Справа № 2-665/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

31 травня 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

       Головуючого-судді            –Казака С.Ю.

       при секретарі                     –Бабка Г.Г.

       за участю позивачки         –ОСОБА_1

       представника позивача     –ОСОБА_2

       представника відповідача –Бондаренко К.А.

       третьої особи                      –ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету, Дніпропетровська обласна рада, третя особа –ОСОБА_4, про визнання права користування жилим приміщенням, зобов’язання укласти договір найму,-

ВСТАНОВИВ:

         Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що її бабуся ОСОБА_4, дідусь ОСОБА_5 та їх син –її батько ОСОБА_6 в 1977 році по запрошенню керівництва Дніпропетровського театру опери та балету переїхали до м.Дніпропетровська для праці в театрі. Однією з умов переїзду було надання квартири для сім’ї, в зв’язку з чим, їм в зданому в експлуатацію гуртожитку в 1982 році була надана 2-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка н цей час №309, у якій вони були прописані. В 1989 році її батько, який також працював в театрі, одружився з її матір’ю ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась вона (ОСОБА_1.). Після народження вона постійно проживала з батьком в його квартирі за місцем його прописки по АДРЕСА_3. В 2001 році її батьком помер і вона постійно проживала до 14 років і після 14 років за місцем мешкання батька. На цей час вона продовжує проживати з бабусею за вказаною адресою. Так як між батьком та матір’ю були погані відносини, матір мала іншу сім’ю і вона залишилась проживати з дідусем та бабусею. По досягненню 16-ти років, її дідусь ОСОБА_5 та вона у 2007 році звернулись до адміністрації Дніпропетровського театру опери та балету з проханням про надання їй довідки з місця проживання для отримання паспорту громадянина України, на що їм було відмовлено. Під час проживання у вказаному помешканні, вона з бабусею та дідусем вели спільне господарство, в них був спільний бюджет, вони разом придбали продукти харчування та предмети домашнього вжитку, здійснювали поточний ремонт квартири, інші платежі. Вона здійснювала догляд за дідусем, який дуже часто хворів, до його смерті в квітні 2009 року. В 2009 році вона вирішила одержати паспорт для подальшого навчання та працевлаштування. В зв’язку з чим попросила свою тітку ОСОБА_8 прописати її у себе в квартирі АДРЕСА_2, яка належіть останній на праві приватної власності, на умовах, що після одержання паспорту вона випишеться. 20.01.2009 року вона одержала паспорт. 03.02.2009 року її було зареєстровано за цією адресою, а 08.05.2009 року знято з реєстрації. В серпні 2009 року вона знову звернулась з заявою до директора театру ОСОБА_9 з проханням про реєстрацію за місцем його постійного проживання від народження і до часу звернення за вищевказаною адресою. Але листом від 04.09.2009 року за підписом ОСОБА_9 їй було відмовлено в цьому. З урахуванням того, що вона постійно проживає в АДРЕСА_3, з дня народження в 1991 році по теперішній час, як член сім’ї наймача, вона набула право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі, оскільки іншого житла вона не має. В зв’язку з цим, просила визнати за нею право користування вказаним житловим приміщенням та зобов’язати директора театру ОСОБА_9 укласти з нею договір найму житла.

         В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та, посилаючись на викладені в позові підстави, просили задовольнити його в повному обсязі.  

         Представник відповідача –Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, в своїх поясненнях та письмових запереченнях зазначила, що гуртожиток театру по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську знаходиться на балансі Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету та є спільною власністю територіальної громади області. Гуртожиток призначений для проживання в ньому працівників театру. Відповідно до діючого законодавства питання про надання житла в гуртожитку вирішується за рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є ордер, що видається на підставі такого рішення. Позивачка не є працівником театру, ніколи не зверталась до адміністрації щодо прописки чи реєстрації, зокрема при отриманні паспорту. Твердження позивачки про звернення дідуся до адміністрації театру щодо її реєстрації нічим не підтверджується. Відповідно до Примірного положення про гуртожитки та ЖК України громадяни вправі вселити в наймані приміщення лише своїх неповнолітніх, тому підстави для реєстрації та надання дозволу на проживання позивачки відсутні.

          Представник відповідача –Дніпропетровської обласної ради, в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив. Про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

          Третя особа –ОСОБА_4 в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила задовольнити, зазначивши, що позивачка з моменту народження та по теперішній час постійно проживала разом з нею в АДРЕСА_3 в м.Дніпропетровську.

          Враховуючи думку учасників процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності не з’явившегося представника відповідача –Дніпропетровської обласної ради, того факту, що про день та час слухання справи відповідач повідомлявся належним чином (кур’єром), суд вважає за можливим провести розгляд справи у відсутності представника Дніпропетровської обласної ради.

          Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача та третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

          Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_5 працював в Дніпропетровському державному театрі опери та балету з 22.11.1979 року по 03.09.1984 року та з 04.10.1985 року по 16.08.1990 року, ОСОБА_4 з 09.01.1980 року по 12.10.1990 року, ОСОБА_6 з 01.09.1989 року по 12.08.1990 року, ОСОБА_7 з 08.01.1990 року по 02.10.1990 року (а.с.83).

          В 1982 році ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як працівникам театру, було надано для проживання 2-х кімнатну квартиру №309 в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську.

          Також сторонами не заперечувалось, що до вказаної кімнати в гуртожитку було заселено сина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 –ОСОБА_6

          18.11.1989 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7. (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_7), від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась позивачка ОСОБА_1 (а.с.8,15).

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або  в будинках житлово-будівельних кооперативів.

          Відповідно до ст.53 Житлового кодексу України жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду
надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним
повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

          Відповідно до ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку
державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної,  сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

          Відповідно до ст.61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і
громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

          Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності –відповідним підприємством, установою,  організацією) і наймачем –громадянином, на ім'я якого видано ордер.

          Відповідно до ст.65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою

всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення  свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

          Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають  рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п.2 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 року та ст.127 Житлового кодексу України гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до п.п.9,10 «Примірного положення про гуртожитки» та ч.2 ст.128 Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до п.14 «Примірного положення про гуртожитки» та ст.129 Житлового кодексу України вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов’язками мешканців гуртожитку.

Відповідно до п.17 «Примірного положення про гуртожитки» громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.

Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.

          Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами в квартиру АДРЕСА_3 з дозволу адміністрації  Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету та на підставі ордеру в 1982 році було заселено ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як працівники театру, які не мали власного житла. Разом з останніми проживав їх син та батько позивачки –ОСОБА_6

          Таким чином, з урахуванням положень п.17 «Примірного положення про гуртожитки», позивачка ОСОБА_1, як онучка ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не будучі працівником театру та за відсутності дозволу адміністрації театру на вселення до спірної жилої площі, не набула у передбаченому законом порядку права на вселення до останньої.

          Крім того, як вбачається з інформаційної довідки КП «ДМБТІ», ОСОБА_1 брала участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 в м.Дніпропетровську та 07.05.2009 року за нею на праві приватної власності була зареєстрована 1/6 частка вказаної квартири.

         Тобто, як особа, що має власне житло, ОСОБА_1 з 07.05.2009 року втратила право на проживання в гуртожитку.

         З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі та в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

         На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9,53,58,61,65,127,128,129 ЖК України, п.п.2,9,10,14,17 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 року ст.ст.10, 11,31,58-61,88,169,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету, Дніпропетровська обласна рада, третя особа – ОСОБА_4, про визнання права користування жилим приміщенням, зобов’язання укласти договір найму –відмовити повністю.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

          Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                     Казак С.Ю.