донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.07.2011 р. справа №5/5009/837/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 –за довіреністю;
від відповідача:ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від06.05.2011р.
у справі№5/5009/837/11 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»м. Запоріжжя
простягнення 148 387,17 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж» (далі –відповідач) про стягнення боргу у розмірі 110 522, 50 грн., інфляційних в сумі 29702,07грн., 3% річних у розмірі 8162,60грн.
У ході розгляду справи 05.05.2011р., відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг у розмірі 110 522,50грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 позовні вимоги позивача задоволені частково з мотивів їх доведеності та обґрунтованості та присуджено до стягнення з відповідача борг у розмірі 110 522,50грн. В частині стягнення суми інфляційних та 3% річних провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в задоволеній частині та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 110 522,50грн.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції невірно визначив подію, з якої сторони пов’язують виникнення у відповідача зобов’язання сплатити кошти та безпідставно застосував положення ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. Скаржник також наголосив, що строк оплати пред’явленої до стягнення суми не настав оскілки сплата 132 037,50 грн. (10% від 1 320 375 грн.) має бути здійснена відповідачем протягом трьох банківських днів з дати підписання повноважними представниками сторін Акту виконаних робіт з шеф-інструктажу, тому зважаючи на те, що позивачем не проводився шеф-інструктаж та Акт виконаних робіт з шеф-інструктажу сторонами не підписувався, тому зобов’язання сплатити 132 037,50 грн. у відповідача не настало. Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що немає жодних підстав вважати ТОВ «Промспецмонтаж»таким, що недобросовісно перешкоджав обов’язку оплатити 10% ціни договору, оскільки баштовий кран не може бути встановлений (змонтований) за об’єктивних обставин, які залежить від багатьох умов, а не тільки від волі відповідача. Також відповідач зазначив, що в порушення умов договору №68/п позивач поставив відповідачу некомплектний товар - за відсутності Реєстратора параметрів крана (країна виробник –Україна), у зв’язку з чим на адресу позивача відповідачем був направлений лист з повідомленням про неналежне виконання умов договору щодо комплектності товару, який залишений без відповіді.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Також апелянтом 19.07.2011р. надано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду по суті господарським судом м. Києва справи №52/258 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»про повернення несплачених коштів та стягнення збитків в сумі 13 908грн. У підтвердження викладених в клопотанні обставин надав копії відповідного позову та ухвали господарського суду м. Києва від 30.06.2011р. у справі №52/258.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання апелянта задоволенню не підлягає, оскільки колегія суддів не вбачає ознак неможливості розгляду даної справи до вирішення по суті вищезазначеної. Крім того, скаржником не доведено того, що рішенням господарського суду м. Києва у справі №52/258 можуть бути встановлені обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини можуть бути такими, що мають значення для даної справи.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.
02.06.2008р. між сторонами був укладений договір поставки № 68/п (далі –Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити баштовий кран R54/16 висотою 46,35 м., а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити його в порядку та розмірах, визначених цим договором (п.1.1 Договору).
Згідно п. 6.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за договором. Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.
Ціна договору включає вартість товару (1 318 860 грн.) та вартість робіт з шеф-інструктажу товару (1 515 грн.) та складає 1 320 375грн., в тому числі ПДВ (20%) –220 062,50 грн. (п.п., 4.1, 4.1.1, 4.2 Договору).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у судових засіданнях обох інстанцій, позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу баштовий кран R54/16 висотою 46,35 м згідно видаткової накладної №СН-0000051 від 16.07.2008 р. на суму 1 318 860 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача ОСОБА_3, яка діяла за довіреністю ЯОС №395412 від 10.07.2008 р.
Відповідачем у свою чергу на виконання умов договору, було сплачено всього 1 208 337,50грн., а саме:
- 50% від ціни договору в якості передоплати за товар двома платежами: 05.06.2011 р. у сумі 10 187,50 грн., 06.06.2008 р. у сумі 650 000 грн., що підтверджується копіями виписок банку по рахунках відповідача;
- 40% від ціни договору поставленого товару у сумі 528 150 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку відповідача за 18.07.2008 р.;
- відповідач 26.05.2009 р. сплатив 20 000грн. в рахунок оплати за Договором, що підтверджується копією виписки по рахунку відповідача за 26.05.2009 р.
Позивач направив на адресу відповідача претензію №110 від 29.10.2010р. з вимогою в семиденний строк перерахувати суму основного боргу 110 522,50грн. за поставлений за Договором товар, що підтверджується копіями фіскального чеку №3139 від 02.11.2010 р. та описом вкладання у цінний лист від 02.11.2010 р. Відповідач відповіді на претензію не надав, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розглянувши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним та має ознаки договору поставки та договору про надання послуг, тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосування положення Глав 54 (§3), 63 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З аналізу викладеної норм вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника передати товар відповідає обов'язок покупця цей товар прийняти та оплатити.
