Судове рішення #181078
12/406н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
Луганської області

91016, м.Луганськ
пл.Героїв ВВВ 3а
тел.55-17-32


ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ
СУД
Луганской области

91016, г.Луганск
пл.Героев ВОВ 3а
тел.55-17-32


П О С Т А Н О В А

Іменем України


09.10.06                                                                                 Справа № 12/406н-ад.

Колегія у складі суддів: Рябцева О.В. –головуючий, суддів –            Ворожцова А.Г., Лісовицького Є.А., за участю секретаря Смірнової В.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське

до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним

в присутності представників сторін:

позивача –Чипізубова І.А. –предст. за дов. № 59 від 01.11.04р.

відповідача - Яковлева О.Б. - нач. юридичного відділу, Бретош Л.В. - гол. держ. подат. ревізор - інсп., дов. № 9090 від 05.10.06р.


в с т а н о в и в:


Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Красний Луч від 22.05.2006р. № 0000102344/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 33600 грн.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що ним здійснювались дослідницько-конструкторські роботи за рахунок коштів Державного бюджету України, які відповідно до п.п. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування ПДВ. В ході перевірки податковий орган дійшов безпідставного висновку про заниження податкового зобов’язання за цією господарською операцією в грудні 2004 року на 22400 грн.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що позивач на порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі –Закон про ПДВ) не відніс до бази оподаткування податком на додану вартість 112000 грн. з попередньої оплати, отриманої від  Південного ДКБ ім. М.К. Янгеля за дослідницько-конструкторські роботи по контракту від 10.11.2004р.                      № 5/175-10-11-04, яка надійшла на розрахунковий рахунок ХКО ім. Г.І. Петровського 21.12.2004р. Згідно доводів відповідача основним критерієм оцінки правомірності користування п.п. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ є оплата вартості таких робіт з Державного бюджету України, тобто компенсація вартості витрат на зазначені роботи має здійснюватися безпосередньо з рахунку відділення Державного казначейства України. При цьому реєстрація таких робіт має здійснюватися згідно з чинним законодавством. Позивач отримав кошти не з казначейського рахунку, а від контрагента за договором. Відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування. Зведені результати податкового обліку відображаються у податкових деклараціях. На порушення вказаної норми позивач не зазначив  в поданій податковій декларації з ПДВ за грудень 2004 року спірної операції як звільненої від оподаткування.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 02 до 09 жовтня 2006 року.

Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги з огляду на наступне.

Хімічне казенне об'єднання ім. Г.І. Петровського –позивач у справ, зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради 02.11.1998р. На податковому обліку позивач перебуває в ДПІ у м. Красний Луч.

          За результатами комплексної документальної перевірки позивача за період IV квартал 2004р. - 2005р., викладених у акті перевірки від 24.03.2006р. № 05-21/06, відповідачем пред'явлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 22.05.2006р. 0000102344/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 22400 грн. 00 коп. і штрафні санкції в розмірі 11200 грн. 00 коп., всього 33600 грн.

Нарахування даного зобов'язання обумовлено тим, що між позивачем і державним конструкторським бюро "Південне" (далі ДКБ "Південне") укладено контракт від 10.11.2004р. № 5/175-10-11-04 на виконання дослідницько-конструкторської роботи (далі ДКР).

На виконання зобов'язань за контрактом ДКБ "Південне" сплачені позивачу кошти в сумі 112000 грн. 00 коп. як передоплата.

Умовами контракту передбачено, що джерелом фінансування робіт за контрактом є загальний фонд Державного бюджету України, на ці відношення поширюються пільги, передбачені законодавством для виконавців ДКР за рахунок Державного бюджету (п. 3.12 контракту).

Відповідно до п.п. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ, в редакції, що діяла на час здійснення спірної господарської операції, передбачалось звільнення від оподаткування ПДВ операцій з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і   дослідницько-конструкторських робіт,  які здійснюються  за  рахунок  Державного бюджету України.

Дана норма припускала неоднозначне і множинне трактування порядку оподаткування ПДВ конструкторсько-дослідницьких робіт, що підтверджено виданням ДПА України численних неоднозначних роз’яснень з цього питання.

