КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2011 № 7/311
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдеєва П.В.
Коршун Н.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. – представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3. – представники за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 року
у справі № 7/311 (суддя: Якименко М.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”
про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення 2 438 382,02 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2010р. у справі № 7/311 позов Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна житло – сервіс” на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 2 294 009,17 грн. – основного боргу, 84 943,94 грн. – інфляційних витрат, 7 586,67 грн. - 3% річних, 51 842,24 грн. - пені, 24 383, 82 грн. – державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не було досліджено на підставі чого відповідач має сплачувати заборгованість вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, оскільки на думку відповідача постачання холодної води для виготовлення гарячої сторонами не погоджувалося, а відповідно не має оплачуватися.
Позивачем надано відзив на апеляційне подання, в якому він просить апеляційне подання залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.
27.08.2004р. між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” був укладений договір №04777/5-04 (далі – Договір).
Згідно із п.1.1 Договору, позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався здійснити своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комімітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., реєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п.п.2.2.2, 2.2.3 Договору, оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи. Уразі неотримання від позивача щомісячного розрахункового документа, відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5 числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
У спірний період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. позивач надав послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу на загальну суму 7 489 326,87 грн.
Як встановлено висновком судово-економічної експертизи № 11013/10-09 від 29.07.2011 року, заборгованість відповідача перед позивачем за постачання холодної води та водовідведення складає 1 446 641,00 грн. та 851 062,19 грн. за холодну воду, що використовувалась для виготовлення гарячої води.
Такого висновку експерт дійшов на підставі діючих тарифів у період з 01.12.2009 р. по 01.04.2010 р. на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, в тому числі холодної води, що використовується для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води, та водовідведення холодної і гарячої води, для здійснення розрахунків виробника послуг ВАТ «АК « Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності, затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30.11.2009 р. № 1332.
Колегії суддів не надано доказів скасування вказаних вище розпоряджень на встановлення тарифів.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Підпунктами 2.1.1 Договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2 договору).
Відповідно до вимог п. 3.1 Правил № 190 від 18.10.2008 року, розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показників засобів обліку.
Підпунктом 2.1.4 Договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення 2 294 009,17 грн. - основного боргу за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов’язання та приписи вказаних правових норм, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 84 943,94 грн. та 3% річних в розмірі 7 586,67 грн. за період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. (розрахунок зазначених сум міститься в матеріалах справи).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до п.4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов’язань по оплаті за надані послуги Відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 51 842,24 грн. за період з 01.12.2009р. по 31.03.2010р. є обґрунтованим (розрахунок зазначених сум міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2011 року у справі №7/311 залишити без змін.
3. Матеріали справи №7/311 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдеєв П.В.
Коршун Н.М.