Справа № 1-95\07

ВИРОК

І М"Я М    УКРАЇНИ

04 червня 2007 року

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої   - судді                               Зіневич І.В.

при секретарі                              Клисовець О.В.,  Ковальчук Т.С. , Поліщук P.M.,  Дудки СВ.,

Довгалюк Л.В.

з участю прокурора   Степури М. В.,  Ярошук О.М.

адвоката                                                 ОСОБА_3

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в м. Житомирі  кримінальну справу по

обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Житомира,  громадянина України,  українця,  освіта середня,  розлученого,  не працюючого,  на утриманні 1 неповнолітня дитина,  проживаючого в АДРЕСА_1,  не судимого в порядку  ст. 89 КК України

за 4.2  ст. 186 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженця м.  Житомира,  громадянина України,  українця,  освіта середня технічна,  не одруженого,  працюючого робітником ВАТ "Житомирські ласощі",  проживаючого в АДРЕСА_2,  раніше судимого 21.12.2004р. Чуднівським районним судом Житомирської області за ч.2  ст. 309,  75, 76 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. за ч.1  ст. 296 КК України,  -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.03.2006р. близько 19 години 20 хвилин,  перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння,  знаходились поблизу ЗОШ №28,  яка розташована навпроти будинку №51 по вулиці Крошенській в м. Житомирі. ОСОБА_1 помітив раніше незнайомого ОСОБА_4.,  який проходив по вулиці Крошенській та почув,  що у останнього задзвонив мобільний телефон. Після чого запропонував ОСОБА_2 відкрито викрасти у невідомого хлопця телефон,  але ОСОБА_2 відмовився. Потім ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4. та застосовуючи насильство,  що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого,  з метою подавления волі потерпілого до опору наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область правого ока,  в результаті чого той впав на коліна. В цей же час ОСОБА_2 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,  що супроводжувалось особливою зухвалістю,  виражаючись брутальною лайкою підійшов до ОСОБА_4. та діючи умисно та зухвало,  ігноруючи загально прийнятими правилами і нормами поведінки у суспільстві,  умисно з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_4 один удар кулаком та один удар ліктем своєї руки в область обличчя,  завдавши потерпілому фізичного болю. ОСОБА_1    також продовжував

 

умисно наносити численні удари ОСОБА_4 в область обличчя та тулубу,  завдаючи фізичного болю,  вимагаючи передати йому мобільний телефон.

В результаті злочинних дій підсудних потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця в навколо орбітальній ділянці зліва та синця в ділянці лівого променевого зап"ясткового суглобу,  які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень,  без короткочасного розладу здоров"я.

Подавивши застосованим насильством волю потерпілого до опору ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном „Сіменс А-65",  вартістю 465грн,  в якому знаходилась сім-картка „Діджус",  вартістю 50грн,  на рахунку якої знаходились кошти в сумі 10грн,  чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 525грн.

Побачивши,  що ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном потерпілого,  ОСОБА_2 став вимагати,  щоб ОСОБА_1 повернув викрадений телефон ОСОБА_4,  але ОСОБА_1 не звертаючи увагу на його вимоги разом з викраденим майном з місця споєння злочину пішов.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину визнав повністю,  розкаявся та пояснив,  що 11.03.2006р. ввечері він знаходився разом із своїм знайомим ОСОБА_2,  з яким раніше вживали спиртні напої,  біля школи №28 по вулиці Крошенській в м. Житомирі. Побачив як по футбольному полі йшов потерпілий ОСОБА_4,  підійшовши до них попросив дати цигарку,  на що він відповів,  що немає. ОСОБА_4 не повірив цьому і просив показати,  що дійсно немає цигарки. Така поведінка потерпілого йому не сподобалась,  тому він наніс удар правою рукою в око ОСОБА_4. Коли останній став падати,  то в нього задзвенів мобільний телефон. Не пам"ятає як бив потерпілого та як забрав у нього телефон,  оскільки знаходився в стані алкогольного сп"яніння. Коли телефон ОСОБА_4 знаходився у нього,  то ОСОБА_2 пропонував повернути потерпілому телефон,  але він цього не зробив та став іти. ОСОБА_4 ішов за ним та просив віддати телефон. Підійшовши до під"їзду будинку знайомої дівчини ОСОБА_5,  заховав телефон на дерево,  однак куди саме не пам"ятає. Так як знайомої не було вдома,  пішов до ОСОБА_2,  який проживає недалеко. ОСОБА_2 пропонував вийти на вулицю,  знайти телефон і віддати його потерпілому. Одягнувши куртку ОСОБА_2,  разом з ним вийшли на вулицю,  де були затримані працівниками міліції. Як забрав у ОСОБА_4 телефон,  та чи бив його ногами не пам"ятає,  не бачив чи наносив удари потерпілому ОСОБА_2,  так як знаходився в стані алкогольного сп"яніння,  вважає,  що ОСОБА_2 тільки розбороняв його з потерпілим.  Пам"ятає,  що бив ОСОБА_4 руками декілька раз.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину не визнав,  пояснив,  що 11.03.2006р. в 19 годин 20 хвилин зустрів знайомого ОСОБА_1,  з яким разом ішли до знайомої дівчини ОСОБА_5,  обоє були в нетверезому стані. Біля школи №28 по вулиці Крошенській в м. Житомирі на футбольному полі зустріли потерпілого ОСОБА_4,  який просив у них цигарок. Коли ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_4а в обличчя,  в останнього задзвенів мобільний телефон. Бачив як ОСОБА_1 наносив удари потерпілому руками,  чи бив ногами - не бачив. Коли ОСОБА_1 бив потерпілого та забирав телефон,  він у цьому конфлікті участі не брав,  а тільки розбороняв їх,  не пам"ятає,  можливо при цьому і вдарив випадково потерпілого рукою. Коли ОСОБА_1 побіг,  разом з потерпілим пішли за ним.  Наздогнавши ОСОБА_1,  заламав йому руки,  і запропонував потерпілому забрати свій мобільний телефон,  але той не побажав це зробити. Потім він пішов до своєї матері,  згодом туди до нього прийшов і ОСОБА_1,  повідомив,  що заховав викрадений телефон на дереві,  пропонував останньому повернути ОСОБА_4 телефон. Через деякий час,  коли вийшли на вулицю вигуляти собаку,  були затримані працівниками міліції. ОСОБА_1 не пропонував йому викрасти у ОСОБА_4 мобільний телефон. Можливо коли розбороняв  ОСОБА_1 та потерпілого в вдарив останнього,  але подробиць не

пам"ятає.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1своєї вини у скоєнні злочину та невизнанням підсудним ОСОБА_2. вини у вчиненні злочину,  їх вина підтверджується показаннями потерпілого,  свідків.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4.,  який в судовому засіданні пояснив,  що 11.03.2006р. близько 19 години 20 хвилин біля школи №28 по вул.  Крошенській в м. Житомирі зустрів підсудних,  які знаходились в стані сп"яніння,  один із них був одягнений в коричневу дублянку. Один із них попросив цигарку,  на що відмовив,  так як не палить. Потім підсудні обоє

 

почали його бити. Спочатку вдарив кулаком в око ОСОБА_1,  внаслідок чого він впав на землю. Потім вони його провели до забору стадіону. Там ОСОБА_1 став наносити удари по його тілу руками та ногами. ОСОБА_2 також наносив удари,  бив ліктем руки по обличчю. Після цього віддав мобільний телефон,  так як боявся,  що будуть продовжувати його бити,  піднявся і продовжував просити хлопців,  щоб повернули телефон. Однак ОСОБА_1,  який забрав телефон пішов в напрямку до школи,  він також пішов за ним.  Інший хлопець (ОСОБА_2),  який також брав участь у конфлікті також пішов за ним.  Потім заламав руку ОСОБА_1 та запропонував йому забрати у ОСОБА_1 телефон з кишені,  але побоявся це зробити. Потім пішов за підсудними,  просив повернути телефон. Побачивши,  що останні зайшли до під"їзду будинку №139 по вул. Щорса,  підійшов до телефону-автомату та викликав працівників міліції. По приїзду останніх,  пояснив,  що його побили та відібрали мобільний телефон. Коли з під"їзду вийшли підсудні,  впізнав їх,  як таких,  що його побили та один із них забрав у нього телефон,  та вказав на них працівникам міліції.

Показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_6.,  яка в судовому засіданні пояснила,  що 11.03.2006р. вечором прийшов додому її син ОСОБА_4 з працівниками міліції та повідомив,  що його побили невідомі хлопці та забрали мобільний телефон,  у сина були тілесні ушкодження. Син розповідав,  що біля школи коли повертався додому зустрів невідомих хлопців,  які були в стані алкогольного сп"яніння,  вони просили його цигарку,  однак відповів,  що не палить. Йотім невідомі стали його бити,  так як у нього задзвенів мобільний телефон,  якого потім у нього відібрали.

Показаннями свідка ОСОБА_7.,  який в судовому засіданні пояснив,  що 11.03.2006р. під час несення служби,  отримавши виклик чергового міліції,  разом з іншими працівниками міліції прибув до будинку №139 по вулиці Щорса в м. Житомирі,  так як надійшло повідомлення,  що невідомі особи нанесли тілесні ушкодження та заволоділи мобільним телефоном.  Прибувши на місце до них звернувся ОСОБА_4 та розповів,  що його побили двоє невідомих хлопців,  забрали мобільний телефон та пішли до під"їзду будинку. На обличчі потерпілого бачив тілесні ушкодження. Коли із під'їзду вийшли двоє хлопців,  потерпілий прямо вказав на них (підсудних),  як на осіб,  які його побили та викрали телефон. Підсудні були в нетверезому стані,  заперечували що вчинили протиправні дії стосовно потерпілого. Після чого вони були затримані.

Показаннями свідка ОСОБА_8.,  який в судовому засіданні дав аналогічні показання,  що і свідок ОСОБА_7.,  пояснивши,  що 11.03.2006р. як працівник міліції затримував підсудних,  які вийшли з під'їзду будинку №139 по вулиці Щорса. Після затримання підсудних потерпілий ОСОБА_4,  який був поруч,  прямо вказав на них,  як на осіб,  які його побили та забрали його мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив,  що ввечері 11.03.2006р. знаходився в кафе "Оазис" бачив знайомого ОСОБА_2 до кого підійшов невідомий хлопець з яким той пішов від кафе. Він із своїм товаришем ОСОБА_10 йшли позаду за 30-50м від ОСОБА_2 та його знайомого. Бачив,  що хлопці,  що йшли попереду зустріли ще одного хлопця та між ними виник конфлікт. Між хлопцями була бійка,  чув нецензурну лайку. Хто і кому наносив удари не бачив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив,  що 11.03.2006р. разом із ОСОБА_11 йшли за ОСОБА_2 та його товаришем від кафе "Оазис". Бачив,  що до цих хлопців підійшов ще один і між ними виник конфлікт,  чув нецензурну лайку,  однак бачив лише силуети осіб,  які брали участь в конфлікті,  оскільки знаходився на певній відстані від них.

Крім цього вина підсудних підтверджується зібраними по справі доказами дослідженими в судовому засіданні.

Даними протоколу огляду місця пригоди від 11.03.2006р.,  про те,  що було оглянуто спортивний майданчик розташований біля ЗОШ №28 навпроти будинку №51 по вулиці Крошенській в м. Житомирі та потерпілий ОСОБА_4 вказав місце,  де невідомі хлопці наносили йому тілесні ушкодження та забрали мобільний телефон (а.с. 3-4).

Протоколом огляду місця пригоди від 12.03.2006р.про те,  що було оглянуто ділянку місцевості біля будинку №2 по вулиці М. Рибалка в м. Житомирі,  в ході огляду ОСОБА_1 вказав,  де він залишив викрадений у ОСОБА_4. мобільний телефон. На вказаному ним місці телефону виявлено не було.(а.с. 15).

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14.03.2006р. з фототаблицями до нього за участю ОСОБА_1 про те,  що  останній на місцевості показав

 

про обставини вчинення ним 11.03.2006р. відкритого викрадення мобільного телефону потерпілого поблизу школи №28 навпроти будинку №51 по вулиці Крошенській в м Житомирі (а.с. 50-53).

Протоком відтворення обстановки та обставин події від 21.03.2006р. з фототаблицями до нього за участю ОСОБА_4. відповідно до якого останній на місцевості показав про обставини вчинення відносно нього 11.03.2006р. злочину поблизу школи №28 навпроти будинку №51 по вулиці Крошенській в м. Житомирі (а.с. 78-81).

Протоколом пред"явлення предметів на впізнання від 12.03.2006р. про те,  що потерпілий ОСОБА_4 серед пред'явлених дублянок коричневого кольору,  впізнав дублянку у яку був одягнений ОСОБА_1 коли 11.03.2006р. відкрито заволодів його мобільним телефоном. (а.с. 34).

Даними протоколу огляду предметів від 29.03.2006р. про те,  що було оглянуто гарантійний талон до мобільного телефону "Сіменс А-65" ,  який був викрадений у ОСОБА_4.(а.с. 124).

Висновком судово-медичної експертизи №455 від 29.03.2006р. згідно якого у ОСОБА_4. виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в навколо орбітальній ділянці зліва та синець в ділянці лівого променево-зап"ясного суглобу,  які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров"я (а.с. 75-76).

Протоколами очної ставки між потерпілим ОСОБА_4. та ОСОБА_2. від 21.03.2006р. та від 30.03.2006р.,  із яких вбачається,  що потерпілий підтвердив та наполягав,  що саме ОСОБА_2 наносив йому удари 11.03.2006р.,  коли був у нього викрадений телефон(а.с. 82-83,  154-155).

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №185-2006 від 10.05.2006р. підсудний ОСОБА_1 на даний час будь-якими психічними захворюваннями не хворіє,  під час вчинення злочину також не хворів такими захворюваннями,  міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.(а.с.  181-182).

Суд визнає показання потерпілого ОСОБА_4. достовірними і об"єктивними,  оскільки про обставини заволодіння підсудним ОСОБА_1 його мобільним телефоном та вчинення підсудним ОСОБА_2 хуліганських дій,  нанесенням ним під час конфлікту йому тілесних ушкоджень,  він давав показання послідовно на досудовому слідстві,  під час проведення відтворення обстановки та обставин події так і під час проведення очних ставок з підсудним ОСОБА_2 та підтвердив такі свої показання у судовому засіданні.

Судом не беруться до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10.,  оскільки вони знаходилися на певній відстані від місця бійки між потерпілим та підсудними і не бачили дій кожного із учасників конфлікту,  чули тільки нецензурну лайку.

Суд критично оцінює доводи підсудних,  що ОСОБА_2 не вчиняв хуліганських дій,  не наносив потерпілому тілесних ушкоджень та розцінює їх як намагання пом"якшити участь ОСОБА_2. у вчиненому або ж уникнути ним відповідальності.

Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено,  що підсудний ОСОБА_2 грубо порушив громадський порядок,  поводив себе нахабно та зухвало,  спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження під час конфлікту.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності,  суд приходить до переконання про доведеність вини підсудних у вчиненні злочинів та вкаліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ч.2  ст. 186 КК України,  так як він відкрито викрав чуже майно потерпілого ОСОБА_4  поєднане з насильством,  яке не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого та підсудного ОСОБА_2. за ч.1  ст. 296 КК України,  так як він вчинив хуліганство,  тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,  що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Призначаючи підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів,  особи самих підсудних та обставини,  що пом"якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до  ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Обставинами,  що пом"якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття останнього.

 

Обставинами,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнає те,  що злочин він вчинив в стані алкогольного сп"яніння.

Як особа підсудний ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується посередньо,  не працює,  раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів,  збитки потерпілому відшкодував.

Враховуючи наведене,  а також думку потерпілого,  суд вважає,  що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе в умовах ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2  ст.  186 КК України.

Відповідно до  ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості.

Обставин,  що пом"якшують покарання підсудного ОСОБА_2. судом не встановлено.

Обставинами,  що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2. суд визнає те,  що злочин вчинив в стані алкогольного сп"яніння.

Як особа підсудний ОСОБА_2 по місцю проживання та роботи характеризується позитивно,  раніше притягувався до кримінальної відповідальності,  будучи засудженим за вчинення умисного злочину та звільненим від відбуття покарання з випробуванням,  під час іспитового строку знову вчинив новий злочин,  що свідчить про те,  що він належних висновків для себе не зробив та вперто не бажає стати на шлях виправлення.

Враховуючи наведене,  а також думку потерпілого,  суд вважає,  що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2. можливе в умовах ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді арешту в межах санкції ч.1  ст. 296 КК України з частковим приєднанням відповідно до  ст. 71КК України невідбутого покарання за вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 21.12.2004р.

Керуючись  ст.  ст. 323, 324 КПК України,  суд -

 

ЗАСУДИВ:

 

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  186 КК України і призначити йому покарання

за ч.2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст. 296 КК України і призначити йому покарання за ч.1  ст. 296 КК України - 5(п"ять) місяців арешту.

На підставі  ст. 71КК України частково приєднати до покарання невідбуте підсудним ОСОБА_2. покарання за вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 21.12.2004р. із застосуванням  ст. 72 КК України,  перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий та призначити остаточне покарання - 2 (два) роки 5 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_2. змінити із підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженими,  які перебувають під вартою,  в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.