Згідно з п. 4.3 Договору розрахунки здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
- сума у розмірі 50% від ціни договору (в тому числі ПДВ–20%) –протягом 7-ми банківських днів з дати підписання договору;
- сума у розмірі 40% від ціни договору (в тому числі ПДВ–20%) –протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на товар;
- сума у розмірі 10% від ціни договору (в тому числі ПДВ–20%) –протягом 3-х банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт з шеф-інструктажу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач в обґрунтування скарги посилається на те, що, на його думку, у нього не виникло обов’язку сплатити частину боргу, оскільки сторонами не підписувався акт виконання робіт з шеф-інструктажу згідно п. 4.3 Договору, проте вказані доводи не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно п.3.2 Договору зобов’язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.
Як вбачається з матеріалів справи видаткова накладна №СН-0000051 від 16.07.2008р. підписана представниками сторін, тому зобов’язання позивача з поставки товару вважаються виконаними та право власності на товар перейшло до відповідача згідно п. 3.4 Договору.
Відповідач проти вказаних обставин у письмових та усних поясненнях по суті не заперечував.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 110 522, 50 грн. є залишком несплаченої відповідачем за умовами Договору вартості товару (з урахуванням часткової оплати) і не містить у собі вартість послуг з надання шеф-інструктажу в сумі 1 515 грн. Вказані обставини підтверджені сторонами у судовому засіданні та зафіксовані в акті звіряння взаємних розрахунків.
Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати вказаної заборгованості до матеріалів справи не надано.
Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.
Згідно приписів ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ставлення перерахування залишкової вартості товару у розмірі 10% в залежність від дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт з шеф-інструктажу не може вважатись відкладальною умовою у розумінні ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки згідно положень вказаної статті відкладальною може вважатися умова щодо якої невідомо настане вона чи ні.
Враховуючи те, що згідно п. 2.1.5 Договору направлення представника для здійснення шеф-інструктажу при проведенні покупцем (відповідач по справі) робіт з монтажу товару є обов’язком позивача, після того, як покупець (відповідач) розпочне роботи по монтажу, то цю обставину (направлення представника) можна вважати такою щодо якої невідомо настане вона чи ні.
Отже, невиконання вказаного обов’язку з надання послуг шеф-інструктажу не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність вказаної обставини не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого товару.
Всупереч приписам вищевказаних норм та умовам Договору, відповідач на час розгляду справи не виконав обов’язок покупця в частині оплати вартості продукції. Тому, враховуючи загальні засади господарського права, виходячи з вимог розумності та справедливості, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині цілком правомірно задоволені судом першої інстанції на суму 110 522, 50грн.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вказане, судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта, оскільки вони не підтверджуються належним і допустимим доказами, не спростовують висновки суду першої інстанції і є юридично неспроможними.
Що стосується ухвалення судом першої інстанції рішення щодо припинення провадження на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення інфляційних в сумі 29702,07грн., 3% річних у розмірі 8162,60грн. судова колегія зазначає наступне.
Положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. При цьому вказані процесуальні дії позивача є різними за своєю правовою суттю та несуть різні процесуальні наслідки.
Як вже встановлено 05.05.2011р. позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача борг у розмірі 110 522,50грн., (а.с.117).
Вказана заява не містить посилання на відмову від позовних вимог, а натомість містить чітке зазначення про намір позивача зменшити їх розмір.
Також колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи і в разі її надходження до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
З матеріалів справи не вбачається находження від позивача відповідної заяви про відмову від позовних вимог у відповідній частині як і немає доказів роз'яснення судом наслідків відповідних процесуальних дій.
Отже, вказані дії місцевого господарського суду є порушенням норм процесуального права, оскільки суду належало розглядати по суті зменшені позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 110 522, 50грн. і не припиняти провадження в частині стягнення інфляційних в сумі 29702,07грн. та 3% річних у розмірі 8162,60грн. за відмовою від позову.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №5/5009/837/11 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору і відповідає нормам матеріального, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Разом з тим, зважаючи на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині розгляду заяви про зменшення позовних вимог та ухваленню рішення з цього питання, рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №5/5009/837/11 підлягає зміні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецмонтаж»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 - змінити.
У пункті 1 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 слово «частково»виключити.
Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 –виключити.
Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011 р. у справі №5/5009/837/11 викласти в наступній редакції:
«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецмонтаж” (69600, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1, ЄДРПОУ 25215380) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Авіатехсервіс” (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, буд. 8, ЄДРПОУ 33234653) борг в сумі 110 522, 50грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 1105,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
Н. В. Ломовцева
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЗО
5-ДАГС