Городоцький районний суд Львівської області

Справа  № 2а-284/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМ"ЯМ    УКРАЇНИ

14.07.2011 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого –судді           Українець П.Ф.

при секретарі                      Мандзюк О.В.

з участю представника       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправною відмови у нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії та інше, суд -            

в с т а н о в и в:

          13.05.2011р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області, просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку дітям війни за період з 01.01.2007р.по 01.05.2011р. і в подальшому, до відміни ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

          Позовні вимоги в основному обґрунтовує тим, що вона відповідно до ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинно виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак таке не виплачувалось в повному обсязі.

          Позивачка в судовому засіданні вимоги підтримала, покликаючись на мотиви позову просила задоволити такий із січня 2007р. та по 01.05.2011р. і в подальшому, окрім цього просить поновити їй строк на звернення до суду, оскільки такий пропущено з поважних причин.

          Представник відповідача в суді вимоги ОСОБА_2 заперечила, мотивуючи в основному тим, що позивачка дійсно має статус  «дитина війни», однак на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 9.07.2007р. №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007-2010р.р. були відсутні. Вважає позов безпідставним і просить відмовити позивачці у задоволенні такого у зв’язку із пропущенням строку для звернення до суду.

          Суд, заслухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

          Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-VІ установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          Статтею 1 цього закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

          Як вбачається із копії паспорта, копії пенсійного посвідчення (а.с.- 7), ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитина війни».

          Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Із пояснень представника відповідача, ОСОБА_2 виплачувалось підвищення до пенсії, і зокрема з 01.01. по 31.03.2008р. в розмірі 47 грн., щомісячно, з 01.04. по 21.05.2008р. в сумі 48 грн. 10 коп., з 22.05.по 30.06.2008р.  –48 грн. 10 коп., з 01.07.08 по 30.09.08р. –по 48 грн. 20 коп., з 01.10.08р. і по даний час сума підвищення до пенсії позивачки становить 49 грн. 80 коп. щомісячно.    

          Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 статті  22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Законами України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік ” дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” було обмежено.

          Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, якими обмежується дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”.                                                                                                                     

          З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік ” та втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”.

          Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони,  інші правові  акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», не було зупинено чи обмежено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.     

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

           Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення цього спору, а також це право гарантується Конституцією України, а саме ч. 2 ст. 46.

           Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії як дитині війни позивачці, слід застосовувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не нормативні акти Кабінету Міністрів України на підставі яких були здійснені нарахування.

          Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі по невиплаті позивачці підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” є протиправними та зобов»язує Управління пенсійного фонду України в Городоцькому районі провести перерахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 13.11.2010р. по 14.07.2011р.

          Покликання представника відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбаченого ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії,  як причину невиконання покладених на нього зобов»язань до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

          Положення ч.3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Що стосується позовних вимог позивачки в частині зобов»язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за період з 01.01.2007р. по 12.11.2010р., включно, то враховуючи відсутність поважних причин для поновлення строку, суд залишає такі без розгляду.

         Так, у відповідності до вимог ч.2 ст.99 КАС України (в чинній редакції –зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. №2453 –ІV), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

        Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою до залишення судом  вимог без розгляду, за умови, якщо суд не знайде підстав до поновлення строку.

       Із пояснень позивачки вбачається, що вона просить про поновлення строку на звернення до суду, при цьому не навівши підстав для його поновлення. Поскільки доплата до пенсії є щомісячною разовою виплатою, пенсію позивачка отримує щомісячно, тому знала про порушення своїх прав, зокрема, як покликається у заяві - після висвітлення у пресі рішення Конституційного Суду України, проте в установлений КАС України строк не звернулась за захистом своїх порушених прав, тому підстав для поновлення строку звернення до суду з вимогами за період з 01.01.2007р. по 12.11.2010р., включно, суд не вбачає.  

З огляду ту обставину, що ОСОБА_2 просила і в подальшому, з 01.05.2011р. зобов»язати відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, а також для  забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, відповідно до положень ч.2 ст. 11 КАС України суд, задоволює позов ОСОБА_2 із 13.11.2010р. по 14.07.2011р., тобто по день винесення рішення суду.

          В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов»язання  відповідача забезпечити проведення виплати перерахованої пенсії  у подальшому, не підлягають задоволенню, оскільки такі не стосуються  спірних відносин, а носять перспективний, на думку позивачки, - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах з позивачкою, у яких право останньої  не є порушеним, а тому таке право  відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України  судовому захисту не підлягає.

Керуючись ст.ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, ст.28 Закону України “Про загальнообов»язкове пенсійне страхування ”, ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.7-14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд –

                                                              п о с т а н о в и в:

 Адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської обл. щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” та зобов»зання  перерахувати та виплатити їй  таке підвищення в частині позовних вимог за період з 01.01.2007р. по 12.11.2010р. – залишити без розгляду.

В іншій частині адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської обл. щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” за період з 13.11.2010р. по 14.07.2011р.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надано ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, за період з 13.11.2010р. по 14.07.2011р. включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 – відмовити за безпідставністю.

          Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти діб з дня її проголошення.

Суддя           П. Ф. Українець