Справа № 2-3938/11

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Литвинової І.  В. ,

при секретарі –                    Кондратенко Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивності шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання фіктивності його шлюбу з ОСОБА_2, який був укладений 28.09.2006р.  Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач укладала з ним шлюб без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов»язків подружжя, оскільки ніколи не працювала та вела публічний спосіб життя, не бажаючи займатись вихованням дітей, зраджувала позивача. Як вважає позивач, основною метою створення шлюбу для ОСОБА_2 було отримання грошових коштів для утримання малолітніх дітей та можливість вести спосіб життя до якого вона звикла.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували, вважаючи, що будь-які підстави для визнання шлюбу фіктивним відсутні, оскільки сторони укладали шлюб вільно, за взаємною згодою, проживали разом, від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4, позивач удочерив доньку відповідача від попереднього шлюбу ОСОБА_3, що беззаперечно свідчить про дійсні наміри сторін створити повноцінну сім»ю.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, її представника, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.09.2006р. сторони уклали шлюб. Від цього шлюбу у них народилась дитина – донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського  районного суду м.Києва від 18.09.2008р. шлюб сторін було розірвано.

Обгрунтовуючи свій позов позивач вважав, що основною метою укладення шлюбу для ОСОБА_2 було отримання грошових коштів для утримання малолітніх дітей та можливість вести спосіб життя до якого вона звикла, що свідчить про відсутність у неї наміру створення сім»ї.

Разом з тим, як зазначила в судовому засіданні відповідач, вона з ОСОБА_1 була знайома та підтримувала стосунки два роки до укладення шлюбу, укладаючи шлюб з позивачем вона його кохала, народила дитину, намагалась створити міцну сім»ю, але через деякий час стосунки сторін погіршились і ними було прийнято спільне рішення про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.40 Сімейного кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов»язків подружжя.

Отже, ті обставини, що сторони свідомо та вільно укладали шлюб, після  його укладення підтримували подружні стосунки, вели спільне господарство, від шлюбу сторін народилась дитина, позивачем була усиновлена донька відповідача ОСОБА_3, свідчить про відсутність ознак фіктивності їх шлюбу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.43 Сімейного кодексу України якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред»явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Оскільки на час розгляду даної справи, рішення суду про розірвання шлюбу сторін не скасовано, це також є підставою для відмови у визнанні шлюбу сторін недійсним.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 40,43 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фіктивності шлюбу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.   

Суддя                                                                                           І. В. Литвинова