донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2011 р. справа №28/13пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.,
за участю
представників сторін:
від позивача:не з’явились;
від відповідача:ОСОБА_1 –за довіреністю;
від третьої особи:ОСОБА_2 –за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Земельний банк»м. Харків
на рішення господарського суду Донецької області
від12.05.2011р
у справі№ 28/13пн (головуючий суддя Курило Г.Є., судді Лейба М.О., Риженко Т.М.)
за позовомпублічного акціонерного товариства «Земельний банк»м. Харків
до публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачавідкрите акціонерне товариство «МОДЕЛЬ ВСЕСВІТУ»м. Харків
прозобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал»(далі –відповідач) про зобов’язання зарахувати грошові кошти, вклад в сумі 12 000 000грн. на депозитний рахунок №16138178798098, проценти в сумі 164 383,56 грн. на рахунок № 1518101334828, а також зобов’язати відповідача нарахувати проценти на суму вкладу за період з 31.05.2010р. по 25.12.2010р. в розмірі 10% річних.
У ході розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог №02-15/3949 від 21.01.2011р., в якій просить суд зобов’язати відповідача зарахувати грошові кошти, вклад в сумі 12 000 000грн. на депозитний рахунок №16138178798098, проценти в сумі 164 383,56грн. на рахунок №16183178798098, а також зобов’язати відповідача нарахувати проценти на суму вкладу за період з 31.05.2010р. по 25.12.2010р. в розмірі 10% річних. Вказану заяву прийнято судом першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. до участі у розгляді справі №28/13пн залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство „Модель Всесвіту” (далі –третя особа).
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №28/13пн у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі з мотивів їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки відповідач здійснюючи списання коштів з рахунку позивача, діяв в межах наданих йому позивачем повноважень за договором № 01/05/2010-ЦБ та ці дії не порушують норми чинного законодавства; крім того, сума вкладу за період з 31.05.2010 р. по 25.12.2010 р. не знаходилась на вкладному рахунку позивача, тому немає підстав для нарахування за вказаний період процентів в розмірі 10% річних.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального. Зокрема, апелянт наголосив, що, на його думку, відповідач не мав права у період мораторію вчиняти будь-які дії щодо отримання коштів в рахунок виконання зобов’язань по договору № 01/05/2010-ЦБ, у тому числі шляхом договірного списання. Крім того, скаржник зазначив, що договір застави № 01/5/2010-ЦБ від 05.05.2010р. не є договором про надання банківських послуг, а договір № 08-05-22/Д від 22.05.2008 р. передбачає списання коштів як складову частину механізму звернення стягнення на предмет застави.
Також, заявник апеляційної скарги посилався на те, що за умови порушення відповідачем вимог постанови Національного банку України (далі - НБУ) висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення представника НБУ до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору порушує норми діючого законодавства.
У судове засідання 02.08.2011 р. представник скаржника не з’явився, поважних причин неявки не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи про що свідчить поштове повідомлення № 6105706907376.
Відповідач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу та судовому засіданні 02.08.2011 р. проти вимог скаржника заперечували, вважають рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, строки розгляду апеляційної скарги, які визначені статтею 102 ГПК України, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників відповідач та третьої особи, суд встановив наступне.
22.05.2008 р. між відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (правонаступником якого є відповідач) та Харківським акціонерним комерційним „Земельний банк” (правонаступником якого є позивач) був укладений договір банківського вкладу №08/05/22/Д (далі - Договір банківського вкладу), відповідно до умов якого вкладник (позивач) передав, а банк (відповідач) прийняв на вклад на умовах цього договору грошові кошти в сумі 12 000 000 грн. на строк з 22.05.2008р. до 21.05.2010р. (п.1.1, а.с.13 том 1).
Залишок, що не може бути знятий вкладником з рахунку складає 12 000 000грн. При виникненні обтяжень, відносно майнових прав на грошові кошти, розташовані на вкладному рахунку, залишок, що не може бути знятий з рахунку, дорівнює сумі зобов’язання перед кредитором (п. 2.4).
05.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (правонаступником якого є відповідач) та третьою особою був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д01/05/10 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов’язаний передати у власність покупця (третій особі), а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, цінні папери, що перелічені в п. 1.1 даного договору (а.с. 78-80 том 1)
Відповідно до п. 3.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів покупець приймає на себе зобов’язання у строк до 16-00 21.05.2010р. перерахувати грошові кошти у сумі 12 170 958,91грн. на розрахунковий рахунок продавця №3641698001 у ВАТ „АКБ „Капітал”.
Згідно з додатковим договором №1 від 07.05.2010р. до Договору купівлі-продажу цінних паперів сторони визначили, що продавець приймає на себе зобов’язання передати у власність покупцю цінні папери. Продавець зобов’язується впродовж 5 банківських днів з дня отримання грошових коштів в рахунок оплати цінних паперів та письмової заяви покупця надати зберігачу письмове розпорядження на списання цінних паперів з власного рахунку в цінних паперах покупця № 005002 у зберігача ТОВ „ПІРС”, код ПРАТ „ВДЦП” №1114, а також в той же строк підписати з покупцем Акт прийому-передачі цінних паперів (а.с.81 ом 1).
05.05.2010р. між відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (правонаступником якого є відповідач) та позивачем був укладений договір застави майнових прав № 01/05/10-ЦБ (далі - Договір застави), відповідно до умов якого заставою за цим договором забезпечено виконання покупцем зобов’язань, що випливають з Договору купівлі –продажу цінних паперів, укладеного між ВАТ „Модель Всесвіту” і ВАТ „Акціонерно-комерційний банк „Капітал”, та з усіх додаткових угод до нього, які укладені на теперішній час та можуть бути укладені в майбутньому, а також зобов’язань заставодавця які випливають з умов цього договору (п. 1.1, а.с. 10-12 том 1).
Пунктом 2.1 Договору застави визначено, що в забезпечення виконання основного зобов'язання, зазначеного у розділі 1 цього договору, заставодавець (позивач) передає в заставу заставодержателю (відповідачу) майнові права, а саме право вимоги грошових коштів в сумі 12 000 000 грн., що знаходяться на вкладному рахунку заставодавця №16138178798098 у ВАТ „АКБ „Капітал” код банку 334828 за договором банківського вкладу № 08-05-22/Д від 22 травня 2008р., який укладений між заставодавцем та банком. При цьому, згідно п. 2.1.1 Договору застави, на вкладному рахунку заставодавця знаходяться грошові кошти в сумі 12 000 000 грн., строком до 21.05.2010р., з відсотковою ставкою по вкладу 10% річних.
Заставодержатель має право згідно до розділу 7 даного договору самостійно списувати з вкладного рахунку заставодавця у відповідному розмірі грошових коштів за цінні папери та відсотків за договором купівлі-продажу та здійснювати погашення будь-якої заборгованості покупця при настанні строку відповідно платежу (п. 5.1.4).
Заставодержатель має право в порядку звернення стягнення відповідно до розділу 8 даного договору реалізувати (відступити або прийняти) предмет застави та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги з виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу та даним договором, визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату грошових коштів за цінні папери та відсотків, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат утримання та зберігання предмета застави, а також витрат, пов’язаних зі зверненням стягнення на предмет застави (п. 5.1.6).
Підставою звернення стягнення на предмет застави та дострокового виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу та/або даного договору є: невиконання, неналежне виконання чи порушення заставодавцем будь-якої умови цього договору; невиконання, неналежне виконання чи порушення покупцем будь-якої умови купівлі-продажу; надання заставодавцем недостовірної інформації стосовно предмета застави; ліквідація або порушення справи про банкрутство відносно заставодавця або кримінальної справи відносно посадових осіб заставодавця (п. 8.2).
05.05.2010 р. між позивачем (кредитор) та третьою особою (боржник) був укладений Договір зворотної вимоги (регресу) (далі - Договір зворотної вимоги), відповідно до умов якого у разі якщо ВАТ „АКБ „Капітал” на підставі укладених з кредитором договорів: банківського вкладу № 08-05-220/Д від 22.05.2008р., у всіх додаткових угод до нього та застави майнових прав №01/05/2010-ЦБ від 05.05.2010р., у всіх додаткових угод до нього здійснити звернення стягнення на визначені вказаним договором застави майнові права, кредитор набуває право зворотньої вимоги до боржника в повному обсязі майнових прав, на які фактично звернено стягнення (п. 1, а.с. 71 том 1).
Крім того, згідно п. 2 Договору зворотної вимоги, боржник зобов’язується виконати регресні вимоги кредитора за цим договором протягом 3 (трьох) місяців з моменту отримання письмового повідомлення кредитора про виконання зобов’язання, яке забезпечене договором застави майнових прав №01/05/2010-ЦБ від 05.05.2010р. і всіма додатковими угодами до нього, за рахунок цього забезпечення, зі сплатою 10 відсотків річних, що нараховується протягом зазначеного у цьому пункті строку.
Постановою Правління НБУ № 231 від 11.05.2010р. призначено у ПАТ „Земельний банк” тимчасову адміністрацію строком на 6 місяців з 12.05.2010р. по 11.11.2010р., введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці з 12.05.2010р. по 11.08.2010р.
Постановою Правління НБУ №375 від 30.07.2010р. з 02.08.2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства „Земельний банк”, призначено ліквідатором фізичну особу –незалежного експерта (за договором з НБУ) Угрімова О. М.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що покупець (третя особа), всупереч п. 3.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів, у строк до 16-00 21.05.2010р. не перерахував грошові кошти у сумі 12 170 958,91грн. на розрахунковий рахунок продавця (відповідача).
У зв’язку з зазначеним, відповідач здійснив списання коштів з рахунків № 16138178798098, № 16183178798098 позивача на загальну суму 12 164 383,56 грн. з призначенням платежу: «списання грошових коштів відповідно п. 7.1 договору застави», що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з особових рахунків позивача за 31.05.2010 р. (а.с.82 том 1).
У зв’язку з зазначеними обставинами позивач листом №02-15/1690 від 30.06.2010р. повідомив третю особу, що згідно п. 1 Договору зворотної вимоги (регресу) ПАТ „Земельний банк” отримав право зворотної вимоги до ВАТ „Модель Всесвіту” в повному обсязі майнових прав, на які фактичне звернено стягнення.
Відповідач направив на адресу позивача лист №9/3936 від 12.10.2010р. з повідомленням про відсутність зобов’язань ВАТ „АКБ „Капітал” перед ПАТ „Земельний Банк” за договором банківського вкладу № 08-05-22/Д від 22.05.2008р. (а.с.85 том 1).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається те, що оскільки Договір застави не є угодою про надання банківських послуг, то пункти 7.1, 7.2 Договору застави становлять складову частину механізму звернення стягнення на предмет застави, проте, судова колегія не може погодитись з вказаними доводами з огляду на наступне.
За умовами п. 8.4 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем: на підставі рішення суду; в позасудовому порядку відповідно до статей 26-28, 32 ЗУ „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. При цьому спосіб звернення стягнення визначається заставодержателем самостійно.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, що кореспондується ст. 23 Закону України „Про заставу”, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.
Пунктами 7.1, 7.2 Договору застави передбачено, що заставодавець доручає заставодержателю на виконання основного зобов'язання самостійно здійснювати списання коштів з рахунків заставодавця. Право заставодержателя здійснювати списання коштів передбачено також п. 5.1.4 Договору застави.
Одним із способів розпорядження власником грошовими коштами є їх переказ, порядок якого в межах України визначається Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Положеннями п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб, у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою, договірне списання –це доручення довірителя повіреному списати кошти з рахунку довірителя.
Отже, чинним законодавством та Договором застави визначено, що позасудовим способом звернення стягнення на передане в заставу право грошової вимоги є відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги.
Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає свободу сторін при укладенні договору, зокрема: сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства; право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані ними; правом відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно з приписами ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Вивчивши зміст Договору застави, судова колегія прийшла до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить у собі елементи договору застави та договору доручення, що не суперечить зазначеним вимогам законодавства.
Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Як вже встановлено, відповідач здійснив списання коштів з рахунків № 16138178798098, № 16183178798098 позивача на загальну суму 12164383,56грн. з призначенням платежу: «списання грошових коштів відповідно п. 7.1 договору застави», тобто списання коштів здійснювалось саме на умовах та на виконання Договору застави.
На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що здійснене відповідачем списання коштів з рахунків позивача є виконанням доручення позивача за умови виконання Договору, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі наголосив, що, на його думку, відповідач не мав права у період дії мораторію вчиняти будь-які дії щодо отримання коштів позивача у рахунок виконання його зобов’язань, у тому числі шляхом договірного списання. Вказані доводи також не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі –Закон) мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. При цьому, згідно приписів ст. 85 Закону, НБУ під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію: забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.
З аналізу вищевказаних статей можна зробити висновок, що передбачена законом заборона протягом дії мораторію на здійснення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, не поширюється на здійснення списання коштів відповідачем за дорученням позивача, оскільки вказані юридично значимі дії за правовою природою не є «зверненням стягнення», а є використанням договірних правомочностей.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що тимчасовий адміністратор позивача скористався своїм правом згідно статей 80, 85 Закону ініціювати припинення операцій банку або порушив питання щодо розірвання договору застави.
Також з матеріалів справи вбачається, що предмет застави за Договором застави не включено до складу ліквідаційної маси згідно положень ст. 96 Закону та до переліку вимог кредиторів відповідача.
Враховуючі вищевикладене, вірними є висновки місцевого господарського суду, що відповідач, здійснюючи списання коштів з рахунку позивача, діяв в межах наданих йому позивачем повноважень та ці дії не порушують норми чинного законодавства. Тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача зарахувати грошові кошти (вклад) в сумі 12 000 000грн. на депозитний рахунок №16138178798098, проценти в сумі 164 383,56 грн. на рахунок №16183178798098 є необґрунтованими та такими, що правомірно не задоволені судом першої інстанції.
Оскільки суд прийшов до висновку, що сума вкладу не знаходилась на вкладному рахунку позивача за період з 31.05.2010р. по 25.12.2010р., місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати проценти на суму вкладу за період з 31.05.2010р. по 25.12.2010р. в розмірі 10% річних.
Від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Національний Банк України..
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки НБУ, у зв’язку з чим судом першої інстанції у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено правомірно.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи скаржника не підтверджені матеріалами справи і колегією суддів до уваги не приймаються як необґрунтовані та юридично неспроможні.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №28/13пн ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Земельний банк»м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №28/13пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. у справі №28/13пн –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
Н. В. Ломовцева
Надруковано: 6 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-треітй особі
4-у справу
5-ГСДО
6-ДАГС