Справа № 22-743/2007 р Головуючий суддя 1 інстанції: Олійник П.В.
Суддя-доповідач: Шеремет A.M.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Рівненської області в складі:
головуючого судді: Собіни І.В.,
суддів: Шеремет A.M., Хилевича СВ.,
при секретарі: Томашевській І.М.
з участю позивача ОСОБА_1, адвоката позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 4 травня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - нотаріус Костопільської державної нотаріальної контори Дідовець Алла Григорівна, про визнання недійсним договору дарування, -
встановила:
Рішенням Костопільського районного суду від 4 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - нотаріус Костопільської державної нотаріальної контори Дідовець А.Г., про визнання недійсним договору дарування, відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вказує, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням законодавства, оскільки не взяв до уваги те, що договір дарування будинку укладався з метою догляду ОСОБА_1 її онукою ОСОБА_3 пожиттєво; що їй належним чином не було роз'яснено суть даної угоди та те, що даний договір укладався у відсутність документів, які б підтверджували право власності на спірний будинок.
Зазначає також, що справа всупереч закону була розглянута у відсутність відповідача, хоча при цьому рішення мало би бути прийняте на користь позивача. Крім того, під час розгляду справи не були розглянуті додаткові документи.
Просить апеляційний суд розглянути справу по суті заявлених вимог, розірвати договір та зобов'язати ОСОБА_3 відшкодувати моральну та матеріальну шкоду в сумі 5000 грн., зобов'язати нотаріуса повернути ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житловий будинок з наддвірними будівлями, з нотаріуса Костопільської державної нотаріальної контори Дідовець А.Г. стягнути за моральну та матеріальну шкоду компенсацію в сумі 3000 грн.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З договору дарування від 07 вересня 2002 року вбачається, що ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1.
Зазначений будинок належав позивачці на праві приватної власності на підставі свідоцтв про право власності та про право на спадщину за законом від 30 квітня 2002 року реєстрові №№ 500 та 502, зареєстрованих у Рівненському обласному БТІ за № 241-35700.
Згідно ст. 58. ЦК Української РСР в редакції 1963 року недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Суд першої інстанції, постановляючи рішення, прийшов до правильного висновку і апеляційний суд погоджується з таким висновком, що позивачка не довела тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Так посилання ОСОБА_1 на те, що даний договір був укладений за відсутністю свідоцтва про право власності на будинок і вона не розуміла суті даної угоди, оскільки їй не було роз'яснено різницю між даним договором та договором довічного утримання, спростовуються наявними підписами позивачки в книзі реєстрації нотаріальних дій Костопільської державної нотаріальної контори про видачу їй свідоцтв про право власності на будинок та про право на спадщину за законом і копіями самих свідоцтв ( а. с. 34-39), а також розпискою ОСОБА_1 на звороті договору дарування про те, що їй роз'яснено наслідки даного договору, (а.с. 33)
Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди, повернення свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Така вимога позивачки є безпідставною, оскільки згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 58 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 303, 304, 308, 313-314, 315ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костопільського районного суду від 4 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.