справа № 22-801                                                    Головуючий в 1 інстанції: Полюхович O.I.

Доповідач: Хилевич С. В.

РІШЕННЯ

іменем України

9 липня 2007 року                                                                                                  м.  Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючого - судді: Собіни І.М.  Суддів: Шеремет A.M.,  Хилевича СВ.,  при секретарі судового засідання Томашевській І.М.  за участю представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 26 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська АЕС" про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним і стягнення преміальних виплат,

заслухавши доповідача,  пояснення осіб,  які з'явились в судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів

встановила:

В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська АЕС" про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним і стягнення преміальних виплат.

В заяві вказував,  що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2005 року визнано незаконним наказ генерального директора ВП „Рівненська АЕС" від 27 вересня 2004 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Наказом від 14 жовтня 2004 року його позбавлено одноразової премії за пуск нових енергетичних потужностей,  оскільки на час прийняття цього наказу діяв попередній наказ від 27 вересня 2004 року про накладення дисциплінарного стягнення.

Просив стягнути на його користь із відповідача спірні преміальні кошти,  зобов'язавши ВП „Рівненська АЕС" здійснити нарахування грошових коштів відповідно до посадового окладу станом на момент ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги,  включивши також вимогу про визнання наказу № 4860 від 14 жовтня 2004 року незаконним.

У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на те,  що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків,  які не відповідають обставинам справи,  та порушив норми процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення спору.

Вважає,  що суд першої інстанції всупереч наявним законним підставам не задовольнив клопотання про відвід головуючого,  неправомірно не допустив представника до участі в справі та порушив порядок розгляду клопотань. t Крім того,  вважаючи рішення необґрунтованим,  вказував на відсутність доказів про нарахування премії,  виходячи із розміру саме в 0,  5 окладу,  а не іншого розміру. Позивачу незрозуміло,  чому суд виходив із розміру окладу на 2004 рік,  а не на час судового розгляду. Незрозумілим для ОСОБА_1 також є положення рішення суду про частковість задоволення позову. Стягнення із відповідача на його користь витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи не було предметом позовних вимог,  натомість присудження судових витрат здійснюється за рішенням суду згідно  ст.  88 ЦПК України.

Переконаний,  що наведені обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Просив апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким 'його вимоги задовольнити.

Позивач та його представники в судове засідання не з'явились,  про час і ,  "місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні,  заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги,  покликався на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просив колегію суддів апеляційну скаргу відхилити,  а рішення - залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду першої інстанції - зміні,  виходячи з таких підстав.

Частково задовольняючи позов і стягуючи з державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська АЕС" на користь ОСОБА_1 судові витрати,  суд першої інстанції виходив із безпідставності позову про визнання наказу про накладення дисциплінарне стягнення незаконним та стягнення преміальних виплат. З рішення суду випливає,  що задоволення позову в частині стягнення судових витрат полягає у понесенні позивачем таких витрат при зверненні до суду.

Між тим,  з таким висновком суду погодитися не можна,  оскільки він суперечить нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається,  і це з'ясовано в судовому засіданні,  що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2005 року наказ від 27 вересня 2004 року № 4 515 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 визнано незаконним.

Правовим наслідком зазначеного рішення суду є незаконність наказу від 14 жовтня 2004 року № 48 60 про виключення із числа осіб,  які підлягали заохоченню у виді премії,  ОСОБА_1,  оскільки на момент винесення наказу позивач мав непогашене і не зняте дисциплінарне стягнення.

Крім того,  порушене право позивача поновлене наказом від 25 квітня 2007 року № 1880 державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська АЕС",  а тому фактично скасовано дію наказу від 14 жовтня 2004 року № 4860 щодо позивача. Згідно цього наказу встановлено проведення виплати премії ОСОБА_1 розміром у 397 гривень,  яка на час розгляду апеляційної скарги є виплаченою.

Обґрунтованість розміру преміальних коштів у 397 гривень підтверджено розміром таких виплат,  проведених згідно наказу від 14 жовтня 2004 року № 4860 працівникам аналогічної професії (а.с. а.с.  23,  зворот,  - 24).

Статтями 143-144 КЗпП України передбачено заохочення працівникам за успіхи в роботі,  що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Виходячи з наведених обставин,  колегія суддів вважає,  що підстав для захисту порушеного наказом від 14 жовтня 2004 року № 4860 права ОСОБА_1 стосовно позбавлення його преміальних коштів немає,  оскільки зазначене право поновлене відповідачем і не потребує захисту.

Водночас,  з рішення вбачається,  що судом першої інстанції фактично відмовлено у позові,  навівши правові підстави для ухвалення такого рішення і давши обґрунтовану оцінку дійсним обставинам справи.

Суд в резолютивній частині рішення протирічить викладеним висновкам про відмову в позові,  оскільки резолютивна частина рішення суду має бути логічним завершенням мотивувальної частини.

Виходячи з наведених обставин,  колегія суддів вважає,  що судом першої інстанції допущено порушення процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи,  а тому ухвалене ним рішення підлягає частковій зміні. 

На підставі  ст.   ст.  143-144 КЗпП України,  керуючись п.3 ч. 1  ст.  307,  п.п. 1,  4 ч. 1  ст.  309,  ч. 2  ст.  314,   ст.  ст.  316,  317,  319,  324,  325 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 26 квітня 2007 року в частині часткового задоволення позову - змінити.

В позові ОСОБА_1 до державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська АЕС" про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним і стягнення преміальних виплат - відмовити за безпідставністю.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.