донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.08.2011 р.           справа №35/337

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:    

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Бойко І.А., Зубченко І.В.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з’явився;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1 по дов.

          Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу  Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ

на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011р. (повний текст від 21.06.2011р.) у справі №35/337 (Мальцев М.Ю.)

за позовом Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ

до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь

про стягнення 70 151,16грн.

а також за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь

до Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ

про визнання недійсним п.4 Угоди про новацію №0163/15-09 від 02.02.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь, про стягнення заборгованості в розмірі 70 151,16грн.

Відповідач, в свою чергу, подав до господарського суду зустрічний позов до Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»про визнання недійсним пункту 4 Угоди про новацію №0163/14/09 від 02.02.2009р.

28.01.2010р. відповідач уточнив зустрічні позовні вимоги та просив місцевий господарський суд визнати недійсним пункт 4 Угоди про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р., укладеного між ВАТ «МК «Азовсталь»та КВ «Артемівськміськелектроавтотранс».

Рішенням від 16.06.2011р. господарський суд Донецької області відмовив повністю у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог. Свій висновок щодо відмови у первісних позовних вимогах місцевий господарський суд обґрунтував тим, що матеріалами справи підтверджене виконання відповідачем нового зобов’язання згідно Угоди про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р., а позивачем не доведено обов’язок відповідача з оплати суми заборгованості згідно з умовами договору про переведення боргу №0163/13/09 від 30.01.2009р. Щодо зустрічних позовних вимог, то суд першої інстанції, пославшись на відсутність у спірному пункті 4 Угоди про новацію будь-яких невідповідностей вимогам чинного законодавства, відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.

Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог КП «Артемівсьміськелектроавтотранс»до ПАТ «МК «Азовсталь»про стягнення 70 151,00грн. та прийняти  в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що пункт 4 Угоди про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р. закріплює, що сторони не мають претензій один до одного лише в разі повного і своєчасного виконання пункту 3 спірної угоди про новацію,згідно якого відповідач був зобов’язаний перерахувати позивачу грошові кошти в розмірі 1 332 871,94грн. Разом з цим, за твердженням скаржника, сторонами не заперечувався факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання станом на 01.04.2009р. на всю суму заборгованості.

Крім того, заявник апеляційної скарги наголошує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не визнав спірний пункт 4 Угоди  недійсним, а отже, порушивши норми матеріального права, безпідставно відмовив у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Також, 03.08.2011р. на адресу апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшла телеграма, в якій останній наполягав на задоволенні апеляційних вимог та просив розглянути апеляційну скаргу у справі №35/337 без участі свого представника.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2009р. між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу»(первісним боржником), Відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь»(новим боржником) та КП «Артемівськміськелектроавтотранс»(кредитором) було укладено  договір №0163/13/09 про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник перевів на нового боржника загальний борг (грошове зобов’язання) у розмірі 1 403 023,10грн., а новий боржник зобов’язався виконати зобов’язання первісного боржника  на вищевказану суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора або іншим засобом, не забороненим діючим законодавством України.

В подальшому, 02.02.2009р. між ВАТ «МК «Азовсталь»(комбінатом) та КП «Артемівськміськелектроавтотранс»(підприємством) було укладено Угоду про новацію №0163/15/09, пунктом 3 якої, керуючись ст. 604 ЦК України, дійшли згоди про припинення первісного зобов’язання комбінату ( в розмірі 1 403 023,10грн.) та усіх пов’язаних з ним додаткових зобов’язань шляхом його заміни новим зобов’язанням. Згідно нового зобов’язання, комбінат перераховує підприємству грошові кошти у сумі 1332871,94грн. в наступному порядку: 133287,19грн. - до 10.02.2009р., 199930,79грн. - до 01.03.2009р., 999653,96грн. - до 01.04.2009р., а підприємство приймає виконання нового зобов’язання як належне.

Згідно п.4 угоди про новацію, сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної по договору №0163/13/09 від 30.01.2009р. про переведення боргу у разі належного виконання п. 3 даної угоди до 01.04.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2009р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою №01/612, в якій у зв’язку з несвоєчасним виконанням останнім умов угоди про новацію та керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України просив перерахувати заборгованість в розмірі 70 151,16грн. Проте відповідач за первісним позовом листом №0163/2412 від 02.09.09р. відмовився виконати вимоги позивача пославшись на те, що вони необґрунтовані, оскільки зобов’язання за угодою про новацію виконані ним у повному обсязі.

Вищевикладені обставини зумовили звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 70 151,16грн. заборгованості.   

Так, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з цим, за приписами ч.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, згідно з матеріалами справи, в результаті укладення угоди про новацію між сторонами припинилось первісне зобов`язання з виконання договору №0163/13/09 від 30.01.2009р. про переведення боргу та виникло нове –за угодою про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом сплатив зазначену в п.3 угоди про новацію суму заборгованості в розмірі 1 332 871,94грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: меморіальних ордерів №3000327295 від 17.02.2009р. на суму 133 287,19грн., №3000328714 від 27.02.2009р. на суму 199 930,79грн., платіжних доручень №3000332698 від 14.04.2009р. на суму 499 826,98грн. та №3000334547 від 30.04.2009р. на суму 499 826,98грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, що хоча зобов’язання і було виконано з порушенням встановленого в п. 3 угоди про новацію строку, тобто пізніше ніж 01.04.2009р., вищевказаною угодою не передбачено будь-яких наслідків для відповідача за первісним позовом у разі порушення строку виконання зобов’язань за нею. Крім того, пункт 4 угоди про новацію не містить обумовлень стосовно повернення сторін до первісного зобов’язання у разі його неналежного виконання.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість первісних  позовних вимог, у зв’язку з чим первісний позов задоволенню не підлягає.

Стосовно вимог відповідача за зустрічним позовом про визнання недійним п.4 угоди про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз’яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 ГПК України).

В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Донецької області 12.04.2010р. було винесено рішення у справі №14/33пд за позовом Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь про визнання угоди недійсною, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною угоди про новацію №0163/15/09 від 02.02.2009р.

Стаття 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У вищевказаному рішенні суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з не доведенням позивачем ані незаконності змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідності волі та волевиявлення сторін.   

Разом з цим, переглядаючи зустрічні позовні вимоги про визнання пункту 4 угоди про новацію недійсним з підстав його невідповідності ст. 604 ЦК України, судова колегія також дійшла висновку про їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, спірний пункт не містить будь-яких застережень щодо повернення сторін до первісного зобов’язання. За таких обставин, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.   

 З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011р. у справі №35/337 ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судові витрати зі сплати державного мита за подання  апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103,                 ст.105 ГПК України,  Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011р. (повний тексті від 21.06.2011р.) у справі №35/337 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Артемівськміськелектроавтотранс»м. Артемівськ на рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2011р. (повний текст від 21.06.2011р.) у справі №35/337  –залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач):          Н.В. Будко

Судді:          І.А. Бойко

          І.В. Зубченко

          Надруковано примірників –5

          1-у справу

          1-позивачу

          1-відповідачу

          1-господарському суду

          1-ДАГС