КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2011 № 52/225
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Разіної Т.І.
Шипка В.В.
при секретарі: Корчевському В.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1. – дов. б/н від 10.01.2011р.;
відповідача: ОСОБА_2. – дов. від 20.09.2010р.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії „Київський радіозавод”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 20.07.2011р.
у справі № 52/225 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна компанія „Укрексперт”
до Державної акціонерної холдингової компанії „Київський радіозавод”
про стягнення 95 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна компанія «Укрексперт» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод» (далі – відповідач) про застосування наслідків недійсного правочину, а саме договору №127/07 від 26.01.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом стягнення 95 000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вказаний договір визнаний недійсним у судовому порядку, однак відповідач, прийнявши послуги позивача за договором, не здійснив оплату їх вартості у сумі 95 000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог, а також просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2011р. у справі №52/225 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 95 000,00 грн. відшкодування вартості робіт, 950,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011р. у справі №52/225 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 216, 257, 267 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011р.
Розпорядженням Секретаря судової палати від 20.09.2011р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Шипка В.В.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2011р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011р. у справі №52/225 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2011р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
26.01.2004р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №127/04-С на розробку плану санації (далі – Договір), згідно з умовами якого (розділи 1-3) позивач зобов’язався провести розробку плану санації відповідача, а відповідач в свою чергу зобов’язався своєчасно оплатити послуги виконавця. Термін виконання робіт погоджений сторонами до 15.05.2004р. Вартість виконаних робіт становить 95 000,00 грн. Оплата виконаних робіт проводиться замовником – в повному об’ємі вартості робіт на протязі трьох банківських днів із моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Виконавець в термін, що обумовлюється даним договором, передає замовнику план санації підприємства та акт прийому-передачі робіт. Одночасно з передачею плану санації підприємства, виконавець подає всю інформацію щодо об’єкта санації, яка була зібрана ним в процесі виконання ним роботи.
Позивачем роботи по Договору були виконані та передані відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі робіт від 14.05.2004р. та не заперечується відповідачем, однак останній не виконав своїх договірних зобов’язань в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному погасити заборгованість, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача боргу за Договором у розмірі 95 000,00 грн.
Відповідачем був поданий зустрічний позов про визнання Договору недійсним на підставі ч.9 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №34/331-33/161 первісний та зустрічний позови були задоволені, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 95 000,00 грн. заборгованості та судові витрати за звернення з позовом до суду, а також визнано недійсним Договір з моменту його укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. вищевказане судове рішення було скасовано в частині задоволення первісного позову і прийнято в цій частині нове рішення про відмову в первісному позові. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №34/331-33/161 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. у справі №34/331-33/161.
Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з вищезгаданих судових рішень по справі №34/331-33/161, в ході судового розгляду було встановлено, що Договір був укладений всупереч вимогам ч.9 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки Договір укладався з боку відповідача керуючим санацією без погодження з комітетом кредиторів, а тому був визнаний недійсним з моменту укладання.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В ст. 203 Цивільного кодексу України вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі, зокрема, зазначає про те, що в силу ст. 216 Цивільного кодексу України спірний Договір не створює для відповідача ніяких юридичних наслідків у зв’язку з його недійсністю, тому підстави для стягнення з відповідача 95 000,00 грн. відсутні. Також відповідач наголошував на тому, що вказана сума позиціонується позивачем як збитки, однак докази їх завдання відсутні.
З цього приводу слід зазначити, що згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто, в даному випадку наслідки недійсності правочину для відповідача полягають в тому, що він повинен відшкодувати позивачеві вартість виконаних ним робіт у сумі 95 000,00 грн., факт отримання яких підтверджується актом приймання-передачі робіт від 14.05.2004р.
Окрім того, відповідач просив суд застосувати до вимог позивача строки позовної давності, передбачені ч.3 ст. 261 Цивільного кодексу України, зазначаючи про те, що Цивільним кодексом України передбачено можливість застосування позовної давності саме до вимог про застосування наслідків недійсного правочину, а не до вимог про визнання правочину недійсним вцілому.
На думку відповідача, в ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України закріплено право на використання аналогії закону до подібних за змістом цивільних відносин, тому до відносин про визначення початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків оспорюваного правочину можуть бути застосовані положення ч.3 ст. 261 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, оскільки останній ототожнює поняття недійсного та нікчемного правочинів, натомість норми ч.3 ст. 261 Цивільного кодексу України визначають початок перебігу позовної давності до вимог про застосування наслідків саме нікчемного правочину.
Зважаючи на дату визнання недійсним спірного Договору №127/04 від 21.01.2004р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах загального строку позовної давності і позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011р. у справі №52/225 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії „Київський радіозавод” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011р. у справі №52/225 – без змін.
2. Матеріали справи №52/225 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Разіна Т.І.
Шипко В.В.
26.09.11 (відправлено)