КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2011 № 9/058-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача – Коваль О.П.,
від відповідача 1 – не з’явилися,
від відповідача 2 – Тоюнда Н.Л.,
від третьої особи 1 – Сухомудренко І.О.,
від третьої особи 2 – Поляков Г.А., Верхацький І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2011 року (суддя – Сокуренко Л.В.)
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до 1. Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського
міськрайонного управління юстиції
2. Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції
України
третя особа 1 Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»
третя особа 2 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з вимогами до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» та на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна».
На підставі ст. 27 ГПК України ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2011 року припинено провадження у справі № 9/058-11.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2011 року повністю та передати розгляд справи до Господарського суду Київської області з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року № 01-24/546 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Ільєнок Т.В. на лікарняному, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 9/058-11.
Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 07.09.2011 року, справу № 9/058-11 передано судді-доповідачу: Шапрану В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011 року у складі колегії суддів: Шапрана В.В. – головуючого, Алданової С.О., Кошіля В.В. розгляд справи № 9/058-11 призначено на 19.09.2011 року.
У судове засідання 19.09.2011 року з’явилися представники позивача, відповідача 2 та третіх осіб.
Представник відповідача 1 у призначене судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Враховуючи те, що представник відповідача 1 був повідомлений про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, щодо строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.
За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2010 року у справі № 19/179-10 за позовом Закритого акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29701639,14 грн. заяву Закритого акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в межах суми 29701639,14 грн. (а.с. 22 – 23).
Постановами головного державного виконавця Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції № 866198 та № 866199 від 10.09.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_1 (а.с. 46, 48).
Постановою ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 24.09.2010 року закінчено виконавче провадження за № 20608236 з примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області від 29.07.2010 року у справі № 19/179-10; припинено чинність арешту майна боржника та скасовані всі інші заходи, прийняті на виконання ухвали (а.с. 49).
Відповідно до довідки № 1528 від 04.03.2011 року ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції станом на 28.02.2011 року відносно ФОП ОСОБА_1 немає відкритих виконавчих проваджень (а.с. 24).
22.12.2010 року Київською обласною філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було внесено записи до Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна за № 10647463 про арешт нерухомого майна та № 10647460 про арешт рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Звертаючись із позовом до місцевого господарського суду, позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру з посиланням на статті 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції припиняючи провадження у справі виходив з того, що дана справа не підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки позивачем визначені позовні вимоги щодо дій суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних повноважень та оскарження прийнятих ним рішень та дій, але позивач, в даному випадку, не оскаржує його дії у порядку статті 121-1 ГПК України, а звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою.
Колегія суддів, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі № 9/058-11 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 1 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 ГПК України визначений перелік справ, підвідомчих господарським судам: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
У пунктах 1, 2 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначається, що місцеві господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, відповідач 1 - Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та відповідач 2 - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Спір у даній справі виник внаслідок неправомірних, на думку позивача дій Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ФОП ОСОБА_1 при виконанні ухвали суду від 29.07.2010 року за № 19/179-10 та включення запису.
При цьому, позивач просить суд визнати незаконними та протиправними дії районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо внесення до реєстрів записів про арешт нерухомого та рухомого майна ФОП ОСОБА_1 після закінчення виконавчого провадження; зобов’язати ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вилучити запис № 10647463 про арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна та запис № 10647460 про арешт рухомого майна ФОП ОСОБА_1 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна; витребувати в районного відділу ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції постанову про відкриття виконавчого провадження № 20608236 від 30.07.2010 року та постанову про закриття провадження № 20608236 від 24.09.2010 року.
Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що даний позов не є позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а позивачем визначені позовні вимоги щодо дій суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних повноважень та оскарження прийнятих ним рішень та дій, але позивач, в даному випадку, не оскаржує його дії у порядку статті 121-1 ГПК України, а звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Крім того, ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб’єктів господарської діяльності і суб’єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір виник між сторонами, пов’язаний із оскарженням дій Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні при виконанні ухвали суду про забезпечення позову по справі № 19/179-10 за позовом Закритого акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29701639, 14 грн., тобто стороною по даній справі є суб’єкт владних повноважень, отже справа підсудна адміністративним судам.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 121 -2 ГПК України передбачає можливість подання лише скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби, а не позовної заяви визнання незаконними дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру.
Відповідно до ч. 1 п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі підлягає припиненню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 16.06.2011 року у справі № 9/058-11 є такою, що відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 16.06.2011 року у справі № 9/058-11 - без змін.
Матеріали справи № 9/058-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді