ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2011р.м.Київ№ 33/315
За позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до1. Закритого акціонерного товариства «Меридіан»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»
Провизнання недійсним договору та стягнення коштів
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар с/з Мостовенко М.В.
Представники
від позивача
від відповідачів Шульга О.В. - гол.держ.под.інсп.
1) не з’явились; 2) Бондар О.Б. - директор
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта»та Закритим акціонерним товариством «Меридіан», зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Меридіан»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Векта»грошові кошти в сумі 800436,00 грн., одержані за спірним договором, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»в дохід державного бюджету отриманого за договором товару на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Позовні вимоги тим, що спірний договір відповідачем –Закритим акціонерним товариством «Меридіан»укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, оскільки фінансово-господарська діяльність цим товариством здійснювалася з порушенням податкового законодавства, доказом чого є той факт, що у 2002 році у товариства обліковується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 572337,11 грн.; установчі документи Закритого акціонерного товариства «Меридіан»та свідоцтво про реєстрацію його в якості платника ПДВ визнані недійсними рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29.05.2003 №2-1334 з мотивів наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства.
Відповідач –Закрите акціонерне товариство «Меридіан»заперечень проти позову не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Векта»проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29.05.2003 №2-1334 скасовано; твердження позивача про наявність умислу на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, не доведено належними і допустимими доказами; жодних майнових чи фінансових претензій у Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»до Закритого акціонерного товариства «Меридіан»немає, оскільки за спірним договором отримано всі товари в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 у даній справі провадження у справі по відношенню до відповідача Закритого акціонерного товариства «Меридіан»закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
В С Т А Н О В И В:
У березні 2002р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Векта»придбало у Закритого акціонерного товариства «Меридіан»товар на суму 800436,00 грн., в тому числі ПДВ 133406,00 грн., що підтверджується податковою накладною від 04.03.2002 №04/03-3, рахунком - фактурою від 04.03.2002 №04/03-3. Оплата придбаного товару здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта»платіжними дорученнями від 08.04.2002 №137 на суму 48000,00 грн., від 08.04.2002 №138 на суму 48000,00 грн., від 18.03.2002 №104 на суму 48000,00 грн., від 18.03.2002 №105 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №118 на суму 48000,00 грн., від 19.03.2002 №109 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №1116 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №117 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №115 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №114 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №113 на суму 48000,00 грн., від 22.03.2002 №112 на суму 48000,00 грн., від 03.04.2002 №133 на суму 48000,00 грн., від 08.04.2002 №139 на суму 48000,00 грн., від 03.04.2002 №134 на суму 48000,00 грн., від 03.04.2002 №132 на суму 48000,00 грн., від 08.07.2002 №133 на суму 44436,00 грн.
Укладений між відповідачами договір позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСРС.
Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідача Закритого акціонерного товариства «Меридіан»на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29.05.2003 №2-1334, яким визнано недійсними установчі документи Закритого акціонерного товариства «Меридіан», а також скасована державна реєстрація товариства в органах державної в лади та реєстрація в якості платника ПДВ з моменту реєстрації з мотивів наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства. Однак, вказане рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2006, справу направлено на новий розгляд. Під час нового розгляду справи позовну заяву ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Меридіан», треті особи: Державна податкова адміністрація у м. Києві, державний реєстратор Солом’янської районної державної адміністрації у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клондайк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Векта», ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства «Меридіан»залишено без розгляду (ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 28.12.2006). У зв’язку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має.
Поряд з цим, в справі наявний вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 02.06.2003 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 27 ч.3, 28 ч.2, ст.205 ч.2, ст.27 ч.3, ст. 28 ч. 2 ст. 209 ч. 2 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. 27 ч. 3, ст.28 ч.2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч.2, ст. 209 ч. 2 Кримінального кодексу України, а також ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2003, яким цей вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України, а також змінено вирок та перекваліфіковано діяння засудженої з ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України на ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України; виключено з обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України кваліфікуючу ознаку «заподіяння великої матеріальної шкоди державі»; виключено з мотивувальної частини посилання на прізвище «ОСОБА_4»та визначено, що злочин ОСОБА_3 вчинено з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв’язку з розшуком. В решті вирок залишено без змін. ОСОБА_3 визнана винною в організації фіктивного підприємництва, вчиненого повторно. Встановлено, що ряд підприємств, в тому числі і Закрите акціонерне товариство «Меридіан», реєструвалися на громадян, які за винагороду надавали свої паспорти та не мали наміру займатися господарською діяльністю. Підприємства створювалися саме для прикриття незаконної діяльності у вигляді конвертації грошових коштів.
Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про протиправний характер діяльності відповідача –Закритого акціонерного товариства «Меридіан».
Разом з цим суд враховує, що на момент вирішення спору у справі ЦК УРСР, на ст. 49 якого посилається позивача та яка встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діє. Цей Кодекс втратив чинність з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України таких санкцій не передбачає.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Господарський кодекс України (далі - ГК), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР. Однак відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року та не можуть бути задоволені судом.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Господарський суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання постанови: 22.09.2011