує висновків суду, тому судова колегія апеляційної інстанції вважає, що у позові про спонукання укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору позивача від 01.01.2011р. № 29 судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта як такі, що не підтверджені матеріалами та необґрунтовані.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №18/65пд/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №18/65пд/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №18/65пд/2011 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
Н. В. Ломовцева
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЛО
5-ДАГС