Справа № 2-1848/2007р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької облас­ті у складі:

головуючого судді    - Руміловій Н.М.,

при секретарі              - Добрянської Т.Ю.,

за участю позивача  - ОСОБА_1,

відповідача                 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому зазначає, що 14 березня 2000 року вона розірвала шлюб з відповідачем. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу про­живає з нею. Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем було досягнута домовленість про щодо участі відповідача в утриманні дитини шляхом перерахування грошових коштів на її рахунок. Відповідач не виконує свої зобов'язання , протягом тривалого часу він перерахував на утримання сина по 20 грн. на місяць, у зв'язку з чим, вона просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини доходу, але не менш 30 відсо­тків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць за три роки до дня подан­ня позовної заяви та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі % частини доходу щомісячно до його повноліття .

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги уточнила, просила стягнути аліменти за два роки та пояснила, що знаходилась у шлюбі з відповідачем , від сумісного життя наро­дився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею, відповідач добровільно надсилав грошові кошти на утримання дитини. З травня 2005 року відповідач припинив надсилати гроші. Вона не звертала­ся до нього з приводу одержання аліментів, спілкувалась тільки з його матір'ю, до суду з за­явою про стягнення аліментів не зверталась. їй відомо, що відповідач працював у м.Москві. У 2006 році, коли він повернувся, він дав їй 500 грн., потім 250 грн., привіз сину DVD, дублян­ку, 2 мобільних телефони, туфлі. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що після розірвання шлюбу між ним та позивачкою була домовленість про добровільну сплату аліментів на утри­мання сина, який проживає разом з позивачкою. Він надсилав грошові кошти поштовими пе­реказами до квітня 2005 року. Потім припинив надсилати гроші, так як не працював, позива­чку попередив, про складне матеріальне становище. З вересня по грудень 2006 року він пра­цював у Москві, передавав гроші позивачці у розмірі 500 грн., та  300 грн.. сину привозив з Москви дублянку, 2 мобільних телефони, DVD та туфлі. Тому позов в частині стягнення з нього аліментів за минулий час не визнає. В іншій частині позовні вимоги визнає.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупно­сті, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити частково.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони дійсно мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого відповідно

2

до запису у свідоцтві про народження записаний відповідач ОСОБА_2.

Відповідно до ст.. 191 ч.2 аліменти за минулий час можуть бути присуджені , якщо по­зивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповіда­ча, але не міг їх одержувати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати .

В судовому засіданні встановлено, проти чого не заперечувала жодна з сторін, що від­повідач надсилав грошові перекази позивачці на утримання сина ОСОБА_4 до 12.07.2005 року.. Крім того, встановлено, що позивачка після припинення отримування пере­казів не зверталась до позивача з вимогою сплачувати їй аліменти та не зверталась з цього приводу до суду. Позивачка не заперечувала, що відповідач дійсно у 2006 році передавав їй гроші у розмірі 500 грн., та 300 грн., сину привозив з Москви дублянку, 2 мобільних теле­фони, DVD та туфлі. У зв'язку з цим, суд вважає, що оскільки позивач не зверталась безпо­середньо до відповідача з вимогою сплачувати аліменти , не приймала інших заходів щодо добровільної сплати аліментів відповідачем , а відповідач у 2006 році оказував матеріальну допомогу на утримання сина , позов у частині стягнення аліментів за минулий час підлягає відмові.

Оскільки відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати неповнолі­тніх дітей, а в судовому засіданні встановлено, що відповідач у добровільному порядку з 2007 року припинив надавати такої допомоги, то відповідно до ст.ст. 180-183 СК України, аліме­нти слід стягнути з відповідача на користь позивачки у розмірі 14 частини з усіх видів його при­бутку, беручи до уваги його матеріальне становище.

Керуючись ст.ст. 10, 11,209,212, 214, 215. ЦПК України та па підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 , 1968 року народження, уроджен­ця міста Горлівки Донецької області, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його прибутку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 березня 2007 року до досягнення ОСОБА_4   повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 51 (п'ят­десят одна) гривні та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцяти) гривень  в доход держави.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду До­нецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом по­дачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення) заяви не було подано, а також, якщо суду було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.