Справа № 33-114/2008 р. Головуючий у 1 інстанції: Жук М.І.
П О С Т А Н О В А
03 березня 2008 р. м. Чернігів
Перший заступник голови апеляційного суду Чернігівської області Ющенко Н.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1за ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 грудня 2007 року справа про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець та мешканецьАДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався,
за ст. 5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” провадженням закрита за відсутністю в його діях складу правопорушення.
29 листопада 2007 року співробітником спецпідрозділу БКОЗ УСБУ в Чернігівській області підполковником Паламарчук С.Ю. відносно ОСОБА_1. складено протокол за ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” з приводу того, що він - капітан військової частини А0870, працюючи на посаді начальника електротехнічної служби, будучи головою внутрішньо-перевірочної підкомісії по перевірці автомобільної служби, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, умисно не вніс до акту інвентаризації дані щодо відсутності матеріальних засобів на загальну суму 1 865 грн., тобто надав командиру військової частини А0870 недостовірну інформацію, надання якої передбачено правовими актами.
У протесті прокурора відділу прокуратури Чернігівської області порушено питання про скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Прокурор посилається на те, що при розгляді даної справи судом не було забезпечено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом та не надано належної оцінки наявним у справі доказам. На думку прокурора, зібраними доказами у справі підтверджена винуватість ОСОБА_1. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи прокурора вважаю, що протест не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом „г” ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” передбачено, що державний службовець, або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини А0870 № 764 від 19 вересня 2007 року (а.с.3-4) для проведення позапланової інвентаризації військової техніки та матеріальних засобів автомобільної служби було призначено комісію, головою якої був ОСОБА_1.
Під час перевірки членами інвентаризаційної комісії старшим лейтенантом ОСОБА_2. та старшим прапорщиком ОСОБА_3. була виявлена нестача чотирьох стартерів до автомобілів ЗІЛ-130, про що вони повідомили голову комісії ОСОБА_1.
В результаті перевірки був складений відповідний акт від 22 жовтня 2007 року (а.с.5-8) без зазначення в ньому виявленої нестачі чотирьох стартерів.
З акту службового розслідування по факту недостачі військово-технічного майна від 09 листопада 2007 року (а.с.45-52) вбачається, що перед від'їздом на сесію 08 жовтня 2007 року прапорщик ОСОБА_4., який був матеріально-відповідальною особою, помітив відсутність двох стартерів та кришки маховика на автомобілях ЗІЛ-131. Він зняв два стартера з інших автомобілів і сховав їх в автомобілі ЗІЛ-131, військовий номер НОМЕР_1для того, щоб вони не зникли за час його відсутності. По факту відсутності стартерів ОСОБА_4. нікому не доповідав.
У судовому засіданні ОСОБА_1. пояснив, що відповідальним за збереження стартерів до автомобілів ЗІЛ-130 був прапорщик ОСОБА_4., який з 08 жовтня 2007 року знаходився у відпустці у зв'язку з навчанням, а з 13 жовтня 2007 року і він відбув на навчання до м. Харкова за розпорядженням начальника Генштабу. На той час акти інвентаризації були складені, але підписані іншими членами комісії лише 22 жовтня 2007 року після чого були передані командиру військової частини.
За таких обставин судом вірно зазначено, що ОСОБА_1. не мав можливості надати командиру військової частини достовірну інформацію по факту нестачі стартерів, оскільки на час виявлення нестачі відповідальний за збереження стартерів ОСОБА_4. був відсутнім, а відповідно до п.14 Положення „Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 748 від 3 травня 2000 року, та п. 10.3.9 Наказу Міністерства оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов'язковою участю матеріально відповідальної особи.
У матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1. ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого п. „г” ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, тобто про відмову ним у видачі інформації або про умисне затримання надання такої інформації.
Крім того, вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу особи, уповноваженої на виконання функцій держави щодо вчинення будь-якого корупційного правопорушення, передбаченого ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, необхідно виходити не тільки з конкретних положень того чи іншого пункту цієї статті, але й із загального визначення поняття корупції, яке сформульовано у ч. 1 ст. 1 Закону.
За змістом Закону обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави, визнається корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес чи інтерес третіх осіб. Тому, при з'ясуванні суб'єктивної сторони конкретного корупційного правопорушення, належить встановлювати наявність інтересу, яким керувався правопорушник. Проте у справі відсутні дані про наявність у ОСОБА_1. такого інтересу.
За таких обставин, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, суд дійшов правильного висновку, що органом, який проводив перевірку не зібрано доказів, які б могли свідчити про склад правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. „г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” у діях ОСОБА_1. за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно ст. 290 КУпАП, постанова суду по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Відповідно до ст.21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, або його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що прокурор відділу прокуратури не відноситься до осіб, які можуть внести протест на постанову суду по справі про адміністративне правопорушення, тобто не є суб'єктом оскарження.
За таких обставин, підстав для задоволення протесту та скасування постанови місцевого суду по даній справі не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Протест прокурора відділу прокуратури Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1- без змін.
Перший заступник голови апеляційного суду
Чернігівської області Н.В. Ющенко