ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2011 р. Справа № 5010/1370/2011-28/58
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.
При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Івано-Франківськгаз" в особі філії
Богородчанського управління по експлуатації газового господарства
вул. Могильницького, 23, смт. Богородчани, 77700
до відповідача:Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської
районної державної адміністрації
вул. Грушевського, 2, смт.Богородчани, 77701
про стягнення 4905 грн. 96 коп. заборгованості
за постачання та транспортування природного газу
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 05-16/1730 від 19.07.11)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № 1300/01-14 від 26.07.11.)
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в особі філії Богородчанського управління по експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення 8858 грн. 96 коп. заборгованості за постачання та транспортування природного газу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № Б-11-234 про закупівлю природного газу та послуг за державні кошти (постачання та транспортування природного газу) від 04.02.11 в частині здійснення розрахунку за постачання та транспортування природного газу, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 8858 грн. 96 коп. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.07.11.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.11, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.08.11.
10.08.11 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 6795/11-с вх.; а.с. 42) в якій просить суд стягнути з відповідача 6142 грн. 96 коп. заборгованості; позивачем також подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України (вх.№6794/11-с вх від 10.08.11).
Заява позивача про зменшення позовних вимог (вх.№ 6795/11-с вх.) прийнята судом до розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.11 продовжено строк розгляду спору на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 22.09.11.
22.09.11 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 7849/11-с вх.; а.с. 56 ) та просить суд стягнути з відповідача 4905 грн. 96 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 7849/11-с вх від 22.09.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.
При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні основну заборгованість в сумі 4905 грн. 96 коп. визнає.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.02.11 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № Б-11-234 про закупівлю природного газу та послуг за державні кошти (постачання та транспортування природного газу) (а.с. 11-13).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що виконавець зобов”язується передати замовнику в 2011 році природний газ (надалі-газ) (отриманий виконавцем виключно для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів), а замовник зобов”язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
У відповідності до умов Договору, позивач –ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в особі філії Богородчанського управління по експлуатаціі газового господарства, постачав відповідачеві - Управлінню праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації природний газ, що підтверджується матеріалами справи, а саме: актами № БЧ-2058/01 приймання-передачі природного газу від 31.01.11, від 21.02.11, від 31.03.11 та від 30.04.11 (17-20).
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється замовником виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Всупереч умов договору, замовник прийняті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконав; оплату за послуги по постачанню та транспортуванню природного газу не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії: № 03-10/2 від 03.03.11, № 03-10/6 від 13.04.11, № 03-10/7 від 17.05.11 (а.с. 23, 25, 28) з вимогою погасити заборгованість; направлення відповідачеві зазначених вище претензій підтверджуються фіскальними чеками: №6939 від 03.03.11, №9339 від 13.04.11, №1423 від 18.03.11, (а.с.22,24,26). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без задоволення.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт порушення відповідачем зобов”язань судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Заборгованість відповідача перед позивачем за постачання та транспортування природного газу в сумі 4905 грн. 96 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги визнання боргу відповідачем в судовому засіданні, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації заборгованості в сумі 4905 грн. 96 коп. підлягає задоволенню.
Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в особі філії Богородчанського управління по експлуатації газового господарства звернулося до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за постачання та транспортування природного газу задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 2, смт. Богородчани, 77701; код 03193324) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в особі філії Богородчанського управління по експлуатації газового господарства (вул. Могильницького, 23, смт. Богородчани, 77700; код 24686769) – 4905 (чотири тисячі дев”ятсот п”ять)грн. 96 коп. заборгованості, 102 (сто дві)грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.П. Кавлак
Повне рішення складено 27.09.11 Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кавлак І. П. 27.09.11