В листі ДПА України від 11.06.1998р. № 7009/10/16-1118 зазначалось, що при виконанні фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських  робіт від сплати податку звільняються не тільки головні організації, а й їх співвиконавці. Тобто кошти, передбачені на фінансування фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що направляються з бюджетного рахунку головної організації на рахунок організації-співвиконавця, про бюджетне походження яких вказано в супроводжуючих фінансових документах (наприклад, наявність затверджених кошторисів або підтверджуючого листа розпорядника бюджетних коштів), не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

В листі від 25.04.2002р. № 2705/6/16-1215-26 зазначено, що такі операції можуть бути звільнені від оподаткування ПДВ тільки тоді, коли одночасно виконуються дві умови: по-перше, такі роботи дійсно повинні  відповідати  вказаним  у  зазначеному вище Законі операціям, а по-друге, розрахунки за  них повинні  проводитися через відповідний рахунок бюджетної класифікації. Аналогічне вказано в листі від 15.04.2002р. № 2996/5/16-1216.

В листі від 22.11.2002р. № 7897/6/15-3415 ДПА України роз’яснила, що  виконання та реалізація дослідно-конструкторських робіт може здійснюватися  як бюджетною, так і госпрозрахунковою організацією відповідно до укладених договорів, але умовою  звільнення  від оподаткування  таких робіт згідно із зазначеною нормою є оплата їх за  рахунок Держбюджету за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ 1170 "Дослідження і розробки, державні програми"). Тому якщо оплата  виконаних співвиконавцями (контрагентами) дослідно-конструкторських робіт здійснюється безпосередньо із відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету,  а не опосередковано, то такі роботи звільняються від оподаткування ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що ДКБ "Південне" здійснювало оплату робіт за рахунок державних коштів, зокрема, це підтверджено контрактом та платіжним дорученням від 21.12.2004р., де в призначенні платежу зазначено код економічної класифікації видатків 1170. У разі сумніву щодо джерела надходження цих коштів, податковий орган вправі був перевірити їх походження у встановленому порядку. Доказів того, що ДКБ "Південне" перерахувало позивачу не бюджетні кошти, відповідачем не надано.

Відповідно до Закону України від 25.03.2005р. № 2505-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" з 31.03.2005р. п.п. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ діє в редакції, що передбачає звільнення від ПДВ операцій з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунку  Державного казначейства  України.

Таким чином, в даний час усунуто неоднозначне трактування норми щодо звільнення від оподаткування ДКР.

Відповідно до законодавства України, закон не має зворотної сили, а отже підприємство у своїй діяльності при нарахуванні та визначенні податків правомірно застосував ту редакцію закону, яка була чинна на момент здійснення господарських операцій.

Згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181)  у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми  різних  законів  чи різних  нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Підпунктом "д" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що не  може  бути  притягнутим  до  відповідальності платник податків,  який  діяв  відповідно  до  наданого  йому  податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що  мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на  підставі  того,  що  у  подальшому  таке  податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано,  чи  надано  нове податкове роз'яснення такому платнику податків  або  узагальнююче  податкове  роз'яснення, що суперечить попередньому,  яке  не  було скасовано (відкликано). За змістом підпункту "г" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону                № 2181 податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Платник податку –позивач у справі керувався податковим роз’ясненням, викладеним у листі від 22.11.2002р. № 7897/6/15-3415, оскільки п.п. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону про ПДВ передбачав неоднозначне трактування. Той факт, що позивач не задекларував в податковій декларації пільги, не спростовує його права на користування такою пільгою.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., який підлягають стягненню з Державного бюджету України.  

          Відповідно до ст. 167 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 162, 167 КАСУ, суд

п о с т а н о в и в:


          1.Позов задоволити.


2.Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Красний Луч від 22.05.2006р. № 0000102344/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 33600 грн.


3.Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31111095600006,                  МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 на користь Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 14312683 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.


4.Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі подання заяви позивачем.


5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.


6.Постанову складено в повному обсязі і підписано 16.10.2006р.




             Судді                                                                                    О.В.Рябцева


                                                                                             А.Г.Ворожцов


                                                                                             Є.А. Лісовицький

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація