копія
Справа 11-582/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Мельник В.М.
Категорія: ст.ст.364 ч.3, 366 ч.1, 384 ч.1 КК України Доповідач Зарєчна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.07.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Зарєчної І.В.,
суддів Ковтуна В.П., Кулеші Л.М.,
з участю прокурора Павлишина В.І.,
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду від 26 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком Городоцького районного суду від 26 травня 2011 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 неодруженого, з вищою освітою, військовозобов’язаного, звільненого з ОВС 28 січня 2011 року, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 364 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, строком на 1 рік, без конфіскації майна;
- ст. 366 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, строком на 1 рік;
- ст. 384 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.
Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого від відбування основного покарання із випробуванням, строком на 1 рік.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_2, обіймаючи з 1 травня 2009 року посаду інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ по обслуговуванню Городоцького району та АТІ УДАІ УМВС України в Хмельницькій області, будучи службовою особою органів внутрішніх справ України та представником влади, маючи відповідно до ст.10 Закону України ”Про міліцію” повноваження на виявлення та процесуальне оформлення документів за фактами вчинених громадянами адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснення провадження у справах про окремі адміністративні правопорушення даної категорії, у жовтні 2010 року допустив зловживання владою та своїм службовим становищем.
Так, з метою створення ефективності роботи по виявленню і документуванню фактів вчинення громадянами адміністративних правопорушень на транспорті на підвідомчій території, засуджений ОСОБА_2 28 жовтня 2010 року близько 23 год. 30 хв., будучи при виконанні своїх службових обов’язків у форменому одязі, поблизу приватного бару „Келих”, що розташований по вул. Шевченка в м. Городку, безпідставно пред’явив ОСОБА_3 претензії про керування незадовго до цього в стані алкогольного сп’яніння припаркованим в даному місці легковим автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, який фактично зареєстрований на ОСОБА_4, жителя м. Городка і він ОСОБА_3 для тимчасового користування в цей день не передавався.
Не звертаючи уваги на обґрунтувані заперечення ОСОБА_3 про непричетність до вчинення будь-якого правопорушення, ОСОБА_2, використовуючи свої повноваження працівника міліції, без належних на те підстав вилучив у нього паспорт, примусив сісти в салон службового автомобіля, після чого доставив до адміністративної будівлі райвідділу міліції, а надалі у відділення швидкої допомоги Городоцької ЦРЛ на проведення медичного освідування на стан алкогольного сп’яніння, хоча ОСОБА_3 не заперечував вживання алкоголю під час відпочинку у барі „Келих”.
Після проведеного освідування ОСОБА_5 доставив його в приміщення райвідділу, де шляхом вчинення психологічного тиску, без з’ясування будь-яких інших фактичних обставин, в присутності сторонніх осіб схиляв його до визнання факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, а коли ОСОБА_3 в черговий раз заперечив факт вчинення такого правопорушення, без складення будь-яких процесуальних документів відпустив його додому.
Використовуючи свої службові повноваження, всупереч інтересам служби, ОСОБА_2 умисно, діючи у власних інтересах, 29 жовтня 2010 року склав фіктивний протокол про адміністративне правопорушення серії ВХ 1 № 039025, датований 28 жовтня 2010 року на ОСОБА_3 про те, що він 28 жовтня 2010 року о 23 год. 25 хв. по вул. Шевченка в м. Городку керував автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, без посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 „а”, „б” ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
За сфальсифікованим протоколом ОСОБА_2 оформив справу №2826 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, яку зареєстрував у відділенні ДАІ та в межах своїх повноважень виніс незаконну постанову серії ВХ №183275 від 28.10.2010 року та притягнув ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності - у виді штрафу в розмірі 500 грн., у відповідній графі зробив запис про відмову правопорушника від отримання копії постанови. Копії підробленого протоколу та постанови направив поштою за місцем проживання ОСОБА_3 11 листопада 2010 року останній сплатив вказану суму штрафу.
29 жовтня 2010 року ОСОБА_2 склав другий фіктивний протокол про адміністративне правопорушення серії ВХ 1 № 039025 датований 28 жовтня 2010 р. на ОСОБА_3 про те, що він 28 жовтня 2010 року о 23 год. 25 хв. по вул. Шевченка в м. Городку керував автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено протоколом медичного освідування № 271 від 29.10.2010 року, хоча ОСОБА_3, такого правопорушення в цей день не скоював і ОСОБА_2, як працівником ВДАІ, воно не виявилось.
У графі протоколу „Пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності”, ОСОБА_2 власноручно виконав напис про відмову водія від дачі пояснень по суті правопорушення, від підписання його та отримання копії протоколу, а також безпідставно в даний протокол вніс прізвище жителя смт. Ярмолинці ОСОБА_9, як свідка вчиненого правопорушення, і надав йому, для підпису чистий бланк протоколу, а також вніс прізвище жителя м. Городка –ОСОБА_6, як свідка вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, хоча він не був очевидцем правопорушення, підробив від його імені підпис у відповідній графі.
За сфальсифікованим протоколом ОСОБА_2 оформив справу №2827 на ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, яку зареєстрував у відділенні ДАІ та 31 жовтня 2010 року за підписом начальника відділення ДАІ, направив до Городоцького районного суду для розгляду по суті.
16 листопада 2010 р. ОСОБА_3, для захисту своїх порушених прав, звернувся до Городоцького районного суду з адміністративним позовом про визнання незаконною постанови від 28 жовтня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн. та закриття провадженням справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП.
При розгляді 6 листопада 2010 р. Городоцьким районним судом цивільної справи № 2-а-662/10 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління ДАІ УМВС України в Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови серії ВХ № 183275 від 28 жовтня 2010 року –ОСОБА_2 підлягав допиту в судовому засіданні в якості свідка.
23 листопада 2010 року в судовому засіданні ОСОБА_2 був допитаний в якості свідка, з метою перешкоджання встановленню істини, при дачі показань, наполягав на виявленні ним, як службовою особою ВДАІ, факту ігнорування водієм ОСОБА_3 28 жовтня 2010 року у вечірній час на вул. Шевченка в м. Городку його вимоги про зупинку та встановленні факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що було підтверджено медичним освідуванням та стало підставою для складання на нього протоколів про вчинення адміністративних правопорушень. Дані показання свідка ОСОБА_2 повністю суперечили сукупності інших досліджених судом по справі доказів і суд визнав їх завідомо неправдивими.
В апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду в частині засудження його за ч. 3 ст. 364 КК України, оскільки в його діях відсутня одна із суттєвих ознак злочину, передбаченого ст. 364 КК України, а саме: вчинення цього діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, а в решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника на підтримку апеляції, прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши викладені доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 366 ч.1, 384 ч.1 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений в судовому засіданні, є обґрунтованим та в апеляції засудженого не оспорюється.
Як вбачається з протоколу допиту обвинуваченого, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України, визнавав повністю (Т.2, а.с. 10 -11).
В судовому засіданні ОСОБА_2 змінив свою позицію та не визнав себе винним у вчиненні даного злочину.
Не зважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами.
З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 28 жовтня 2010 року у вечірній час разом з ОСОБА_7 вони відпочивали у барі «Келих». Близько 23 год. 30 хв. він вийшов з бару на вулицю, оскільки попередньо домовився з ОСОБА_4, що відвезе його додому на власному автомобілі. Поблизу в’їзду з вулиці Шевченка побачив припаркований автомобіль ОСОБА_4 навпроти нього. Неподалік знаходився патрульний автомобіль ДАІ, біля нього стояв інспектор, на вимогу останнього надав свій паспорт, який він заховав в кишеню свого одягу. Інспектор Бовсунівський І.В. став пред’являти йому претензії за керування даним автомобілем в стані сп’яніння. По його вказівці добровільно сів в автомобіль ДАІ по шляху руху та на площі неподалік райвідділу міліції ОСОБА_2 вчиняв психологічний тиск на нього про визнання ним керування автомобілем в нетверезому стані. Дана розмова відбулась у присутності ОСОБА_7, який під’їхав до міліції та стверджував інспектору про його перебування в барі разом з ним. Не враховуючи, що він визнав стан сп’яніння, ОСОБА_2 доставив його в ЦРЛ для проходження медичного освідування. Після чого доставив знову у райвідділ і в одному із службових кабінетів із застосуванням психологічного тиску продовжував настоювати на вчинення ним правопорушень. Протоколів в його присутності ОСОБА_2 не складав, повідомив про його явку –на 29 жовтня 2010р., але в цей день ОСОБА_2 не було на робочому місці.
В листопаді 2010 року за місцем свого проживання отримав копію протоколу та постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП та про накладання штрафу в розмірі 500 грн., штраф сплатив, але дану постанову оскаржив до суду. В суді також стало відомо про другий протокол, який склав ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Показання потерпілого повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Об’єктивно винність ОСОБА_2 підтверджується і письмовими доказами, а саме: даними журналу обліку відвідувачів в Городоцькому РВ УМВС України в Хмельницькій області (Т.1, а.с. 13-15); журналу реєстрації протоколів про виявлення правопорушення у відділенні ДАІ по обслуговуванню Городоцького району (Т.1, а.с. 22-23); висновком почеркознавчої експертизи від 14.02.2011 року (Т.1, а.с. 205-212); матеріалами цивільної справи №2-а-662/10 р. (Т.1, а.с. 63-86).
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого за ч.3 ст. 364 КК України.
Посилання в апеляції засудженого на те, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України є безпідставними і на увагу не заслуговують.
Місцевий суд правильно прийшов до висновку, що внаслідок його злочинних дій потерпілого ОСОБА_3 було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що визнається як порушення охоронюваних Конституцією України законних прав та свобод громадян. Крім цього, у спосіб фальсифікації двох протоколів із незаконним притягненням потерпілого до адміністративної відповідальності, засуджений підірвав авторитет правоохоронного органу, яким є районний відділ міліції.
З таким рішенням повністю погоджується і колегія суддів.
Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.
За таких обставин підстав для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Як установлено, у постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку ОСОБА_2 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, за ознакою умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах використання службовою особою влади та службових повноважень в супереч інтересах служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам.
Колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня така складова злочину, як зловживання службовим становищем з корисливих мотивів, а тому в порядку ст. 365 КПК України з мотивувальної частини вироку, де вказана кваліфікація його дій, необхідно виключити цю кваліфікуючу ознаку.
У зв’язку із наведеним та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Вирок Городоцького районного суду від 26 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію –без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку –зловживання службовим становищем з корисливих мотивів.
Головуючий –суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області І.В. Зарєчна