КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2011 № 53/271
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданова С.О.
Тищенко О.В.
при секретарі: Карнафель О.В.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 – довіреність №б/н від 20.10.2010;
від відповідача: не з’явився;
від третьої особи: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2010
у справі № 53/271 (Грєхова О.А. .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС”
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача Зовнішньоторговельне підприємство "МАГ"
про стягнення 7580,37 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС” (далі – позивач) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення 7580,37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі №53/271 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС” задоволено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків щодо оплати за перевезення, доводи позивача відповідачем не спростовані.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі №53/271 скасувати та винести постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС” у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що вимоги апеляційної скарги позивач не визнає та повністю погоджується з прийнятим Господарським судом міста Києва рішенням.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2010 апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.01.2011.
В судове засідання 19.01.2010 з’явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС”.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте не забезпечила явку в судове засідання 19.01.2011 своїх представників.
Відповідно до пункту 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також у зв’язку з ненадходженням від відповідача заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС” в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі №53/271 без змін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд:
ВСТАНОВИВ:
02.02.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОВ СП „ДАТЕКС” отримало від Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 заявку №1 від 02.02.2010 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Лисичанськ, Україна – м. Комсомольськ, Україна – м. Галле, Німеччина.
Дата завантаження 03-04.02.2010 в м. Лисичанськ, дата розвантаження 10-11.02.2010.
Згідно з умовами заявки №1 вартість транспортування вантажу становить 1100 Євро по курсу НБУ на момент прийняття заявки.
Офіційний курс НБУ станом на 02.02.2010 становив 1112,9426 грн. за 100 Євро. Таким чином вартість послуг становить 12 242,37 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач 02.02.2010 в якості передоплати за транспортно-експедиційні послуги сплатив на користь позивача 5000,00 грн.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7242,37 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
В силу частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
В силу положень статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту від 07.08.1996 №228/253, виконання положень якої є обов'язковим всіма суб'єктами підприємницької діяльності установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення, надання такого роду послуг можливе лише за наявності первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, подорожнього листа вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України), товарно-транспортної накладної - типова форма N 1-ТН та талону замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).
Відповідно до пунктів 11.3, 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Подорожнім листом №078427 вантажного автомобіля д.н.з. 17308 КМ/АІ 6834 ХХ в міжнародному сполученні, копію якого долучено до матеріалів справи встановлено, що підставою для здійснення даного перевезення є заявка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 №1 від 02.02.2010.
Зобов’язання зі здійснення перевезення вантажу згідно з заявкою позивач належним чином виконав, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.02.2010 та міжнародною товарно-транспортною накладною № 021920, з яких вбачається, що перевезення здійснювалося за маршрутом встановленим у заявці та автомобілем д.н.з. 17308 КМ/АІ 6834 ХХ, який також погоджений сторонами в заявці.
Крім того, дією відповідача яка свідчить про його волю до настання відповідних правових наслідків є внесення на рахунок позивача передоплати в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. В призначенні платежу зазначено: “Передплата за транпс.-експед. послуги зг. рах. № 46 від 02 лютого 2010 року без ПДВ”.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою №30 від 14.07.2010 про сплату заборгованості. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав суду належним чином засвідчені копії фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 20.07.2010.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, відповідач повинен був у строк до 28.07.2010 оплати позивачу борг в повному обсязі.
Оскільки, відповідачем не виконаний обов’язок щодо оплати в повному обсязі наданих послуг, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 242,37 грн.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі №53/271 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 у справі №53/271 залишити без змін.
3. Матеріали справи №53/271 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Тищенко О.В.
21.01.11 (відправлено)