донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.08.2011 р. справа №31/5009/2467/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Бойко І.А., Зубченко І.В.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з’явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. (повний текст від 16.06.2011р.) у справі №31/5009/2467/11 (суддя Хуторной В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Авто»м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 5 167,60грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Авто»м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»м. Запоріжжя, про стягнення грошової заборгованості в розмірі 5 167,60грн.
Рішенням від 15.06.2011р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що в матеріалах справи наявне підтвердження виконання позивачем відповідних робіт, а також факт їх прийняття відповідачем шляхом підписання без зауважень і заперечень замовлення на обслуговування №Ар-6921/1 від 28.03.2008р. на суму 5 167,60грн. Проте, оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем прийнятих робіт, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що ТОВ «Віннер» одразу відмовилось від запропонованих послуг у зв’язку з тим, що було незадоволено якістю обслуговування. Крім того, за твердженням скаржника, ТОВ «Восток Авто»не має жодного доказу про прийняття на відповідальне зберігання автомобіля відповідача, як це передбачено умовами договору, а також не представило належно оформленого акту виконаних робіт з відтисками печаток обох сторін. З огляду на викладене, за висновком скаржника, суд першої інстанції неправомірно задовольнив зазначений позов, оскільки в матеріалах справи відсутні усі необхідні документи на підтвердження позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв’язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився з невідомих підстав, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 14.07.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Авто»(виконавцем) та ТОВ «Віннер»(замовником) було укладено договір №29/2 на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів, за умовами якого виконавець зобов’язався здійснити роботи з сервісного обслуговування та поточного ремонту автомобіля(лів) за заявками замовника у приміщеннях виконавця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 8б.
Розділом 3 договору сторони узгодили умови його виконання. Так, у відповідності з п. 3.1 договору, сервісне технічне обслуговування та поточний ремонт автомобіля за цим договором здійснюється виконавцем згідно з «Положенням про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102, Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792 та діючими ДСТУ.
Виконавець виконує роботи при наявності у представника замовника довіреності, що виготовлена на фірмовому бланку замовника та скріплена печаткою, що підтверджує його повноваження (п. 3.2 договору).
Пунктом 5.3.3 договору сторони передбачили обов’язок замовника прийняти автомобіль та виконані роботи і підписати наряд-замовлення, що є одночасно актом приймання-виконання робіт, або надати мотивовану письмову відмову від його підписання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, що підтверджується підписаним без зауважень і заперечень замовленням на обслуговування №Ар-6921/1 від 28.03.2008р.
Згідно зазначеного замовлення, позивач виконав, а відповідач прийняв послуги з ремонту автомобіля Toyota Camry 3.5 VIN код 4T1BK46KX7U502774 держ.№АР0770АО на суму 5 167,60грн. та підтвердив, що послуги виконані у повному обсязі, претензій відносно виконаних послуг відсутні.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що остаточна ціна договору визначається виходячи з загальної вартості частин та проведених робіт, зазначених в нарядах-замовленнях по кожному окремо виконаному обслуговуванню чи поточному ремонті автомобілю(лів) протягом дії договору. Вартість запасних частин та проведення робіт визначається згідно діючих у виконавця прейскурантів.
У відповідності з п. 4.1 договору, замовник зобов’язався провести розрахунки не пізніше 3 банківських днів з дати виставлення рахунку після фактичного виконання робіт по наряд-замовленню. Замовник оплачує вартість виконаних робіт та вартість запасних частин, необхідних для проведення робіт, в повному обсязі згідно закритого та підписаного обома сторонами наряд-замовлення.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем свого обов’язку з оплати отриманих послуг на суму 5 167,60грн. не було виконано, у зв’язку з чим позивач направив на його адресу вимогу №91 від 04.04.2011р., в якій наполягав на сплаті, зокрема, грошової заборгованості за договором №29/2 від 29.02.2008р. та замовленням на обслуговування №Ар-6921/1 від 28.03.2008р. в сумі 5 167,60грн. Зазначена вимога разом із рахунком на оплату була направлена відповідачу 07.04.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та квитанції поштового відділення.
Посилаючись на те, що відповідачем існуюча заборгованість на теперішній час не сплачена, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Оцінивши матеріали та обставини справи, перевіривши наявні в них докази, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Враховуючи наявні в договорі суттєві умови, даний договір є підрядним і до нього застосовуються положення глави 61 ЦК України.
Так, за приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманих відповідачем послуг у встановлені договором та законом строки, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 5 167,60грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ТОВ «Віннер»одразу відмовилось від запропонованих позивачем послуг, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.2 договору відповідачем була виписана довіреність серії ЯОА № 105001 від 28.03.2008р. на отримання від позивача автомобіля Toyota Camry 3.5.
Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, визначений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.
Згідно з п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
Враховуючи те, що відповідачем не надано ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги доказів анулювання зазначеної довіреності на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, судова колегія вважає, що позивачем було виконано, а відповідачем –прийнято роботи за спірним замовленням на обслуговування.
Відсутність передбачених п.5.1.2 договору доказів прийняття позивачем на відповідальне зберігання автомобіля не спростовує доказів виконання останнім робіт з його ремонту та прийняття вказаних робіт без зауважень і заперечень з боку відповідача.
Посилання скаржника на відсутність підписаного та скріпленого печатками обох підприємств акту виконаних робіт є безпідставним з огляду на приписи 5.3.3 договору, відповідно якого замовлення на обслуговування і є актом виконаних робіт.
Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо неналежного виконання позивачем своїх обов’язків стосовно якості виконаних робіт, оскільки замовлення на обслуговування №Ар-6921/1 від 28.03.2008р. на суму 5 167,60грн. підписане з боку відповідача без зауважень і заперечень, а також має примітку стосовно виконання робот позивачем своєчасно і якісно.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання скаржника на неодноразове звернення позивача з аналогічними позовними вимогами до суду, оскільки з наданої до апеляційної скарги ухвали господарського суду Запорізької області від 22.03.2011р. у справі №6/5009/923/11 вбачається, що ТОВ «Восток Авто» просив стягнути з ТОВ «Віннер»заборгованість по договору №16/1 від 16.01.2007р., в той час як предметом розгляду даної справи є заборгованість останнього за договором №29/2 від 29.02.2008р.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. у справі №31/5009/2467/11 ґрунтується на всебічному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. (повний текст від 16.06.2011р.) у справі №31/5009/2467/11 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. (повний текст від 16.06.2011р.) у справі №31/5009/2467/11–залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.А. Бойко
І.В. Зубченко
Надруковано примірників –5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС