ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.06 Справа № 15/335(19/27).
Колегія суддів у складі:
Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Ворожцов А.Г., Лісовицький Є.А., розглянувши матеріали справи за позовом
Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк" в особі Луганської філії, м. Луганськ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Кріпенське», м. Карпове Свердловського району Луганської області
про стягнення 304 270 грн. 88 коп.
За участю представників сторін:
від позивача –Кухлій В.І. начальник юридичного відділу по довіреності № 3946-П-П від 01.09.05р.;
від відповідача –Платонова Н.М., представник по довіреності від 30.05.2005р. б/н.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №180 від 28.03.2001р. у загальній сумі 304 270 грн. 88 коп., що складається з боргу по відсотках у сумі 277 594 грн. 27 коп. та пені у сумі 26 676 грн. 61 коп. Позивачем надано уточнений розрахунок пені на суму 1818 грн. 97 коп.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням зменшеного розміру пені.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав наведених у поясненні від 18.09.2006р. №64, посилаючись знов на неподання позивачем у встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк заяви з грошовими вимогами до боржника, а також на вчинення виконавчого напису, що відповідач вважає рішенням органу, який в межах своїх повноважень вже вирішив даний господарський спір.
Рішенням господарського суду від 13.01.06 у справі № 19/27 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.04.2006р. у даній справі рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. попередні судові рішення у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін суд встановив наступне.
Між сторонами у справі 28.03.01р. укладено кредитний договір №108 та додаткові угоди до нього - від 29.03.01р., від 12.04.01р.
Згідно даного договору позивач надав відповідачу кредит у вигляді обновлюваної кредитної лінії з лімітом суми 340000 грн. та з терміном повернення грошових коштів до 29.01.02 (а.с. 8-10).
У забезпечення повернення кредиту сторони уклали договори застави від 28.03.01, 29.03.01 та 12.04.01 на підставі яких відповідач передав позивачу належне йому на підставі права власності конкретно визначене майно. Крім цього, позивач у забезпечення повернення відповідачем отриманого кредиту уклав два договори застави з майновими поручителями відповідача ТОВ „Блок" та Брюховичем Юрієм Олексійовичем (а.с. 11-17).
У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся з вимогою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кірєєвою Є.І. 07.02.02р. вчинено виконавчий напис № 242 станом на 14.02.02р., яким звернуто стягнення на майно, що було передане за договорами застави відповідачем та майновими поручителями відповідача (а.с. 16-17).
Виконавчий напис було передано на виконання до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції.
Господарським судом Луганської області 15.06.04р. порушена справа №9/37б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріпенське», відповідача у справі, оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано в офіційному друкованому органі «Голос України»№ 129(3379) від 15.07.04 (а.с.50).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.10.04 у справі №9/37б затверджено реєстр вимог кредиторів, в якій не включені вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника та визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, судом не розглядаються і вважаються погашеними (а.с. 51-52).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.04.05р. у справі №9/37б (а.с. 106) затверджено мирову угоду від 02.03.05 та припинено провадження у справі про банкрутство відповідача у справі.
У зв'язку з тим, що відповідачем заборгованість за кредитом погашена тільки частково, позивач на підставі п. 4.1 та 4.3 кредитного договору нарахував відсотки за користування кредитом за період з 14.02.02 по 10.11.05 - 277594 грн. 27 коп. та пеню за прострочення платежу по відсотках в сумі 26676 грн. 61 коп. за період з 10.05.05 по 10.11,05 та 11,11.05 та 11.11.05 звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача зазначених сум.
Заявлені до стягнення суми процентів нараховані позивачем за період після вчинення виконавчого напису нотаріусом та відповідно виконавчою службою не вчинялися заходи по зверненню стягнення на майно в межах сум, спір про стягнення яких розглядається судом у даній справі.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України, вміщених у постанові від 21.06.2006р. по даній справі, місцевим господарським судом при новому розгляді справи, відповідно до ст. ст. 30, 38 Господарського процесуального кодексу України витребувалися від ДВС м. Свердловська письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо ходу виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 07.03.02р. по зверненню стягнення на заставлене майно відповідача на користь позивача, а також суд зобов’язував забезпечити явку компетентного представника у судовому засіданні.
Такі неодноразові вимоги суду залишені органом виконання судових рішень без виконання. У зв’язку з цим судом буде направлена окрема ухвала. При цьому, судом вжито усіх заходів для виконання вказівок Вищого господарського суду України та справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При цьому, судом, з пояснень представників як позивача так і відповідача (т. 2 а.с 21), встановлено, що в межах наведеного виконавчого провадження фактично майно відповідача, на яке необхідно було звернути стягнення за виконавчим написом нотаріуса, не вилучалося та не реалізовувалося.
За таких обставин наявність виконавчого провадження не впливає на правильність вирішення спору у даній справі.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У зв’язку з тим, що після 01.01.2004р. продовжує існувати грошове зобов’язання у відповідача щодо сплати кредитним договором, до наведених правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004р., відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів належного виконання зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором не надав. Доводи позивача в цій частині не заперечив.
Заперечення відповідача щодо неподання позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника (відповідача у даній справі) у справі про банкрутство з посиланням на ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
При цьому, згідно ст. 1 вказаного Закону конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з пунктом 6 ст. 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно зданими обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з державним реєстром.
Матеріали справи свідчать, що вимоги позивача за кредитним договором №108 від 28.03.01 виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та забезпечені заставою майна боржника, відповідача у справі, за трьома договорами застави, але в реєстр вимог кредиторів у справі №9/37б про банкрутство відповідача вимоги, забезпечені заставою майна боржника не внесені.
Таким чином, позивач у даній справі не є конкурсним кредитором.
Такого ж висновку дійшов суд апеляційної інстанції при перегляді первісного рішення місцевого господарського суду у даній справі та з даним висновком погодився Вищий господарський суд України, що зазначено в постанові від 21.06.2006р. (т. 1 а.с. 169).
Щодо послідовності погашення платежів слід зазначити наступне. За погодженням з позивачем відповідачем спочатку здійснювалося погашення суми кредиту. По закінченні строку повернення кредиту за позичальником залишалася неповернутою майже вся сума кредиту, тому у випадку часткового погашення в першу чергу процентів за користування кредитом, проценти продовжували б нараховуватися на непогашену суму кредиту, що призвело б до ще більшого зростання боргу по процентах. Предметом даного спору є стягнення боргу по процентах за певний період та пені. Перерозподіл зарахування платежів, досконалість здійснення якого майже унеможливлена при розгляді даної справи в суді, міг потягнути збільшення розміру боргу по процентах за період за який нараховані ці заявлені до стягнення проценти, а не зменшення такого розміру у порівнянні із заявленою до стягнення сумою. Отже, права відповідача при цьому насправді не ущемлені, а навпаки. Позивач зі свого боку погодився приймати платежі саме таким чином, та виходячи з цього заявив позов. При вирішенні спору в суді, ані позивач, ані відповідач не заперечують послідовність зарахування платежів.
Позивачем надано уточнений розрахунок пені на суму 1818 грн. 97 коп., здійснений відповідно до положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який приймається судом як дійсно обґрунтований. Решта сума від заявленої первісно пені нарахована необґрунтовано та відповідно у її стягненні слід відмовити.
Виходячи з викладених підстав, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Стягненню з відповідача підлягає борг по відсотках у сумі 277 594 грн. 27 коп. та пеня у сумі 1818 грн. 97 коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 2794 грн. 12 коп. державного мита, а також 108 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кріпенське», м. Карпове Свердловського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03739533 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Челюскінців, б. 14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20178026:
- борг за відсотками у сумі 277 594 грн. 27 коп. та пеню у сумі 1818 грн. 97 коп. (всього 279 413 грн. 24 коп.);
- витрати зі сплати державного мита у сумі 2794 грн. 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 грн. 36 коп.
Наказ видати позивачу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 13.10.2006р.
Суддя (головуючий) Суддя Суддя | Є.Ю. Пономаренко А.Г. Ворожцов Є.А. Лісовицький |