У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2007 року у справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_4до Головного управління юстиції в Чернігівській області та Головного управління Державного казначейства у Чернігівській області про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

В липні 2007 р. Ніжинський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4., в якому просив стягнути з Головного управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_4. 2383 грн. 01 коп. перерахованої на його депозитний рахунок заробітної плати, але не виплаченої, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.01.2002 р. місцевим судом м.Ніжина було видано виконавчий лист № 2-127/2002 про стягнення з НВК „Прогрес” на користь ОСОБА_4. 4112 грн.08 коп. в рахунок компенсації втрати заробітної плати у зв”язку з порушенням термінів її виплати, заробітну плату та моральну шкоду. Боржник перерахував на депозитний рахінок відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції зазначену суму грошових коштів, але з вини ДВС стягувач не може отримати кошти в повному обсязі, оскільки державний виконавець ОСОБА_5. привласнила грошові кошти і заборгованість по вказаному виконавчому листу складає 2383 грн. 01 клп.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2007 р. позов задоволено частково. Відшкодовано шкоду завдану діями службової особи відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції гр.ОСОБА_4. за рахунок держави (державного бюджету). Стягнуто з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4. 2383 грн. 01 коп. Відмовлено повністю в задоволенні позову про стягнення 2383 грн. 01 коп. на користь ОСОБА_4. з Головного управління юстиції у Чернігівській області.

В апеляційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути кошти з належного відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства, винесене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, судом не враховано особливості норм цивільного та бюджетного законодавства України. Судом грубо порушені вимоги ст.74 ЦПК України, вказуючи на те, що вони не були належним чином повідомлені про розгляд справи. Судом при вирішенні справи не було враховано норми ч.2 ст.19 Конституції, яка зазначає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Також судом не враховано, що в Головному управлінні відсутній єдиний казначейський рахунок Державного бюджету, воно уповноважене тільки обслуговувати кошти державного бюджету, а не розпоряджатися ними на власний розсуд та несе відповідальність виключно за своїми зобов”язаннями. Жоден з нормативних документів не передбачає права чи обов”язку органів Державного казначейства уособлювати державу. Органи Державного казначейства не мають права встановлювати загальнодержавні видатки та змінювати їх цільове спрямування. Крім того вказують, що ст.44-1 ЗУ „Про виконавче провадження” передбачено, що грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої влади, а не до Державного бюджету, і в даному випадку кошти боржник перерахував на депозитний рахунок Ніжинської ДВС. Також ст.86 даного закону передбачено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Тобто, суд повинен був застосувати ст.1172 ЦК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника ОСОБА_4., представника держказначейства ОСОБА_3., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Згідно ч.1 ст.45 ЦПК України, прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України „Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно з частинами 1, 2 ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на таке, зазначені підстави представництва є обставинами, обґрунтованість яких повинна доводитися прокурором при зверненні до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів у порядку ч.1 ст.45 ЦПК України та підлягає правовій оцінці судом.

З позову вбачається, що прокурором заява подана до суду в інтересах громадянина ОСОБА_4., а тому, відповідно до частини 6 ст.119 ЦПК України, у разі пред”явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Ніжинський міжрайонний прокурор подав до суду позов обґрунтувавши причини свого звернення тим, що ОСОБА_4. не може самостійно захистити свої порушені права в зв”язку з тяжким матеріальним становищем, так як він працює, але отримує заробітну плату якої вистачає лише на погашення комунальних послуг та на своєму утриманні має сина ОСОБА_6., який перебуває на обліку в Ніжинському протитуберкульозному диспансері і є студентом.

Проте, апеляційний суд не знаходить причини, за якими ОСОБА_4. не може самостійно захистити свої порушені права в суді, поважними та такими, що змушують прокурора звертатися до суду в його інтересах, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. працює начальником відділу з охорони праці Ніжинського агротехнічного інституту, отримує заробітну плату, крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4. знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Враховуючи наведене та виходячи з положень п.2 ч.1 ст. 207 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України, апеляційний суд знаходить, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням заяви без розгляду у зв'язку з тим, що заява від заінтересованої особи, подана особою яка немає на це повноважень.

Керуючись  п.2 ч.1 ст.207, ст.ст. 209, 218, 303-305, 307, 310 ч.1, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                       У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області -  задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2007 року - скасувати, а позов Ніжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_4до Головного управління юстиції в Чернігівській області та Головного управління Державного казначейства у Чернігівській області - залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців, з дня його проголошення.

                Головуючий:                                              Судді: